Ухвала суду № 52625692, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/54831/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Вербицької О.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2014

у справі № 816/3060/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «АвтоКрАЗ»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «АвтоКрАЗ» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0000201555/1328 від 23.06.2014.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної документальної перевірки ПАТ «АвтоКрАЗ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2014 року, заявленої до відшкодування на рахунок платника у банку, складено акт № 1538/16-03-15-02-08/05808735 від 04.06.2014, в якому зафіксовано порушення: п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України та ст. 257 Цивільного кодексу України, що зумовило завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість (рядок 19) за березень 2014 року в сумі 795 000 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 23.06.2014 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000201555/1328 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 795 000 грн.

Також судами встановлено, що 23.07.2010 між ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» (покупець) та позивачем (продавець) укладено договір № 0-2048-3-2, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця обладнання для розморожування вагонів у середовищі інертних газів. Фінансові розрахунки між Сторонами виконуються на умовах попередньої оплати: передплата у розмірі 100% на протязі 60 діб з моменту підписання договору.

На виконання умов договору ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» у грудні 2010 року, лютому 2011 року та березні 2011 року перерахувало на банківський рахунок ПАТ «АвтоКрАЗ» попередню оплату згідно договору № 0-2048-3-2 від 23.07.2010.

ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» виписало податкові накладні: від 29.12.2010 № 3101 на загальну суму 7 000 000 грн. та від 09.02.2011 № 54 на загальну суму 1 000 000 грн.

Позивачем у строк дії договору, було здійснено поставку продукції не в повному обсязі, у зв'язку з чим, 05.03.2014 було повернуто ТОВ «Торговий дім заводу «Прогрес» кошти в сумі 10 000 000 грн. (згідно платіжних доручень № 1963 на суму 7 160 682 грн. та № 1964 на суму 2 839 318 грн.). На підставі чого, позивач виписав розрахунок № 18 від 05.03.2014 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 29.12.2010 №3101 (33) та розрахунок № 17 від 05.03.2014 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 09.02.2011 №54.

Дані розрахунки відображені у додатку 1 «Розрахунок коригування сум податку на додану вартість до податкової декларації з податку на додану вартість» до декларації позивача з ПДВ за березень 2014 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходи з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Статтею 192 Податкового кодексу України не передбачено ніяких обмежень у строках проведення коригувань податкових зобов'язань, і позивач саме на виконання даної норми виписав розрахунок коригування податку та зменшив суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у березні 2014 року.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки державної податкової інспекції ґрунтуються на порушенні позивачем п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України, згідно з якою заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.

За встановлених обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області відхилити.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.10.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 02.09.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді О.В. Вербицька О.А. Моторний