Постанова № 52622605, 22.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/10193/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І.

Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 жовтня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Літвіної Н.М.,

Файдюка В.В.,

при секретарі Некрасовій М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2015 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку апелянта з питань перевірки податкового законодавства з податку на прибуток та прибутку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Вікойл» за 2014 рік.

За результатами перевірки було складено акт № 1168/26-55-22-09/32308598 від від 05 грудня 2014 року, в якому встановлено порушення апелянтом пп14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, пп. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ним занижено податок на додану вартість за загальну суму 3147600,5 грн.

На підставі вказаного акту податковим органом винесено податкове-повідомлення рішення № 180026552209 від 23.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 4 721 402 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено можливість правомірного формування податкової вигоди за спірними операціями та не доведено підстав для формування господарських операцій з контрагентом.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2014 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікойл ЛТД" укладено договір поставки № 20/06-2014 на постачання газового конденсату по ціні 10 605, 00 грн. з урахуванням ПДВ за метричну тонну на суму 19 089 000 грн.

16.06.2014 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікойл ЛТД" укладено договір поставки № 16/06-2014 на постачання дизельного пального УКТ ЗЕД 2710194110 по ціні 13,55 грн. з урахуванням ПДВ за літр на суму 1 002 700 грн. Відповідно до умов даного договору, 23.06.2014 року на рахунок ТОВ "Вікойл ЛТД" перераховано предоплату у сумі 1 000 000 грн. з ПДВ.

11.06.2014 року між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікойл ЛТД" укладено договір поставки № 1106/2014 на постачання засобу збору даних 428 XL у комплекті та групи сейсмоприймачів загальною вартістю 22 402 800 грн. з урахуванням ПДВ. За умовами вказаного договору на рахунок ТОВ "Вікойл ЛТД" перераховано предоплату у сумі 17 885 603 грн.

При обчисленні податкових зобов'язань за червень 2014 року позивачем враховано наступні податкові накладні: № 2 від 23.06.2014 року, № 3 від 23.06.2014 року, № 4 від 24.06.2014 року, № 8 від 26.06.2014 та № 9 від 27.06.2014 року.

В подальшому між ТОВ "Вікоіл ЛТД" та ТОВ "Вікойл ЛТД" укладено додаткові угоди, а саме:

- № 1 від 07.07.2014 року про розірвання договору поставки дизельного палива № 16/06-2014, відповідно до умов даної угоди ТОВ "Вікойл ЛТД" зобов'язувався в строк до 31.07.2014 року повернути ТОВ "Вікоіл ЛТД" попередню оплату у сумі 1 000 000 грн. або у цей же строк зарахувати зазначену суму у рахунок грошових зобов'язань ТОВ "Вікоіл ЛТД" за договором поставки газового конденсату № 20/06-2014 від 20.06.2014 року;

- № 1 від 07.07.2014 року про розірвання договору поставки № 1106/2014, відповідно до умов даної угоди ТОВ "Вікойл ЛТД" зобов'язувався в строк до 31.07.2014 року повернути ТОВ "Вікоіл ЛТД" попередню оплату у сумі 17 885 603 грн. або у цей же строк зарахувати зазначену суму у рахунок грошових зобов'язань ТОВ "Вікоіл ЛТД" за договором поставки газового конденсату № 20/06-2014 від 20.06.2014 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.07.2014 року позивачем здійснено оформлення розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у сумі ПДВ - 3147600,50 грн., а саме: розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних № 2 від 23.06.2014 року, № 3 від 23.06.2014 року, № 4 від 24.06.2014 року, № 8 від 26.06.2014 року та № 9 від 27.06.2014 року.

31.07.2014 року ТОВ "Вікойл ЛТД" оформило податкову накладну № 11 на суму 18885603,00 грн. (з урахуванням ПДВ 3147600,50 грн.).

У зв'язку з самостійним виявленням помилок, позивачем електронною поштою скеровано на адресу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2014 року.

Відповідно до пп. 14.3.7 п. 14.3 розд. 4 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України від 14.06.2012 року № 516, факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП (електронний цифровий підпис), інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП ЦОЕЗ (електронний цифровий підпис центра обробки електронних звітів), здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.

З матеріалів справи вбачається, що квитанція № 2 до уточнюючого розрахунку до декларації з податку на додану вартість за липень 2014 року надійшла на адресу позивача та містить інформацію «пакет прийнято» (а.с. 87).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг .

Із системного аналізу вищевикладених положень вбачається, що формування податкового кредиту є правом платника податку щодо зменшення податкових зобов'язань звітного періоду, яке виникає виключно за наявності податкових накладних. Закон забороняє включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), якщо ці суми не підтверджені податковими накладними, та передбачає відповідальність платника податків за порушення цих вимог у вигляді фінансових санкцій.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.06.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Вікойл ЛТД" (постачальник) укладено договір поставки № 20/06-2014 на постачання газового конденсату по ціні 10 605 грн. з урахуванням ПДВ за метричну тонну на суму 19 089 000 грн.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору постачальник зобов'язується передати газовий конденсат у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах договору.

Пунктом 1.2 вказаного договору визначені наступні строки і обсяги постачання товару, а саме: до 31.08.2014 року - 200 метричних тон; до 31.09.2014 року - 200 метричних тон; до 31.10.2014 року - 200 метричних тон; до 30.11.2014 року - 200 метричних тон; до 31.12.2014 року - 200 метричних тон; до 31.01.2015 року - 300 метричних тон; до 28.02.2015 року - 500 метричних тон.

Згідно з п. 3.2 договору відвантаження товару здійснюється на умовах EXW Франко-склад ТОВ "Арабський Енергетичний Альянс ЮЕй", згідно з Інкотермс-2010, а саме: в автоцистерни, самовивозом за рахунок покупця.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 (далі - Інструкція № 281/171/578/155) товарно-транспортна накладна (далі - ТТН) є основним документом на перевезення вантажів та констатував відсутність в матеріалах справи товаро-транспортних накладних на перевезення газового конденсату в автоцистерні.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що господарські відносини позивача з його контрагентом не мали реального характеру.

Однак колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що правила перевезень нафти і нафтопродуктів, які зазначені в Інструкції № 281/171/578/155, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема товарно-транспортна накладна, не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відсутність ТТН є порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, яке не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Отже, за умови надання підприємством всіх необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку (зокрема зареєстрованих податкових накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт, рахунків, прибуткових ордерів, актів прийому-здачі ТМЦ тощо), які підтверджують його право на податковий кредит, ненадання лише документів на підтвердження факту транспортування товару не може бути підтвердженням нікчемності укладеного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, реальність господарських відносин з контрагентом підтверджується належним чином укладеними договорами, видатковими та податковими накладними, що підтверджують факт постачання товару.

Матеріалами справи підтверджений факт наявності у позивача всіх бухгалтерських та інших фінансово-господарських документів (включаючи податкові накладні), що підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентом та оформлені згідно вимог чинного в Україні законодавства.

Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарських операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії податкових, видаткових накладних, які відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999 року № 996-XIV є первинними документами бухгалтерського обліку, що фіксують факт здійснення господарської операції, суд вважає висновки податкового органу про нікчемність укладених між позивачем та ТОВ «Вікойл ЛТД» договорів безпідставними.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент здійснення вказаних правовідносин, контрагент (ТОВ «Вікойл ЛТД») позивача був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців як платник податку та йому присвоєно індивідуальний податковий номер.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки позивачем були реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з контрагентом, який на момент здійснення господарської діяльності був зареєстрований як платник податку на додану вартість, то податкове повідомлення-рішення винесено податковим органом безпідставно та необґрунтовано, а отже підлягає скасуванню.

Судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів, у відповідності до ч.2 ст. 205 КАС України, приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вікоіл ЛТД" задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09 вересня 2015 року скасувати та ухвалити нову, якою позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 180026552209 від 23 грудня 2014 року.

Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Літвіна Н.М.

Файдюк В.В.

Повний текст виготовлено 22 жовтня 2015 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Файдюк В.В.