Постанова № 52621236, 01.09.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01 вересня 2015 року 15 год. 00 хв. № 826/7692/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 03 березня 2015 року №0000101502 (далі - оскаржуване рішення).

В обґрунтування позову зазначено, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем безпідставно, що суперечить податковому законодавству, а висновки, зроблені відповідачем за результатами проведеної перевірки позивача, не відповідають фактичним обставинам та не ґрунтуються на податковому законодавстві.

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримала позов та просила задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому, на обґрунтування якого надано письмові докази, а представник відповідача не визнала позов та просила відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем, на підставі наказу від 28 січня 2015 року №152/15-02 та направлення від 28 січня 2015 року №107/15-02, проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за жовтень, листопад 2014 року, за результатами якої 14 лютого 2015 року складено акт №148/1-26-50-15-02-24190005 (далі - акт перевірки), згідно з висновками якого, позивачем порушено п.п. 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме:

- занижено податкові зобов’язання за вересень 2014 року у розмірі 6458416,00 грн.;

- завищено податкові зобов’язання за жовтень 2014 року у розмірі 94295,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 127929,00 грн.;

- завищено податковий кредит за жовтень 2014 року у розмірі 364561,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 81333,00 грн.;

- завищено від’ємне значення за вересень 2014 у розмірі 6458416,00 грн.;

- завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника у банку за жовтень 2014 року у розмірі 1666667,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 1393167 грн.;

- завищено залишок від’ємного значення за листопад 2014 року у розмірі 3625687,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження, висновки акту перевірки залишено без змін.

На підставі акту перевірки, 03 березня 2015 року відповідачем прийнято оскаржуване рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2014 року у розмірі 1666667,00 грн., за листопад 2014 року у розмірі 1393167,00 грн., нараховано штрафні санкції у розмірі 764958,50 грн.

Суд не погоджується з доводами позивача щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та аналізу наступних норм і обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.2, пп. 78.1.8 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної податкової служби мають проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

У ході розгляду справи судом з’ясовано, що між позивачем та ПАТ "Сталь" укладено договір купівлі-продажу від 01 липня 2014 року №33, на підставі якого позивач придбав обладнання.

Суму ПДВ за придбане обладнання позивачем включено до складу податкового кредиту за вересень 2014 року. Відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача, обладнання рахуються на рахунку 10 "Основні засоби".

Позивачем укладено договір оренди обладнання з ПАТ "Сталь" від 29 вересня 2014 року №54, за умовами якого обладнання надано в оренду та знаходиться у виробничих приміщеннях контрагента, розташованих у місті Луганськ.

Між позивачем та ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" укладено договори купівлі-продажу транспортних засобів від 28 жовтня 2014 року №46, від 28 жовтня 2014 року №47, від 03 листопад 2014 року №48 та від 03 листопада 2014 року №49.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за участю позивача та його контрагентів до суду надано копії податкових декларацій за вересень, жовтень, листопад 2014 року, договорів купівлі-продажу транспортних засобів, договорів купівлі-продажу обладнання, договору оренди, специфікацій, актів прийому-передачі, актів здачі-прийняття робіт, податкових видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, актів звірки взаємних розрахунків.

З урахуванням викладеного суд зазначає наступне.

Згідно з поданою позивачем декларацією з ПДВ за жовтень 2014 року, суму бюджетного відшкодування сформовано з урахуванням залишку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1666667,00 грн., а за листопад 2014 року - з урахуванням залишку від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1393167,00 грн. Від’ємне значення виникло через придбання основних засобів - обладнання.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено включення позивачем до складу податкового кредиту за жовтень, листопад 2014 року податкових накладних, незареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (ПАТ "Сталь" та ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія").

У судових засіданнях представник відповідача зазначила, що рішенням РНБО від 13 квітня 2014 року про початок антитерористичної операції визначено неможливість нормальної роботи юридичних осіб на території проведення АТО.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження", у місті Луганськ тимчасово не здійснюють своїх повноважень органи державної влади, місто знаходиться в зоні АТО.

Основні засоби, які передавалися в оренду, не використовувалися у господарській діяльності ПАТ "Сталь" або використовувалися у діяльності підприємства, яка здійснювалась в зоні АТО, використання активів не контролювалося власником обладнання, а саме позивачем. Відсутність працездатності контрагента також встановлена за даними АС "Податковий блок", а саме, підприємство не подало податкові декларації з ПДВ за жовтень, листопад 2014 року та не відобразило податкові зобов’язання.

ТОВ "Автомобільний дім "Вікторія" також не подало декларацій з ПДВ за жовтень, листопад 2014 року, та не відобразило у податкових зобов’язаннях рахунки коригування, які включено до складу податкового кредиту позивачем.

У ході перевірки виявлено несплату податкових зобов'язань контрагентами позивача за жовтень, листопад 2014 року та розбіжності між задекларованими сумами податкових зобов’язань та сумами податкового кредиту.

Суд зазначає, що для даних податкового обліку має значення існування факту господарської операції та її дійсний економічний зміст, зокрема, наявність ділової мети.

Суд не бере до уваги службову записку ПАТ "Сталь" до позивача від 23 вересня 2014 року №1240/3 про виробничу необхідність передачі в оренду обладнання, оскільки вона не містить конкретного змісту та посилання на причини такої необхідності.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано документів щодо амортизації основних засобів, переданих в оренду.

Разом з тим, нарахування амортизації протягом строку корисного використання (експлуатації) переданого в оренду об'єкта покладається на орендодавця, у даному випадку на позивача, тобто останній повинен був перед передачею основних засобів в оренду провести амортизацію майна.

Доводи позивача щодо наявності довідки Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників міста Луганську міжрегіонального Головного управління Міндоходів «"Про результати проведення зустрічної звірки ПАТ "Сталь" щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ТОВ "Сталь-Інвест", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 рік", суд вважає безпідставними, оскільки вказаною звіркою охоплювався липень 2014 року, а період перевірки позивача здійснювався за жовтень, листопад 2014 року, тобто довідка не є належним та допустимим доказом підтвердження реальності здійснення господарських операцій з контрагентом.

Згідно з п.п. 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій від 30 листопада 1999 року №291, до основних засобів належать матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів і послуг, надання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Відповідно до пп. 14.1.138, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Згідно з пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і відповідно обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Таким чином, підсумовуючи усе вище викладене, суд прийшов до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Із системного аналізу вище викладених норм та з’ясованих судом обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб’єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов’язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв’язку з ухваленням судового рішення на користь суб’єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 69-71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Сталь-Інвест".

Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин