Ухвала суду № 52625450, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/46476/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Біол Продукт» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Біол Продукт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві про визнання протиправними та скасування постанов, припису,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Регіон Біол Продукт» (надалі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві (надалі - відповідач, Інспекція), в якому просило:

- визнати протизаконними дії відповідача по скасуванню реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Автозаправний комплекс з магазином та мийкою по вул. М. Грінченка 18-Б у Голосіївському районі м. Києва», зареєстрованої за № КВ 08311004707 від 10 червня 2011 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Автозаправний комплекс з магазином та мийкою по вул. М. Грінченка 18-Б у Голосіївському районі м. Києва», зареєстрованої за № 14311105898 від 19 грудня 2011 року;

- визнати протизаконними та скасувати постанови № 72/14/7/26-49/1802/02/2 від 18 лютого 2014 року про визнання Товариства винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу у сумі 109620 (сто дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень; № 73/14/7/26-50/1802/02/2 від 18 лютого 2014 року про визнання Товариства винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу у сумі 1096200 (один мільйон дев'яносто шість тисяч двісті) гривень; №71/14/7/26-48/1802/02/2 від 18 лютого 2014 року про визнання Товариства винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу у сумі 1096200 (один мільйон дев'яносто шість тисяч двісті) гривень;

- визнати протизаконним і скасувати дію припису від 4 лютого 2014 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, виданого Товариству за результатами позапланової перевірки, проведеної на вул. М.Грінченка 18-Б у Голосіївському районі м. Києва, автозаправний комплекс з магазином та мийкою.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року позовні вимоги задоволено

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року рішення першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду із касаційною скаргою, в якій просило постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року скасувати, залишивши в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 4 жовтня 2010 року Інспекцією видано позивачу як замовнику будівництва автозаправного комплексу з магазином та мийкою (адреса: вул. М.Грінченка, 18-Б у Голосіївському районі м. Києва) дозвіл на виконання підготовчих робіт № 2218-Гл/С.

На замовлення Товариства проектною організацією було розроблено проект будівництва автозаправного комплексу з магазином та мийкою, який пройшов комплексну державну експертизу ДП «Укдержбудекспертиза» та отримав позитивний висновок № 302-2010/АБ, враховуючи також відповідність об'єкта існуючим нормативам, надійності, безпечності тощо.

10 червня 2011 року з метою отримання дозволу на виконання будівельних робіт позивачем подано, а Інспекцією зареєстровано, декларацію про початок виконання будівельних робіт № КВ 08311004707.

19 грудня 2011 року Товариством подано, а Інспекцією зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 14311105898.

27 грудня 2013 року на адресу відповідача надійшло подання прокуратури Голосіївського району м. Києва від 16 грудня 2013 року № 128-10749 щодо усунення порушень вимог містобудівного законодавства, в якому зазначалось про подання Товариством недостовірної інформації в декларації про початок виконання будівельних робіт, а також містилась вимога про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08311004707, декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 14311105898 та перевірки дотримання позивачем законодавства при проведенні будівельних робіт.

За результатами розгляду подання прокуратури наказом в.о. начальника Інспекції від 30 грудня 2013 року № 74 «д» Алєксєєнком І.О. скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08311004707 від 10 червня 2011 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації № КВ 14311105898 від 19 грудня 2011 року. Про скасування реєстрації декларацій позивача повідомлено листом від 31 грудня 2013 року № 7/26-20/3112/05.

На підставі подання прокуратури головному державному інспектору Голівець Д.П. видано направлення для здійснення позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 4 лютого 2014 року. В направленні зазначено, що перевірка проводиться на підставі наказу від 23 липня 2012 року № 52 «з».

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 4 лютого 2014 року (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено подання замовником будівництва (позивачем) недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт № КВ 08311004707 від 10 червня 2011 року. Зокрема, у декларації замовника вказані земельні ділянки, які рішенням Господарського суду м. Києва від 3 листопада 2009 року № 32/600 надані в оренду Товариству, договір оренди земельних ділянок № 79-6-00728 від 30 грудня 2009 року. Проте, зазначений договір оренди не дійсний, оскільки рішення Господарського суду м. Києва від 3 листопада 2009 року №32/600 скасовано постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 вересня 2010 року.

Також за інформацією прокуратури Голосіївського району міста Києва зазначений автозаправний комплекс відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки 2-го класу, що підтверджується актом перевірки суб'єкта господарювання (виробничого об'єкта) від 30 вересня 2013 року № 10/111/771А, складеного Територіальним управлінням Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві, відповідно до частини четвертої статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV та V категорії складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 557 від 27 квітня 2011 року, вказаний об'єкт відноситься до V категорії складності, що є порушенням частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, інспектор дійшов висновку, що будівельні роботи із будівництва автозаправного комплексу з магазином та мийкою виконані без дозволу на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», автозаправний комплекс експлуатується без прийняття його в експлуатацію у встановленому порядку, чим порушено вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Судами також встановлено, що перевірку проведено у відсутності представника позивача, примірник акту надіслано Товариству поштою. Внаслідок виявлення зазначених в акті перевірки порушень законодавства, інспектором було складено:

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 4 лютого 2014 року, в якому зафіксовано порушення частини восьмої статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (об'єкт будівництва відноситься до V категорії складності), відповідальність за яке передбачена в абз. 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 4 лютого 2014 року, в якому зафіксовано порушення частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (виконання будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт), відповідальність за яке передбачена в абз. 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;

- протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 4 лютого 2014 року, в якому зафіксовано порушення частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (експлуатація автозаправного комплексу без прийняття його в експлуатацію після виконання будівельних робіт), відповідальність за яке передбачена в абз. 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

4 лютого 2014 року Інспекцією видано позивачу припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким, з метою усунення порушень частини першої статті 34, частини восьмої статті 36 та частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», заборонено експлуатацію автозаправного комплексу з магазином та мийкою до усунення порушення відповідно до вимог чинного законодавства. Зобов'язано Товариство усунути виявлені порушення до 4 березня 2014 року.

За результатами розгляду матеріалів справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та на підставі вказаних вище протоколів заступником начальника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві винесено:

постанову № 72/14/7/26-49/1802/02/2 від 18 лютого 2014 року про визнання Товариства винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 4 пункту 4 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу у сумі 109620 (сто дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень;

постанову № 73/14/7/26-50/1802/02/2 від 18 лютого 2014 року про визнання Товариства винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу у сумі 1096200 (один мільйон дев'яносто шість тисяч двісті) гривень;

постанову № 71/14/7/26-48/1802/02/2 від 18 лютого 2014 року про визнання Товариства винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладення штрафу у сумі 1096200 (один мільйон дев'яносто шість тисяч двісті) гривень.

Не погоджуючись із вищезазначеними постановами та приписом, позивач звернувся до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, прийшов до висновку, що дії відповідача щодо скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Автозаправний комплекс з магазином та мийкою по вул. М. Грінченка 18-Б у Голосіївському районі м. Києва», зареєстрованої за № КВ 08311004707 від 10 червня 2011 року та декларації про готовність даного об'єкта до експлуатації, зареєстрованої за № 14311105898 від 19 грудня 2011 року, а також щодо прийняття оскаржуваних постанов та припису - є протиправними.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення першої інстанції, зазначив, що посадові особи Інспекції під час видачі наказу від 30 грудня 2013 року № 74 «д», винесенні постанов про накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та припису, діяли відповідно до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 39-1 Закону України від 17 лютого 2011 року N 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (надалі - Закон N 3038-VI) у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Таким чином, порядок скасування реєстрації декларації має бути затверджений Кабінетом Міністрів України.

Процедура проведення контролю за дотриманням суб'єктами містобудування вимог законодавства щодо будівництва об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності, передбачений Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року N 553 (надалі - Порядок № 553).

Також 13 квітня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів», якою затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, та постанову та № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт», якою затверджено Порядок виконання підготовчих робіт та Порядок виконання будівельних робіт.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 918 було затверджено зміни до зазначених вище постанов № 461 та № 466.

Проте, до внесення зазначених вище змін у постанови № 461 та № 466 не існувало порядку скасування реєстрації декларації у зв'язку з поданням недостовірної інформації замовником.

В свою чергу, постанова Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2013 року № 918 якою було внесено відповідні зміни, що передбачали порядок скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, набрала чинності лише 31 грудня 2013 року.

Отже, на день видачі наказу від 30 грудня 2013 року порядку скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних та про готовність об'єкта до експлуатації не існувало, що унеможливлювало застосування контролюючим органом такого наслідку подання замовником недостовірної інформації, як скасування декларацій.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність законних підстав для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт «Автозаправний комплекс з магазином та мийкою по вул. М.Грінченка 18-Б у Голосіївському районі м. Києва», зареєстрованої за № КВ 08311004707 від 10 червня 2011 року, та декларації про готовність об'єкта до експлуатації «Автозаправний комплекс з магазином та мийкою по вул. М.Грінченка 18-Б у Голосіївському районі м. Києва», зареєстрованої за № 14311105898 від 19 грудня 2011 року.

Щодо визначення категорії складності об'єкта будівництва, що здійснювалося Товариством, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 32 Закону N 3038-VI (в редакції, яка була чинною на момент реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт) визначені категорії складності об'єктів будівництва. Відповідно до вказаної статті усі об'єкти будівництва за складністю архітектурно-будівельного рішення та/або інженерного обладнання поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності. Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва. Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року N 557, що набрала чинності 3 червня 2011 року, затверджений Порядок віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності. Цей Порядок визначає механізм віднесення об'єктів будівництва різного функціонального призначення до IV і V категорій складності. Віднесення об'єкта будівництва до відповідної категорії складності здійснюється проектувальником і замовником.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. В свою чергу, клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ» (пункт 5 класифікація будівельних об'єктів, підпункт 5.1. Класи наслідків (відповідальності) будівель і споруд) за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта.

Згідно з пунктом 6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак:

1) згідно із Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки;

2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб;

3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом;

4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.

Статтею 1 Закону України від 18 січня 2001 року N 2245-III «Про об'єкти підвищеної небезпеки» (в редакції станом на час реєстрації декларації про початок будівництва; надалі - Закон N 2245-III) визначено, що об'єкт підвищеної небезпеки - це об'єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об'єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Потенційно небезпечний об'єкт - об'єкт, на якому можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини, біологічні препарати, а також інші об'єкти, що за певних обставин можуть створити реальну загрозу виникнення аварії.

Відповідно до статті 9 Закону N 2245-III ідентифікація об'єктів підвищеної небезпеки це порядок визначення об'єктів підвищеної небезпеки серед потенційно небезпечних об'єктів. Суб'єкт господарської діяльності ідентифікує об'єкти підвищеної небезпеки відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.

Порядок ідентифікації, форма та зміст оповіщення про її результати визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2001 року № 956, якою затверджений Порядок ідентифікації та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки. Дія цього Порядку поширюється на всіх суб'єктів господарської діяльності, у власності або користуванні яких є об'єкти, де можуть використовуватися або виготовляються, переробляються, зберігаються чи транспортуються небезпечні речовини (потенційно небезпечні об'єкти), а також на всіх суб'єктів господарської діяльності, які мають намір розпочати будівництво потенційно небезпечних об'єктів.

На основі ідентифікаційних даних Кабінет Міністрів України затверджує класифікацію об'єктів підвищеної небезпеки і порядок їх обліку. Нормативи порогової маси небезпечних речовин також встановлені Кабінетом Міністрів України (Нормативи порогових мас небезпечних речовин за категоріями та Нормативи порогових мас небезпечних речовин для ідентифікації об'єктів підвищеної небезпеки, затверджені постановою від 11 липня 2002 року N 956,). Під час проведення ідентифікації для кожного потенційно небезпечного об'єкта розраховується сумарна маса кожної небезпечної речовини із зазначених у нормативах порогових мас.

Згідно з пунктом 15 Порядку зазначено, що у разі коли маса небезпечних речовин, визначена в установленому порядку, не перевищує нормативу потенційно небезпечний об'єкт не відноситься до об'єктів підвищеної небезпеки.

Отже, потенційно небезпечний об'єкт не обов'язково є об'єктом підвищеної небезпеки, що відноситься до V категорій складності .

З аналізу зазначених вище норм вбачається, що об'єкти підвищеної небезпеки визначаються на підставі класу наслідків (відповідальності) за результатом їх ідентифікації відповідно до кількості порогової маси небезпечних речовин.

Таким чином, законодавством, що діяло на час подання позивачем декларації про початок виконання будівельних робіт від 10 червня 2011 року, не було беззастережно віднесено усі автозаправні станції до об'єктів підвищеної небезпеки. Віднесення об'єкту до об'єктів підвищеної небезпеки відбувалось шляхом його ідентифікації з поміж інших потенційно небезпечних об'єктів з урахуванням встановлених нормативів небезпечних речовин.

З матеріалів справи не вбачається посилання на встановлення відповідачем категорії складності об'єкта на підставі його ідентифікації відповідно до законодавства.

Також суд першої інстанції вірно зазначив, що органи прокуратури не наділені відповідно до закону компетенцією ідентифікувати потенційно небезпечні об'єкти, визначати категорії складності об'єктів та їх класи відповідальності.

Що стосується висновків перевірки про самочинне будівництво за відсутності належним чином оформленого права позивача на користування земельними ділянками по вул. М. Грінченка 18-Б у Голосіївському районі м. Києва, колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 3 листопада 2009 року № 32/600 задоволено позовні вимоги Товариства до Київської міської ради, Головного управління Земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА): визнано право позивача на оренду земельних ділянок, визнано укладеним з моменту набрання рішенням законної сили договору оренди земельної ділянки в редакції, підписаній позивачем, зобов'язано ГУ Земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) зареєструвати договір оренди земельних ділянок.

Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 15 вересня 2010 року рішення Господарського суду м. Києва від 3 листопада 2009 року скасовано, в задоволені позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 липня 2011 року рішення апеляційної інстанції визнано незаконним та скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції

18 жовтня 2011 року Київський апеляційний господарський суду м. Києва виніс постанову по справі № 32/600, якою скасував рішення Господарського суду м. Києва від 3 листопада 2009 року та відмовив в задоволені позову Товариств. Зазначена постанова набрала законної сили.

Отже, рішення Господарського суду м. Києва від 3 листопада 2009 року № 32/600 було скасовано саме 18 жовтня 2011 року, тоді як декларацію про початок проведення будівельних робіт зареєстровано 10 червня 2011 року.

З матеріалів справи не вбачається доказів розірвання або визнання недійсним договору оренди від 30 грудня 2009 року № 79-6-00728 та вилучення земельних ділянок у позивача, навпаки, на виконання рішення Господарського суду м. Києва від 3 листопада 2009 року № 32/600 у Товариства та Київської міської ради виникли оформлені договірні відносини.

Окрім того, скасування судового рішення не зумовлює автоматичного припинення цих відносин, розірвання або визнання недійсним договору оренди.

Відтак, виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відповідач, виносячи оскаржувані постанови, припис, діяв відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до статті 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване помилково.

Керуючись статтями 222, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіон Біол Продукт»- задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 7 серпня 2014 року -скасувати.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2014 року - залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.