Ухвала суду № 52625558, 12.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"12" жовтня 2015 р. м. Київ К/9991/23294/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника відповідача Коноплянка О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт»

на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012

у справі №2270/12315/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт»

до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Хмельницької області

про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2011, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012, в задоволенні позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року у розмірі 6149803,00 грн., за результатами якої складено акт №1583/2332678215 від 14.09.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.209.4 ст.209, п.200.4 ст.200 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VІ та п.5 р.І Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, у червні 2011 року завищено суму бюджетного відшкодування у розмірі 6149803,00 грн.

Перевіркою не підтверджено відображене позивачем у декларації за червень 2011 року бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 6149803 грн.

За даними платника сума ПДВ по рядку 12.3 коригування податкового кредиту по постачанню сільськогосподарської продукції у митному режимі експорту (переноситься до рядка 16.3 декларації загальної) складає 6149803,00 грн. Позивачем у вказаному рядку відображено коригування кредиту оплаченого в процентному відношенні до обсягу поставки.

При цьому, відповідно до п.209.4 ст.209 Податкового кодексу України при вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Відповідно до пп.209.15.1 ст.209 Податкового кодексу України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Пунктом 209.14 ст.209 Податкового кодексу України передбачено, що у разі експорту сільськогосподарської продукції застосовується ставка податку, визначена пп. «б» п. 193.1 ст.193, а саме 0%. Пунктом 5 р.І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011 №41, платники податку, які згідно зі ст.209 Податкового кодексу України застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею. Враховуючи вищевикладене, операція з експорту власно вироблених сільськогосподарським підприємством сільськогосподарських товарів відображається у рядку 2.1 податкової декларації з ПДВ (скороченої) за умови підтвердження такого вивезення (експорту) шляхом вчинення напису на оригіналах аркушів (ВМД) нової форми МД-2 з позначенням « 3/8». При цьому, податковий кредит, сформований при придбанні товарів/послуг, які приймали участь у виготовленні експортованої сільськогосподарської продукції, підлягає коригуванню по рядку 12.3 податкової декларації з ПДВ (скороченої) зі знаком «-» та переноситься зі знаком «+» до рядка 16.3 податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом. Крім того, суми податку перенесені до рядка 16.3 податкової декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, можуть приймати участь у бюджетному відшкодуванні у загально встановленому порядку, визначеному ст.200 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит травня 2011 року по операціях із придбання товарів, робіт та послуг, які не пов'язані із виробництвом експортованої продукції, а пов'язані із проведення підготовчих робіт до майбутнього врожаю зернових 2011 року.

Таким чином, позивачем в порушення пункту п.209.4 ст.209 Податкового кодексу України та п.5 р.І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в травні місяці 2011 року неправомірно включено до рядка 12.3 ПДВ в сумі 6149803,00 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672300 від 28.09.2011, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 6149803,00 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суду апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем в рядку 2.1 декларації (скороченої) у травні 2011 року відображено обсяг експортних операції на суму 3113768 грн., по операціях із EASTREАМ CAPITAL LTD, щодо поставки кукурудзи 3-го класу для кормових потреб. Відповідно до умов контракту №01/LОТЕ/ЕС від 06.05.2011, продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити кукурудзу для кормових потреб, насипом, врожаю 2010 року. Товар буде поставлений залізничним транспортом до станції Чорноморська. Однак позивачем під час перевірки не надано документальних підтверджень, що він є виробником експортованої продукції.

В наданих для перевірки вантажно-митних деклараціях ВМД №500010104/2011/000637 від 31.05.11 в доповненні №1 до ВМД №500010104/2011/000637 та ВМД №500010104/2011/000644 від 31.05.2011 в доповненні №1 до ВМД №500010104/2011/000644 від 31.05.2011 встановлено невідповідність в частині дати перетину митного кордону України вивезеною продукцією, в графі 44 значиться код процедури 4100 при зазначені відомостей про зовнішньоекономічний контракт. Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.97 N 307, у випадку вивезення продукції підприємством, яке є виробником зазначається код 4104.

Крім того, у період з 01.01.2010 по 31.03.2010 позивачем було реалізовано ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» за договором купівлі-продажу кукурудзу і усі розрахунки станом на 01.01.2011 завершено.

Факт реалізації позивачем зерна кукурудзи у 2010 році та відсутність залишків на підприємстві станом на 01.01.2011, крім пояснення сторін, об?єктивно підтверджується формою 50-СГ «Основні економічні показники роботи с/г підприємств та формою №21 -заг «Реалізація с/г продукції», які подані до управління статистики у Шепетівському районі.

У лютому 2011 року ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» повернуло позивачу кукурудзу врожаю 2010 року на підставі накладної №2 від 28.02.2011 на загальну суму 1970000,00 грн., в т.ч. ПДВ 328333,33 грн. в кількості 2000 тонн., товар отриманий по довіреності №22 від 28.02.2011.

Відповідно до оборотно-сальдових відомостей по бухгалтерському рахунку №27 «Продукція сільськогосподарського виробництва» станом на 01.05.2011 значиться кукурудза врожаю 2010 року в кількості 2000 тонн на суму 1196373,43 грн.( зберігання зерна на складі ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів»).

Крім того, у травні 2011 року ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» згідно накладної №12 від 13.05.2011 на загальну суму 53091,50 грн., у т.ч. ПДВ 8848,58 грн. відвантажено позивачу кукурудзу в кількості 53,9 тонн. Вказана операція в бухгалтерському обліку підприємств була відображена в порядку передбаченому для повернення товарів.

Договір на повернення кукурудзи в лютому 2011 року та травні 2011 року не укладався, домовленість була усна. В розрахунку №16/151 від 13.05.2011 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 13.08.2010 №151 на повернення кукурудзи в кількості 53,9 тонн договір не зазначений.

Оскільки всі умови передбачені договором купівлі-продажу зерна кукурудзи сторонами були виконанні і позивачем надано звіт до управління статистики у Шепетівському районі, ніяких застережень до умов виконання договору у сторін не було, твердження представника позивача, що між підприємствами укладався усний договір про повернення кукурудзи в лютому 2011 року та у травні 2011 року спростовується розрахунком №16/151 від 13.05.2011 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 13.08.2010 №151 на повернення кукурудзи в кількості 53,9 тонн, в якому договір не зазначений, оплату за повернутий товар позивач не здійснив, суди дійшли висновку, що повернення товару за згодою сторін, відповідно до п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, не відбулося.

Крім того, кукурудза урожаю 2010 року, реалізована ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» за договором купівлі-продажу, зберігалася на складах ВАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів», згідно договору складського зберігання зерна № 03/ 07-10 від 10.07.2010, така продукція знеособлена, тобто ідентифікувати приналежність продукції тому чи іншому зберігачу неможливо.

З огляду на викладене повернений позивачу товар не може розцінюватися, як товар який вироблений/ виготовлений ТОВ «Лотівка Еліт».

Однак, судова колегія вважає, що зазначені висновки судами зроблені без всебічного і повного з'ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до п.209.4 ст.209 Податкового кодексу України при вивезенні сільськогосподарських товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту сільськогосподарське підприємство - виробник таких товарів/послуг має право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, сплаченого (нарахованого) постачальникам товарів/послуг, вартість яких включається до складу виробничих факторів. Таке відшкодування здійснюється в загальному порядку.

Відповідно до пп.209.15.1 ст.209 Податкового кодексу України виробничими факторами, за рахунок яких сформовано податковий кредит, є: товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені положеннями ст.200 Податкового кодексу України, згідно яких сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку про відсутність у платника обов?язку з ведення окремого обліку податкового кредиту з операцій з придбання товарів, робіт та послуг, які пов?язані з виробництвом продукції, призначеної для споживання на внутрішньому ринку та для експорту, здійснення операцій з експорту сільськогосподарської продукції є підставою для заявлення бюджетного відшкодування у відповідному періоді у загальному порядку, встановленому ст.200 Податкового кодексу України.

Разом з тим, при вирішенні питання про наявність у позивача права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, судам попередніх інстанцій необхідно встановити чи підтверджується заявлений позивачем розмір від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Перевірити фактичне вивезення позивачем сільськогосподарської продукції власного виробництва у митному режимі експорту, для цього оцінити укладені ним зовнішньоекономічні договори, додаткові угоди до них, вантажно-митні декларації, тощо. З?ясувати наявність у позивача на момент поставки у митному режимі експорту зерна кукурудзи власного виробництва у заявлених розмірах.

При цьому, з огляду на доводи відповідача, з якими погодились суди попередніх інстанцій, слід врахувати, що покупець має право повернути і якісний товар, таке повернення здійснюється за згодою продавця, з метою забезпечення приймання продавцем повернутого товару покупець має право, надіслати продавцю письмову вимогу (ст.680 Цивільного кодексу України) або інший документ, передбачений договором. Повернення товару від покупця - юридичної особи оформлюється накладною-вимогою на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів та довіреністю постачальника на одержання повернутого товару.

Зберігання зерна врегульовано положеннями Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні», передача зерна на зберігання на зерновому складі, у т.ч. знеособлене, не позбавляє зберігача статусу виробника.

Крім того, з метою обґрунтування свого твердження про недостовірність відомостей, наведених у вантажних митних деклараціях, відповідачу слід було надати докази того, що ці декларації підроблені, зокрема внаслідок кримінально караних дій. У цьому випадку суду необхідно було витребувати у податкового органу докази того, що відомості, наведені у вантажній митній декларації, не є достовірними. Не витребувавши такі докази, суд не створив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. У разі підтвердження доводів відповідача про те, що товар фактично не був вивезений за межі митної території України, формування позивачем податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість відшкодуванню з бюджету не підлягає.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, виключає можливість для висновку суду касаційної інстанції щодо правильності застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лотівка Еліт» задовольнити частково.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2011 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.02.2012 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун