Рішення № 5262509, 16.06.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/8316.06.09 За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів до Київської міської ради

треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1) ОСОБА_1, 2) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації),

3) ОСОБА_2

Провизнання недійсним п. 44 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 53/1263

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від прокуратуриДьогтяр О.А., Карпенко Н.М. прокурор відділу

від позивача не зявились

від відповідачаВолошенюк О.М., Дорошенко О.С. представники

від третьої особи-1не зявились

від третьої особи-2не зявились

від третьої особи-3ОСОБА_7 представник В судовому засіданні 16.06.2009 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України за згодою представників учасників судового процесу було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету України із земельних ресурсів про визнання недійсним та скасування п. 44 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 53/1263 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд".

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірне рішення Київської міської ради суперечить вимогам закону та підлягає визнанню недійсним, оскільки проект відведення земельної ділянки в порядку ст. 118 Земельного кодексу України не погоджено.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що спірне рішення прийнято відповідачем в межах наданих повноважень у відповідності до Земельного кодексу України, не порушуючи прав позивача у справі. Також у відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що прокурором пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вказаним позовом.

Третя особа-3 проти позову заперечує з тих же підстав, що і відповідач.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

12.02.2004 Київською міською радою прийнято рішення № 53/1263 “Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд”.

Згідно з п. 44 вказаного рішення затверджено проект відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 за рахунок земель міської забудови.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Згідно з п. 7.1 рішення Київської міської ради “Про затвердження Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві” від 14.03.2002 № 313/1747 (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення) громадянин, що виявив бажання одержати земельну ділянку в межах м. Києва для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель і споруд, індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подає заяву до Київської міської ради. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування земельної ділянки, мета її використання і склад сім'ї (якщо ділянка передбачається для житлового будівництва).

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 118 Земельного кодексу України відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом архітектури та подається на розгляд відповідної місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

У відповідності до п. 7.4 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві управління земельних ресурсів узагальнює подані матеріали і готує запити до Головкиївархітектури, Державного управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міської санітарно-епідеміологічної станції із зазначенням умов та обмежень використання земельних ділянок, які мають міститись у їх висновках.

В місячний термін з дня отримання запитів Головкиївархітектура, Державне управління екології та природних ресурсів в м. Києві, міська санітарно-епідеміологічна станція подають до управління земельних ресурсів висновки щодо відведення земельної ділянки відповідно до своєї компетенції із зазначенням умов та обмежень використання землі відповідно до ст. 111 Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів, при цьому розгляд запитів здійснюється всіма переліченими органами одночасно (п. 7.5 Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві).

Частиною 10 ст. ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища надано висновок № 19-2089 від 16.09.2003, у якому зазначено, що останнє не заперечує проти відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд, що заходиться за адресою: АДРЕСА_1, громадянину ОСОБА_1

У листі Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища № 18-13849 від 10.11.2008, наданому у відповідь на запит Прокуратури міста Києва, зазначено, що висновок Головного управління містобудування, архітектури та дизайну міського середовища щодо використання земельної ділянки на АДРЕСА_1 не є погодженням проектів землеустрою, а визначає вимоги щодо використання земельної ділянки, наявних містобудівних обмежень та умов, які мають враховуватись при розробці проекту відведення земельної ділянки.

Крім того, у листі Головного державного санітарного лікаря м. Києва № 6985 від 23.09.2003 зазначено, що проект необхідно погодити в установленому порядку з міськсанепідемслужбою.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обовязок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. У даному випадку, це стосувалося Київської міської ради, яка мала довести факт погодження Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища та міською санітарно-епідеміологічною станцією проекту відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1.

Суду не надано доказів погодження проекту відведення земельної ділянки міською санітарно-епідеміологічною станцією та Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, наявність яких є обовязковою для прийняття радою рішення про затвердження проекту відведення земельної ділянки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п. 2 Розяснення Вищого Арбітражного суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000 № 02-5/35 підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Оскільки пунктом 44 рішення Київської міської ради 12.02.2004 № 53/126 затверджено проект відведення земельної ділянки з порушенням вимог ст. 118 Земельного кодексу України та Порядку набуття права на землю юридичними особами та громадянами в м. Києві, без погодження (позитивного висновку) Головкиївархітектури та міської санітарно-епідеміологічної станції, позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.

Спірне рішення Київської міської ради № 53/126 було прийнято 12.02.2004.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Прокурор звернувся з позовом до суду у лютому 2009 року.

В позовній заяві, в обґрунтування поважності причин пропуску строку позовної давності, прокурор зазначає, що про зазначене рішення Київської міської ради Прокуратурі міста Києва стало відомо під час проведення перевірки за колективним зверненням громадян, проживаючих по АДРЕСА_2 від 05.06.2008.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У п. 27 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 № 01-8/211 зазначено, що відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, але якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом визнаються поважними причини пропуску прокурором позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, у звязку з чим клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, відхиляється.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України позивачем у справі, порушеній за заявою прокурора, виступає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Але який саме “державний орган” (законодавчої чи виконавчої влади), закон не зазначає. Це поняття уточнює рішення Конституційного Суду України від 08.04.199 №3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Тобто поняття “орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах” означає орган, на який державою покладено обовязок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів громадянина або держави. Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, виступає орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів” від 19.03.2008 № 224 Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра охорони навколишнього природного середовища.

Отже, вимоги ст. 2 Господарського процесуального кодексу України прокурором дотримано та правомірно заявлено позов на захист прав та інтересів держави в особі органу виконавчої влади.

У звязку із задоволенням позову прокурора судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 44 рішення Київської міської ради від 12.02.2004 № 53/1263 "Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд".

3. Стягнути з Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36; код 22883141) на користь Державного бюджету України 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М.Смирнова

Дата підписання рішення: 24.06.2009