Ухвала суду № 52622790, 22.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1766/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

22 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Сергійчук Л.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 41 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу представника Київської міської митниці Державної фіскальної служби - Мудрої Валерії Вадимівни на постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішень. Свої вимоги обґрунтовує тим, що при митному оформленні товарів, які ввозились на митну територію України, ним було визначено їх митну вартість за основним методом ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях, до яких були додані усі документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів і обраного методу її визначення згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України. Також позивач зазначає, що крім обов'язкових документів, до митного органу були подані додаткові документи, які, на думку позивача, не мають розбіжностей, відтак вважає повністю підтвердженим складову митної вартості імпортованих товарів, а тому наполягає на безпідставності прийнятих відповідачем рішень. Однак, митний орган безпідставно не погодився із заявленою позивачем митною вартістю товарів та незаконно прийняв рішення про коригування їх митної вартості. За наведених обставин, позивач вважає протиправними вказані рішення митного органу та просить їх скасувати.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року задоволено вказаний позов. Визнано протиправними та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів від 29.10.2014 року № 100260006/2014/00064/2, від 29.10.2014 року № 100260006/2014/00066/2, від 28.10.2014 року № 100260006/2014/00062/2, від 28.10.2014 року № 100260006/2014/00060/2, від 29.10.2014 року № 100260006/2014/00067/2, від 28.10.2014 року № 100260006/2014/00061/2, від 05.11.2014 року № 100260006/2014/00074/2, від 04.11.2014 року № 100260006/2014/00072/2, від 04.11.2014 року № 100260006/2014/00068/2, від 04.11.2014 року № 100260006/2014/00071/2, від 04.11.2014 року № 100260006/2014/00069/2, від 04.11.2014 року № 100260006/2014/00070/2, від 04.11.2014 року № 100260006/2014/00073/2.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням представник Київської міської митниці Державної фіскальної служби - Мудра Валерія Вадимівна подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні даного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 195 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає перегляду в апеляційному порядку в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції було встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» є юридичною особою, код за ЄДРПОУ: 32294926.

26.12.2013 року між «Danish Crown А/S», Данія (Продавець) та ТОВ «Фоззі-Фуд» (Покупець) укладено контракт № 182, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує м'ясну продукцію (товар) в асортименті, кількості та за ціною у відповідності до інвойсів.

Відповідно до розділу 2 контракту № 182 від 26.12.2013 року ціна на товар зазначається в інвойсах на кожну партію. Ціна включає в себе вартість продукту, тари, термоусадочної упаковки, маркування, завантаження, витрат на митне оформлення вантажу в країні Продавця. Валюта контракту - євро. Загальна сума контракту - 2000000,00 євро.

На виконання умов контракту № 182 від 26.12.2013 року ТОВ «Фоззі-Фуд» здійснювало на митну територію України імпорт товарів, а саме: свиняча печінка морожена без наявності теплової та кулінарної обробки, не консервована, код УКТЗЕД 0206410000, виробник Danish Crown A/S; свинина свіжа, обвалена (без кісток), охолоджена, без додавання харчових добавок та приправ, код УКТЗЕД 0203195500, виробник Danish Crown A/S.

З метою митного оформлення зазначених товарів ТОВ «Фоззі-Фуд» подало до Київської міжрегіональній митниці Міндоходів митні декларації: № 100260006/2014/157607 від 28.10.2014 року (поставка № 182-412); № 100260006/2014/157639 від 29.10.2014 року (поставка № 182-413); № 100260006/2014/157612 від 28.10.2014 року (поставка № 182-414); № 100260006/2014/157603 від 28.10.2014 року (поставка № 182-415); № 100260006/2014/157611 від 28.10.2014 року (поставка № 182-416); № 100260006/2014/157610 від 28.10.2014 року (поставка № 182-417); № 100260006/2014/157735 від 04.11.2014 року (поставка № 182-418); № 100260006/2014/157733 від 04.10.2014 року (поставка № 182-419); № 100260006/2014/157705 від 04.11.2014 року (поставка № 182-420); № 100260006/2014/157716 від 03.11.2014 року (поставка № 182-421); № 100260006/2014/157711 від 04.11.2014 року (поставка № 182-422); № 100260006/2014/157712 від 04.11.2014 року (поставка № 182-423); № 100260006/2014/157731 від 04.11.2014 року (поставка № 182-424).

На підтвердження задекларованої митної вартості підприємство надало до митного органу документи, які відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України підтверджують митну вартість, а саме: картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами (код 1602); міжнародні автомобільні накладні (CMR) (код 2730); документи, що підтверджують вартість перевезення товару (код 3007); рахунки-фактури (інвойси) (код 3105); зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких і зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів (код 4104); додаткову угоду № 1, 2, 3 (код 4103); договір (контракт) про перевезення (код 4301); страховий поліс (код 3530); ветеринарні свідоцтва форм Ф-1, Ф-2 (ввезення товарів) (використовуються для підтвердження проведення ветеринарно-санітарного контролю при митному оформленні товару) Держветфітослужба України) (код 5053); сертифікат про походження товару (код 7011); інформацію про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару (код 5501); інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару (код 5504); інформацію про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару (код 5503); резервну позицію (код 5511); сертифікати якості (код 9000);

Крім того, товариством подавалась попередня митна декларація, про що міститься відмітка в рядку 40 митних декларацій.

Зазначений перелік документів надавався позивачем по кожній з вказаних поставок товару.

У свою чергу, при опрацюванні поданих декларантом документів митний орган встановив наявність в них розбіжностей, а також відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складової вартості товарів. За наведених обставин, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів було направлено електронне повідомлення, в якому зазначено, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України необхідне подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товару, а саме: зовнішньоекономічний договір; банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні документи, документи, що містять відомості про вартість оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На виконання зазначених вимог митного органу позивачем було надано прайс-листи, комерційні пропозиції, договір на перевезення, документ, що підтверджує вартість транспортних витрат, копію митної декларації країни відправлення, а також вказано, що запитуванні у позивача документи вже подавались останнім до митних декларацій, а інших документів на даний момент немає можливості надати, так як останні надаються лише у випадку їх наявності.

Разом з цим, всі документи, які надавались під час митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості товарів, зберігаються у митного органу, що не заперечувалося відповідачем.

Водночас, не зважаючи на подані декларантом додаткові документи на підтвердження митної вартості товарів, відповідачем прийнято наступні рішення про коригування митної вартості: 29.10.2014 року № 100260006/2014/00064/2 (поставка №182-412); 29.10.2014 року № 100260006/2014/00066/2 (поставка №182-413); 28.10.2014 року № 100260006/2014/00062/2 (поставка №182-414); 28.10.2014 року № 100260006/2014/00060/2 (поставка №182-415); 29.10.2014 року № 100260006/2014/00067/2 (поставка №182-416); 28.10.2014 року № 100260006/2014/00061/2 (поставка №182-417); 05.11.2014 року № 100260006/2014/00074/2 (поставка №182-418); 04.11.2014 року № 100260006/2014/00072/2 (поставка №182-419); 04.11.2014 року № 100260006/2014/00068/2 (поставка №182-420); 04.11.2014 року № 100260006/2014/00071/2 (поставка №182-421); 04.11.2014 року № 100260006/2014/00069/2 (поставка №182-422); 04.11.2014 року № 100260006/2014/00070/2 (поставка №182-423); 04.11.2014 року № 100260006/2014/00073/2 (поставка №182-424).

У вказаних рішеннях митним органом зазначено, що митна вартість товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) імпортованих товарів, оскільки надані декларантом документи містять неповні відомості, додаткові документи подано не в повному обсязі та не підтверджують числові значення митної вартості. За наведених обставин митна вартість імпортованого ТОВ «Фоззі-Фуд» товару була визначена митним органом за резервним методом, що призвело до збільшення розміру митних платежів.

З метою випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання товариством подані нові митні декларації, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом.

Листами № УРБ 10/14-261 від 20.01.2015 року, а також № УРБ 10/14-163 від 14.01.2015 року позивач звернувся до митного органу з заявами про визнання митної вартості товарів, оформлених за вказаними митними деклараціями та скасування рішень про коригування митної вартості. До вказаних заяв позивач додав копії наступних документів: виписки з бухгалтерської документації, рахунки за автотранспортні послуги, рахунки за міжнародні вантажні перевезення автомобілем, платіжні доручення, акти виконаних робіт по перевезенню вантажів, інвойс на оплату послуг міжнародного перевезення, виписки по особовому рахунку щодо оплати транспортних послуг, а також зовнішньоекономічного контракту та додаткових договорів до нього, бордеро, переклади експортних декларацій країни відправлення, акти виконаних робіт щодо міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.

У відповідь на заяви декларанта листами № 359/10/26-70-62-04 від 22.01.2015 року та № 570/10/26-70-62-01-04 від 31.01.2015 року митний орган повідомив ТОВ «Фоззі-Фуд» про відсутність підстав для перегляду оскаржуваних рішень про коригування митної вартості.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача є правомірними та обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його обгрунтованим з огляду на наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 Митного Кодексу України).

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Згідно зі статтею 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного Кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, серед іншого, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

В силу частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Приведена норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, згідно з якими митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України, серед іншого, передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного Кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Водночас, право митного органу на витребування додаткових документів закон пов'язує з вичерпним переліком підстав, які стосуються недоліків у наданих для митного оформлення товарів основних документах для підтвердження митної вартості товарів, перелік яких наведено у частині другій статті 53 Митного кодексу України.

Такими імперативними умовами є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та/або існування обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому колегія суддів бере до уваги те, що право витребовувати додаткові документи не означає безапеляційного неврахування наданих під час проведення консультацій документів та в процедурі підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються.

З аналізу приведених норм також вбачається наявність у митного органу обов'язку зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості перевірки розрахунку митної вартості на підставі наданих декларантом документів, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Як було встановлено судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач зазначив, що в поданих до митного оформлення документах разом з митними деклараціями виявлено розбіжності та встановлено відсутність всіх необхідних відомостей, що унеможливлює перевірку числового значення заявленої митної вартості.

Разом з цим, з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що на підтвердження митної вартості товару, позивачем було надано митному органу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України, про що вказано у МД та картках відмови. Крім того, позивачем були надані додаткові документи, а також зазначено, які з витребуваних документів ТОВ «Фоззі-Фуд» надати не має можливості та з яких причин.

При цьому, судом першої інстанції було встановлено, що до заяв про визнання заявленої митної вартості по митним деклараціям та скасування рішень про коригування заявленої митної вартості позивачем було додатково подано до Київської міської митниці Державної фіскальної служби документи яких, на думку митного органу, не вистачало для підтвердження заявленої ТОВ «Фоззі-Фуд» митної вартості товару.

Таким чином, судом першої інстанції було встановлено, що під час митного оформлення товарів, за якими були винесені оскаржувані рішення, позивачем надавались усі необхідні основні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Будь-яких розбіжностей у зазначених документах митним органом вказано не було. При цьому, митний орган не конкретизував, які саме факти чи складові митної вартості потрібно підтвердити запитуваними документами. Не зазначено також і вмотивованих причин та підстав необхідності надання таких документів, не вказано також обгрунтованних доводів про розбіжності чи наявні ознаки підробки в таких основних документах.

Право митниці на витребування додаткових документів закон тісно пов'язує з наявністю розбіжностей чи ознак підробки саме в основних документах, які повинні доводитись митним органом при витребовуванні додаткових документів. Однак, відповідач жодним чином не вказує на наявність явних розбіжностей чи ознак підробки в поданих документах, а лише безпідставно витребовує додаткові документи, що відповідно свідчить про порушення митного законодавства.

Крім того, зі змісту наданих позивачем документів судом першої інстанції було встановлено, що вони містять всі необхідні для перевірки числового значення складових митної вартості відомості.

Відносно твердження митного органу про те, що в наданих інвойсах зазначені інші умови оплати (30 днів від дати інвойсу) ніж у пункті 8.1 зовнішньоекономічного контракту від 26.12.2013 року № 182 (30 днів з моменту отримання покупцем товару), колегія суддів зазначає про наступне.

В пункті 8.1 контракту від 26.12.2013 року № 182 передбачено, що оплата здійснюється через 30 днів з дати отримання товару і за умови надання повного комплексу документів.

В пункті 2 контракту від 26.12.2013 року № 182 зазначено, що ціна за товар може бути знижена за взаємною згодою сторін.

Крім того, контроль митної вартості відповідно до частини першої статті 54 Митного кодексу України здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а не шляхом перевірки виконання сторонами зовнішньоекономічного договору, його умов щодо строків оплати тощо, що не належить до компетенції митного органу.

Позивачем здійснено повну оплату вартості товарів у сумі, зазначеній в інвойсах, прайс-листах, комерційних пропозиціях та експортних деклараціях країни відправлення, що підтверджується наданими позивачем до митного органу платіжними дорученнями тощо.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені, на думку митного органу, розбіжності щодо умов оплати під час розгляду справи не знайшли свого підтвердження, оскільки сторони мали правові підстави погодити в інвойсах інші умови оплати, що, зокрема, не впливає на числові значення митної вартості, тому відповідач не мав правових підстав посилатися на зазначене як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість зауважень митного органу стосовно невідповідності додатків договору страхування, наданого при митному оформленні, з огляду на наступне.

Згідно матеріалів справи позивачем під час митного оформлення товару, крім договору страхування, укладеного із ПрАТ «СК Граве Україна», надавалися і копії відповідних полісів.

Відповідно до положень пункту 8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Аналіз наданих до митного оформлення страхових полісів свідчить про наявність відомостей щодо вартості страхування та інших передбачених договором страхування реквізитів (опис вантажу, маршрут, вид ТЗ тощо).

Отже, стверджуючи про невідповідность додатків договору страхування вимогам законодавства, а саме відсутності в них всіх необхідних реквізитів, які в свою чергу, мають підтверджувати заявлену декларантом митну вартість товару, відповідач належним чином не дослідив всі надані ТОВ «Фоззі-Фуд» документи, не пересвідчився у належному оформленні декларантом додатків договору страхування та відповідно дійшов помилкових висновків.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичним сприйняттям судом першої інстанції заперечень відповідача про те, що ТОВ «Фоззі-Фуд» не було виконано вимоги митниці в частині надання додаткових документів, а саме: виписки з бухгалтерської документації та висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, оскільки в матеріалах справи наявні виписки з бухгалтерської документації.

Відносно ненадання декларантом висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, колегія суддів зазначає, що згідно матеріалів справи, позивачем надавались до митного органу письмові пояснення, відповідно до яких ТОВ «Фоззі-Фуд» вказав, що на момент винесення оскаржуваних рішень такі висновки на підприємстві відсутні.

При цьому, нормами Митного кодексу України передбачено надання додаткових документів лише за наявності їх у декларанта.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що зазначені доводи відповідача щодо ненадання декларантом вказаних додаткових документів є безпідставними.

В свою чергу, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Отже, відповідач під час розгляду справи не довів суду того, що позивач у деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності.

У даній справі судом першої інстанції також не було встановлено наявності обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Спірні рішення не містять обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішеннях, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на їх невідповідність вимогам частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем не наведено обгрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Також відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.

Надані позивачем для митного оформлення документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі підтверджують заявлену митну вартість ввезених товарів та містять усі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Таким чином, у відповідача під час прийняття рішень про коригування митної вартості товарів не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору.

Відповідно до пункту 1 Загального вступного коментарю до Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (набула чинності для України 16.05.2008) первинною основою для митної вартості за цією Угодою є «контрактна вартість», як це визначено в статті 1 даної Угоди. статті від 2 до 7 передбачають методи визначення митної вартості у випадках, коли вона не може бути визначена згідно з положеннями статті 1.

З наведеного вбачається, що митний орган не обґрунтував у своїх рішеннях та під час судового розгляду, що документи, подані товариством для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, не навів обставини, які мали були бути підтвердженні додатково запитаними митним органом документами.

Згідно з частиною третьою статті 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Отже, відповідачем при невизнанні митної вартості, заявленої товариством, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом, необґрунтовано (із посиланням на надані декларантом документи) причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості, у зв'язку з чим митна вартість повинна бути визнана автоматично.

Разом з цим, в оскаржуваних рішеннях митним органом не зазначено інформації та джерела, які були використані контролюючим органом при визначенні митної вартості товарів.

Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у ході судового розгляду справи митним органом не доведено неможливості застосування інших методів визначення митної вартості, крім резервного.

Згідно з частиною 4 статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до вимог графи 33 «Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року № 598, зареєстрованого в Мін'юсті 01.06.2012 року за № 883/21195, у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, у графі 33 зазначено, що процедура консультацій проведена та вказані причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів, окрім резервного.

Проте, відображення даного факту у рішенні не є достатнім та беззаперечним доказом проведення консультації у разі заперечення цього факту декларантом, оскільки консультація проводиться до прийняття рішення.

Так, митне оформлення товарів здійснювалось шляхом електронного декларування. При цьому, ніякої іншої інформації, крім вимоги про надання додаткових документів та прийнятого рішення про коригування митної вартості до Товариства не надходило, що свідчить про відсутність зі сторони митного органу будь-якої спрямованості на діалог з декларантом з метою визначення основи митної вартості.

При цьому, у графі 33 оскаржуваних рішеннях не зафіксовані результати проведеної консультації, а лише вказані причини через які не можуть бути застосовані попередні методи визначення митної вартості товарів.

Правова позиція по даному питанню висловлена Верховним Судом України у рішеннях, за змістом яких дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. Так, Верховний Суд України зазначає, що у разі незгоди митного органу із митною вартістю імпортованого товару він відповідно до вимог статті 266 Митного кодексу України зобов'язаний провести процедуру консультацій, у ході яких мав би дійти висновків щодо застосування того чи іншого методу визначення митної вартості товарів. (постанови Верховного Суду України від 14.05.2013 року у справі № 21-130а13, від 21.01.2011 року у справі № 21- 56а10, від 07.02.2011 року у справі № 21-76а10, від 14.11.2011 року у справі № 21-213а11, від 06.02.2012 року у справі № 21-418а11, від 03.07.2012 року у справі № 21-197а12).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім шостого (резервного), а також прийняття оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що митний орган неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом та прийняв оскаржувані рішення, відтак такі рішення підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 159, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника Київської міської митниці Державної фіскальної служби - Мудрої Валерії Вадимівни - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 29 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Т.М. Грищенко

В.Е. Мацедонська

Повний текст виготовлено 22.10.2015 року.

.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Мацедонська В.Е.

Грищенко Т.М.