Ухвала суду № 52625337, 08.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/27662/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Нова»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року

у справі № 804/7178/14

за позовом Приватного підприємства «Нова»

до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року адміністративний позов Приватного підприємства «Нова» (далі - ПП «Нова»; позивач) до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005572203 від 19 грудня 2013 року, № 0005582203 від 19 грудня 2013 року, № 0005842201 від 24 грудня 2013 року. Присуджено на користь ПП «Нова» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 487,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року апеляційну скаргу ДПІ в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області задоволено. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року та залишення без змін постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ПП «Нова» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 1087/22-1/20272290 від 05 грудня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005842201 від 24 грудня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 379 011,00 грн. (252 674,00 грн. - основний платіж, 126 337,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0005582203 від 19 грудня 2013 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.; № 0005572203 від 19 грудня 2013 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10 875,96 грн.

Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 187.1 статті 187, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних будівельних робіт та будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українсько-польське підприємство з іноземними інвестиціями УПС», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудівниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонстрой 25», Товариства з обмеженою відповідальністю «КримТехКомплект», Приватного підприємства «Автогаз-Плюс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудкомплект ТМ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРО-4», з огляду на непредставлення первинної документації на підтвердження реального характеру здійснених операцій.

Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем пункту 9 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 265/95-ВР) з підстав незабезпечення щоденного друкування фіскального звітного чеку.

Також, виявлено недотримання ПП «Нова» пунктів 2.6, 2.8 глави 2, пункту 3.1 глави 3, пункту 7.41 глави 7 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, (далі - Положення) внаслідок несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів у розмірі 400,00 грн., перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на 1 246,42 грн., а також проведення готівкових розрахунків без пред'явлення одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджує сплату покупцем готівкових коштів, у загальному розмірі 6 383,12 грн.

Скасовуючи рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду та відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість розглядуваного донарахування та застосування сум штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів із вказаними доводами погодитись не може, виходячи з таких підстав.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, необхідною умовою для віднесення сплачених в ціні робіт та товарно-матеріальних цінностей сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт реального здійснення відповідних господарських операцій та підтвердження вказаної обставини належним чином оформленими первинними документами, які, в свою чергу, є підставою для формування податкового обліку платника податку.

В розглядуваній ситуації на підтвердження фактичного виконання спірних поставок позивачем долучено до матеріалів справи первинні документи, які відповідають вимогам статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також містять необхідну для цілей оподаткування інформацію про зміст здійснених операцій та їх вартість, фотоматеріали, пояснення співробітників підприємства.

При цьому Дніпропетровський окружний адміністративний суд цілком обґрунтовано прийняв вказані документи до уваги, надав їм належну правову оцінку та відхилив посилання податкового органу, підтримане судом апеляційної інстанції, на ненадання представлених документів на перевірку, як на підставу для відмови в задоволенні позову.

Адже, положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язують суд вжити заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об'єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

Суд не може обмежити право платника довести в судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки.

Право надавати заперечення щодо висновків контролюючого органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття контролюючим органом податкових повідомлень-рішень № 0005582203 від 19 грудня 2013 року та № 0005572203 від 19 грудня 2013 року, слід враховувати, що згідно з пунктами 3, 6 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Втім, викладені в акті перевірки обставини щодо порушення підприємством вимог Закону № 265/95-ВР та Положення не підтверджено відповідачем відповідними первинними або іншими документами, які б достеменно підтверджували факт порушень, в той час як за правилами частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доведення цього покладається на суб'єкта владних повноважень.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Нова» задовольнити.

Скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2015 року, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2014 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.