Постанова № 52618952, 23.09.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року , о 12:47 годині,

Справа № 808/2653/15

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Передерій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

до Приморської об’єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Запорізькій області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача – філія «Приморський райавтодор» дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»,

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просить суд визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0036081717 від 09.02.2015 (яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем – податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 52119,05 гривень) та №0077081717 від 30.04.2015 (яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем – податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 816,44 гривень).

В обґрунтування позовних вимог посилається на хибність висновків акту «Про результати планової виїзної перевірки філії «Приморський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 23.12.2014, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 23.12.2014» № 0020/0822/26249642 від 27.01.2015 щодо порушення філією «Приморський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» вимог ст. 127 Податкового кодексу України, оскільки зазначена норма, на думку позивача, застосовується у разі ненарахування та несплати податків платником податків, у тому числі податковим агентом, а в даному випадку податок був нарахований, утриманий, але несвоєчасно перерахований, отже й підстав для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій, відповідно до положень вказаної статті, немає.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити позов з викладених в ньому підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених в запереченнях, що обґрунтовані висновками вищевказаного акту № 0020/0822/26249642 від 27.01.2015. Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та просить відмовити в позові.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає з огляду на таке: судом встановлено, що у період з 24.12.2014 по 13.01.2015 Приморською ОДПІ була проведена планова виїзна перевірка філії «Приморський райавтодор» ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 23.12.2014, результати якої викладені в акті № 0020/0822/26249642 від 27.01.2015 (далі - акт перевірки).

Зокрема, висновками акту перевірки встановлено, що позивачем порушено пп. 168.1.1, 168.1.5, п 168.1 ст. 168, п. 176.2 «а», «г» ст. 176 Податкового кодексу України в частині неперерахування податку з доходів фізичних осіб, утриманого з такого нарахованого доходу податковим агентом, але не виплаченого, який підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені для місячного податкового періоду, а саме:

за грудень 2013 року нарахований податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) в сумі 8150,28 гривень, перераховано ПДФО 04.02.2014 – 5140 гривень (4 дні затримки) та 10.02.2014 – 3010,28 гривень (10 днів затримки);

за січень 2014 року нарахований податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) в сумі 16634,54 гривень, перераховано ПДФО 13.03.2014 – 2535 гривень (11 днів затримки), 09.04.2014 – 2521,38 гривень (31 день затримки), 08.04.2014 – 2120 гривень (30 днів затримки) та 07.05.2014 – 1273,7 гривень (61 день затримки);

за лютий 2014 року нарахований ПДФО в сумі 16105,46 гривень, перерахований 08.05.2014 у розмірі 766 гривень (39 днів затримки), 31.05.2014 – 688938 гривень (61 день затримки);

за березень 2014 року нарахований ПДФО в сумі 19282,46 гривень, перерахований 28.05.2014 – 747 гривень (58 днів затримки), 07.05.2014 – 151,39 гривень (7 днів затримки), 10.06.2014 – 2900 гривень (41 день затримки) та 27.06.2014 – 2100 гривень (57 днів затримки);

за квітень 2014 року нарахований ПДФО в сумі 20089,57 гривень, перерахований 02.07.2014 – 1380 гривень (33 дні затримки), 22.07.2014 – 2400 гривень (52 дні затримки), 27.08.2014 – 1500 гривень (92 дні затримки);

за травень 2014 року нарахований ПДФО в сумі 15766,7 гривень, перерахований 30.09.2014 в розмірі 831,97 гривень (87 днів затримки), 25.09.2014 – 4500 гривень (87 днів затримки);

за червень 2014 року нарахований ПДФО в сумі 16525,53 гривень, перераховано 30.09.2014 975,67 гривень (62 дні затримки), 24.10.2014 – 1890 гривень (85 днів затримки), 24.10.2014 – 2500 гривень (90 днів затримки);

за липень 2014 року нарахований ПДФО в сумі 19772,51 гривень, перераховано 25.09.2014 909,54 гривень (25 днів затримки), 25.11.2014 – 6665,33 гривень (86 днів затримки);

за серпень 2014 року нарахований ПДФО в сумі 25324,72 гривень, перераховано 04.12.2014 5181,67 гривень (64 дні затримки);

за вересень 2014 року нарахований ПДФО в сумі 28660,7 гривень, перераховано 04.12.2014 12423,7 гривень (34 дні затримки).

Загалом за 2014 рік підприємством несвоєчасно сплачено податку з доходів фізичних осіб в розмірі 71312,01 гривень (а.с.92).

На підставі акту перевірки Приморською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0036081717 від 09.02.2015, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем – податок на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 52199,05 гривень (а.с.9).

За результатами адміністративного оскарження скарга позивача була залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0036081717 від 09.02.2015 – без змін. Також в процесі адміністративного оскарження ГУ ДФС у Запорізькій області встановлено, що розмір штрафних санкцій за січень 2014 року має бути більшим на 816,44 гривень, у зв’язку з цим 30.04.2015 Приморською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0077081717, яким збільшено суму грошового зобов’язання за платежем – податок на доходи фізичних осіб, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на 816,44 гривень (а.с.10)

За результатом адміністративного оскарження вищевказаних повідомлень-рішень останні були залишені ДФС України без змін.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, суд виходить з наступного.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та з розрахунку штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням, який є додатком до спірних повідомлень рішень, підставою для нарахування штрафних (фінансових) санкцій у загальній сумі 53015,49 гривень стали ті обставини, що позивачем хоча і нараховувався оподатковуваний дохід на користь платників податків, проте не сплачувався у встановлений законом строк.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з положеннями пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49 ПК, податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Отже, з урахуванням наведеного, податок, який підлягає утриманню з нарахованого, але не виплаченого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки для місячного податкового періоду (тобто 10 календарних днів для сплати податкового зобов'язання), що починають розраховуватись після 20 числа (як граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання місячної податкової декларації), незалежно від того, чи передбачено подання самої декларації.

Аналіз наведених положень ПК дає можливість зробити висновок, що податковий агент зобов’язаний перерахувати до бюджету утриманий податок під час виплати доходу, а якщо оподаткований дохід нараховується, але не виплачується платнику податку, то податок підлягає сплаті (перерахуванню) у строки, встановлені Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно п. 127.1 ст. 127 ПК, не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Також п. 127.1 ст. 127 передбачено, що відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникає внаслідок вчинення таких дій, та обов'язок щодо погашення такого податкового боргу покладається на особу, визначену цим Кодексом, у тому числі на податкового агента. При цьому платник податку - отримувач таких доходів звільняється від обов'язків погашення такої суми податкових зобов'язань або податкового боргу, крім випадків, встановлених розділом IV цього Кодексу.

Позивач не заперечує проти встановлених під час перевірки порушень, однак не погоджується з застосуванням штрафних санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК, вважаючи, що відповідальність за виявлене порушення передбачена п. 126.1 ст. 126 ПК.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що положеннями п. 127.1 ст. 127 ПК передбачено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі й податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Водночас, п. 126.1 ст. 126 ПК передбачена відповідальність у вигляді застосування штрафу до платника податків, який не сплатив узгоджену суму грошового зобов’язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, без включення до їх кола податкових агентів.

В даному випадку з боку позивача наявне порушення у вигляді несплати (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб до виплати доходу на користь іншого платника податків, хоча відповідний обов’язок зі сплати (перерахування) такого виду податку наявний у позивача, згідно з вимогами пп.168.1.5 п. 168.1 ст. 168 ПК. При цьому, відсутність у п. 127.1 ст. 127 ПК формулювання порушення у вигляді несвоєчасної сплати (неперерахування) податку не спростовує вищенаведеного висновку суду, оскільки в даному випадку несвоєчасна сплата є тотожною несплаті податковим агентом податку до виплати доходу на користь іншого платника податків, тобто несвоєчасність і полягає у несплаті податку до виплати доходу.

З огляду на те, що станом на 01.01.2014 за філією «Приморський райавтодор» рахувалась кредиторська заборгованість по заробітній платі в сумі 55668,21 гривень та з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 8150,28 гривень, суд приходить до висновку про правомірність застосування до позивача спірним рішенням штрафних санкцій на підставі п. 127.1 ст. 127 ПК у розмірі 50 відсотків від суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, оскільки позивачем були вчинені повторно протягом 1095 днів дії у вигляді несплати (неперерахування) податку з доходів фізичних осіб до виплати доходу на користь працівників, щодо яких позивач є податковим агентом.

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 18.07.2013 у справі №К/800/29136/13.

В силу приписів ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на вищевикладені норми права та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в позові слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 94 КАС України, «якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз».

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено 10 відсотків мінімальної ставки судового збору за подання позову майнового характеру - 182,7 гривень (платіжне доручення №63 від 08.05.2015). Оскільки у позові відмовлено, позивач повинен доплатити судовий збір у розмірі 1644,3 гривень (1827 гривень – 182,7 гривень = 1644,3 гривень).

Керуючись ст.ст.17,158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у позові відмовити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (ЄДРПОУ 32025623, адреса: вул. Українська, буд. 50, м. Запоріжжя, 69095) на користь Державного бюджету України судові витрати у розмірі 1644 (однієї тисячі шестиста сорока чотирьох) гривень 30 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Матяш