Ухвала суду № 52622394, 13.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 жовтня 2015 рокусправа № 808/3207/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.

суддів: Поплавського В.Ю. Сафронової С.В.

за участю секретаря судового засідання: Олійник Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом в якому просив визнати протиправними дії відповідача щодо відмови від 15.05.2015 №08-05/5278 позивачу у виплаті вихідної допомоги у зв'язку з відставкою в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою; зобов'язати відповідача виплатити позивачу вихідну допомогу у зв'язку з відставкою в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Відповідно до ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№2453-VІ від 07.07.2010).

В обґрунтування позову посилається на те, що при подачі заяви про звільнення з посади судді у відставку діяла редакція ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату вихідної допомоги у зв'язку з відставкою в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою і подальші зміни у цю статтю не можуть бути підставою для позбавлення його цього права.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року у задоволенні позову було відмовлено

Не погодившись із зазначеною постановою суду позивач подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права просить її скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Запорізького окржуного адміністративного суду від 09 липня 2015 року залишити без змін.

В судове засідання в апеляційній інстанції сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому відповідно до частини 1 статті 41 КАС України, фіксування судового засідання не проводилось.

Перевіривши законність і обгрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 08 січня 2014 року позивачем - суддею Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 до Вищої ради юстиції було подано заяву про звільнення з посади судді у відставку.

Розглянувши матеріали про звільнення позивача з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Вища рада юстиції прийняла рішення від 11.02.2014 №152/0/15-14, відповідно до якого було вирішено внести подання до Верховної ради України про звільнення позивача з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 № 59-VІІІ, у зв'язку із поданням заяви про відставку, позивача звільнено з посади судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області.

05.05.2015 позивач звернувся до ТУ ДСА в Запорізькій області із заявою про причини невиплати вихідної допомоги судді у зв'язку із виходом у відставку, та просив виплатити вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, відповідно до ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Листом від 15.05.2015 за № 08-05/5278 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому вихідної допомоги у зв'язку зі звільненням у відставку. Зазначена відмова була обґрунтована тим, що ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» діяла до 28.03.2014, а рішення про звільнення позивача у відставку набрало чинності 25.12.2014, тобто після того, як вказана стаття Закону була виключена, тому правових підстав для виплати вихідної допомоги не має.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» визначає правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права, систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

Відповідно до ч. 1 ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону, що діяла до 01.04.2014) судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VII (набрав чинності 01.04.2014) ст. 136 було виключено із Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до положень ст. 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, що діяла до 01.04.2014), суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Порядок звільнення судді у відставку, на момент подачі позивачем заяви про звільнення у відставку, регулювався положеннями ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з положеннями вказаної норми Закону, заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. У разі звільнення судді з посади в результаті внесення такого подання Вища рада юстиції повідомляє про це Вищу кваліфікаційну комісію суддів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя продовжує здійснювати свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання.

До 25.12.2014 позивач здійснював свої повноваження, як працюючий суддя, що підтверджується довідкою відповідача від 07.07.2015 №08-03/5843 про відпрацьований протягом 2014 року час.

Статусу судді у відставці позивач набув з моменту набрання чинності Постановою Верховної Ради України про його звільнення. За таких обставин судом першої інстанції вірно зазначено, що Розділ Х, в якому перебуває статті 136, Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції, яка діяла до 01.04.2014) регламентував статус судді у відставці, а відтак, положення цього розділу можуть застосовуватися лише до осіб, які мають статус судді у відставці. Станом на 01.04.2014 позивач не мав статусу судді у відставці.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Указу Президента України від 10.06.1997 № 503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

З урахуванням зазначеного, рішення про звільнення позивача з посади у зв'язку з поданням заяви про відставку набрало чинності 25.12.2014.

На момент прийняття рішення про звільнення позивача з посади судді у відставку норма, що передбачала виплату судді вихідної допомоги (ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»), з тексту Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у Рішенні № 10-рп/2013 від 19.11.2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) статей 103, 109, 131, 132, 135, 136, 137, підпункту 1 пункту 2 Розділу XII «Прикінцеві положення», абзацу 4 пункту 3, абзацу 4 пункту 5 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів», за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 8 Основного Закону закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Статтею 147 Конституції України право вирішувати питання про відповідність законів Конституції України та право офіційного тлумачення законів України надано Конституційному Суду України.

Норми Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 № 1166-VІІ, якими внесені зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не змінено, не визнано неконституційними чи такими, що не підлягають застосуванню, за таких обставин в діях відповідача відсутні ознаки протиправності, останній діяв в межах повноважень визначених законодавством в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які привели до неправильного вирішення спору по суті не знайшли свого підтвердження, тому рішення суду першої підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись п. 1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: Д.В. Чепурнов

Суддя: В.Ю. Поплавський

Суддя: С.В. Сафронова