Ухвала суду № 52622472, 21.10.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Карапута Л.В. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2015 року Справа № 750/5747/15-а

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області на постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові про скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернулась до суду з адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області ( далі - відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові) про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 22.05.2015р. ВП № 45791740.

Постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2015 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням УПФУ в м. Чернігові та відділ примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області подали апеляційні скарги, в яких просять його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянтів, зазначена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2014 р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Данілевським О.М. було відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 04.12.2014 р. №750/11715/13-а про зобов'язання УПФУ в м. Чернігові поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 р.

22.05.2015 року відповідачем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 04.12.2014 р. №750/11715/13-а, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання УПФУ в м. Чернігові поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 р.

Підставою для прийняття відповідачем зазначеної постанови стало те, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника.

Вважаючи таку постанову про закінчення виконавчого провадження неправомірною позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, нормами Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин ( далі - Закон № 606-XIV ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 124 Конституції України закріплено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на території України.

Зазначена правова норма кореспондується зі статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 1 Закону № 606-XIV передбачено, що своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень передбачених законом, в тому числі і судових, є завдання державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний здійснити заходи, необхідні для своєчасного і повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

У п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону № 606-XIV визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Частиною 3 ст. 75 Закону № 606-XIV визначено, що в разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що рішення суду є обов'язковим до виконання, а його виконання - заключною стадією судового процесу та процесу реалізації захисту чи відновлення порушених прав особи.

Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії», в якому Європейський суд зазначив, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

При цьому, колегія суддів відзначає, що забезпечення повного та своєчасного виконання судових рішень покладено на органи Державної виконавчої служби України, які для здійснення своїх завдань зобов'язані забезпечувати повне виконання судових рішень.

Виходячи з цього, апеляційний суд встановив, що постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2014 р. у справі № 750/11715/13-а УПФУ в м. Чернігові було зобов'язано поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 р.

На виконання вказаного судового рішення Деснянським районним судом м. Чернігова було видано виконавчий лист від 04.12.2014 р. № 750/11715/13-а, на підставі якого відповідачем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2014 р. ВП № 45791740.

24.03.2015 р. за невиконання боржником (УПФУ в м. Чернігові) рішення суду, на підставі якого видано виконавчий лист від 04.12.2014 р. № 750/11715/13-а, відповідачем було винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680,00 грн.

09.04.2015 р. за повторне невиконання боржником вказаного судового рішення відповідачем винесено постанову про накладення на боржника штрафу в розмірі 1360,00 грн.

У цей же дань відповідачем було складено подання № 317-5 щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 382 винних посадових осіб УПФУ в м. Чернігові.

22.05.2015 року відповідачем на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з неможливістю виконати рішення суду без участі боржника, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 45791740 з примусового виконання виконавчого листа від 04.12.2014 р. № 750/11715/13-а, виданого Деснянським районним судом м. Чернігова, про зобов'язання УПФУ в м. Чернігові поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 р.

Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що фактично підставою невиконання боржником судового рішення стала відсутність фінансових ресурсів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувану постанову від 22.05.2015 р. ВП № 45791740 про закінчення виконавчого провадження, не виконав свого обов'язку щодо забезпечення повного і всебічного виконання рішення суду і фактично, приймаючи до уваги доводи боржника про відсутність коштів, не забезпечив відновлення порушених прав стягувача - ОСОБА_2, а отже, порушив вимоги ст. 124 Конституції України, ст. 11 Закону № 606-XIV.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що така постанова відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області є незаконною та підлягає скасуванню.

Доводи апелянтів про те, що виконання судового рішення було здійснено лише частково - щодо нарахування сум пенсії, які належать позивачу, а в частині їх виплати його виконання є неможливим через відсутність у боржника коштів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність фінансування державного органу - боржника не є достатньою правовою підставою для невиконання рішення суду.

Крім того, апеляційний суд відзначає, що реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних і чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, а тому посилання суб'єктів владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є недопустимим.

Аналогічний правовий підхід викладено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19.02.2015 р. у справі № 2506/7881/12 (2а/2506/1579/12).

Посилання апелянта - УПФУ в м. Чернігові на те, що рішення суду не було ним виконано, оскільки підприємство, на якому працювала позивач, не перерахувало йому кошти на відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, колегія суддів вважає не обґрунтованими і безпідставними, оскільки постановою Деснянського районного суду м. Чернігова від 20.05.2014 р. у справі № 750/11715/13-а саме УПФУ в м. Чернігові було зобов'язано поновити ОСОБА_2 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 01.03.2012 р. і саме УПФУ в м. Чернігові є боржником у виконавчому провадженні № 45791740, а не підприємство, на якому працювала позивач.

Доводи апелянта - управління ДВС ГУЮ у Чернігівській області про те, що судом першої інстанції не було досліджено матеріали виконавчого провадження і не було встановлено, що відповідачем до прийняття оскаржуваної постанови вчинялись відповідні дії для забезпечення виконання боржником своїх обов'язків, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції про незаконність оскаржуваної постанови від 22.05.2015 р. ВП №45791740.

Крім того, апелянт - відповідач, посилаючись на те, що рішення суду неможливо виконати без участі боржника, не надав ані до суду першої інстанції, ані в ході апеляційного провадження жодних належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б це підтверджували, а рішення суду, згідно з вимогами ст. 159 КАС України, повинно бути законним і обґрунтованим, а отже, в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає їх не обґрунтованими, безпідставними і такими, що суперечать приписам чинного законодавства.

З огляду на це, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову та вважає, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області підлягають залишенню без задоволення, а постанова Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2015 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові та відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Карпушова О.В.

Кобаль М.І.