Ухвала суду № 52625357, 07.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2015 року м. Київ К/800/8272/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Зайцева М.П.,

суддів: Веденяпіна О.А., Маринчак Н.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Бруя О.Д.,

представника позивача - Мокрія Р.З.,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі № 2а-10778/10/1370 за позовом Державного відкритого акціонерного товариства "Шахта "Надія" до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в:

Державне відкрите акціонерне товариство "Шахта "Надія" (далі - ДВАТ "Шахта "Надія") звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Сокальському районі Львівської області (далі - відповідач, ДПІ) в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0009721601/0 від 03 листопада 2010 року

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалю Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року, позов задоволено.

Заслухавши суддю - доповідача, присутніх у судовому засіданні, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що 18 жовтня 2010 року відповідачем проведено перевірку дотримання позивачем вимог п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за період 01 липня 2008 року по 23 вересня 2010 року за результатами якої 18 жовтня 2010 року складено акт № 838/160/00178175.

Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату узгодженої суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах), чим порушено п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення податкових зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування".

Вказаний висновок у акті перевірки ґрунтується на тому, що погашення позивачем податкового боргу в сумі 1 611 428 грн. за декларацією №15921 від 19 червня 2008 року відбулося із затримкою більшою ніж 90 календарних днів згідно з платіжними дорученнями №4374 від 26 серпня 2010 року, №2106 від 26 серпня 2010 року, №2328 від 23 вересня 2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції виходив з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.1.1 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 - III від 21 листопада 2000 року (далі Закон №2181) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Пунктом 5.3.1. ст. 5 Закону № 2181 передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4. статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно п.4.1.4 ст.4 цього закону, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 4.1.5. ст.4 Закону №2181 передбачено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається наступний за вихідним або святковим операційний (банківський) день.

Судами встановлено, що податкова декларація з податку на додану вартість за травень місяць 2008 року отримана відповідачем 19 червня 2008 року і у ній визначено податок на додану вартість в сумі 1 611 428 грн.

Платіжним дорученням №2106 від 26 серпня 2010 року сплачено 2 315 842 грн. призначення платежу - ПДВ за липень 2010 року; платіжним дорученням №2328 від 23 вересня 2010 року позивачем сплачено 1 000 000 грн., призначення платежу -ПДВ за серпень 2010року.

Разом з тим, платіжне доручення №4374 від 26 серпня 2010 року відсутнє, відповідно до письмових пояснень позивача, сума 12 914,52 грн. згідно платіжного доручення №4374 позивачем на погашення податкового боргу згідно декларації №15921 від 19 червня 2008 року не сплачувалася.

З наданої відповідачем облікової картки платника ДВАТ "Шахта "Надія" судами встановлено зарахування відповідачем 26 серпня 2010 року сплату податкового зобов'язання в сумі 14 895,73 грн., вказаній сумі відповідає квитанція №ПН2211 від 26 серпня 2010 року з призначенням платежу ПДВ від ВАТ ш-та "Надія" через Шукатка А.І.

Таким чином встановлено, що погашення податкового боргу позивача в сумі 1 611 428 грн. за декларацією №15921 від 19 червня 2008 року відповідач здійснив шляхом спрямування сплачених позивачем у 2010 році коштів в рахунок погашення боргу попереднього періоду.

Відповідно до п.6.1.7 Інструкції "Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій ОДПС" податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов`язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період".

Разом з тим, пунктом 7.7 статті 7 Закону №2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №2181 визначено, що джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.99 № 679-Х1У "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21січня 2004 року № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Проте відповідачем не надано суду платіжних документів із зазначеним у них призначенням платежу на сплату позивачем податку на додану вартість за травень 2008 року.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Отже у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Враховуючи, що застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення не передбачено, до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

Згідно з частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2015 року у справі № 2а-10778/10/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.П. Зайцев

О.А. Веденяпін

Н.Є. Маринчак

З оригіналом згідно

Помічний судді Р.С. Гончаренко