Постанова № 52616213, 05.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2015 р. Справа № 922/3603/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., суддя Плужник О.В., суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Івтушок С.В., за довіреністю №4 від 12.06.15 р.;

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю №3246 від 12.11.13 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ (вх. №4491 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 19.08.15 року у справі № 922/3603/15

за позовом ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", м. Вовчанськ

до ФОП ОСОБА_3, м. Балаклія

про стягнення 45 612,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за поставлену продукцію на підставі дистрибуційної угоди №8-07/11 від 08.07.2011 року у розмірі 45612.90 грн. Витрати по сплаті судового збору позивач також просить покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року по справі №922/3603/15 (суддя Суслова В.В.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (62500, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Новоселівська, 1, ідентифікаційний код 32447115) - 11769,41 грн. боргу, 486,19 грн. судових витрат. В решті позовних вимог у розмірі 32457,40 грн. - відмовлено.

Позивач, ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість.

Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року по справі №922/3603/15 в частині відмови в позові в розмірі 8200 грн. та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 19969,41 грн.

Як зазначає позивач у своїй скарзі, рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог в розмірі 32457,40 грн. мотивоване тим, що, відповідачем заборгованість була частково погашена в розмірі 23 700 грн. і що даний факт не був врахований позивачем. При цьому, суд в оскаржуваному рішенні посилається на те що даний факт підтверджено платіжними дорученнями та "розпискою від 27.02.2015 р. на суму 8200,00 грн.".

Апелянт не заперечує факт часткового виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань, який підтверджено наданими ним платіжними дорученнями, які містять відомості про те, що відповідач дійсно здійснював погашення заборгованості по спірним накладним, шляхом перерахування грошових коштів зі свого банківського рахунку на рахунок апелянта, всього на загальну суму 15500 грн.

Однак, як зазначає апелянт, невідомо з яких підстав суд, крім іншого, врахував також погашення відповідачем боргу на суму 8200 грн., що підтверджується розпискою від 27.02.2015 р., оскільки відповідно до вказаної розписки, ОСОБА_4, який, нібито, як вказано в розписці, є представником ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат", одержав від відповідача суму в розмірі 8200 грн. За що були одержані ці кошти, в розписці не зазначено.

Також апелянт зазначає, що ОСОБА_4, в трудових відносинах з апелянтом ніколи не перебував і ТОВ "Вовчанський м'ясокомбінат" ніколи не видавало будь-яких усних чи письмових повноважень на отримання цією особою грошей від його боржників.

Більш того, відповідно до п. 6.3 Угоди та Додатку №4 до Угоди, на підставі якої здійснювались поставки товару, оплата за поставлений товар здійснюється Дистрибутором (відповідачем) на протязі 7 календарних днів від дати накладної і датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача).

Зазначена сума, 8200 грн., ані від відповідача, ані від ОСОБА_4 на розрахунковий рахунок (як то було передбачено Угодою) не надійшла.

За вказаних обставин, апелянт вважає, що надана відповідачем розписка не є належним доказом виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем підприємством, а факт погашення відповідачем боргу в сумі 8200 грн., відповідно до вказаної розписки, є недоведеною обставиною, яка має значення для справи і яку місцевий господарський суд визнав встановленою.

Відповідач з обставинами, викладеними в апеляційній скарзі не погоджується, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає рішення суду обґрунтованим, законним, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права, просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст. 101 ГПК України, повторно розглянувши справу, перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та часткове скасування рішення господарського суду першої інстанції з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, 08 липня 2011 року між позивачем та відповідачем була укладена дистрибуційна угода № 8-07/11.

Відповідно до п. 1.1. Угоди, продавець зобов'язується на протязі дії Угоди постачати товар у власність дистриб'ютора, а дистриб'ютор зобов'язується прийняти товар, оплатити його вартість та здійснювати його продаж на умовах даної Угоди.

Відповідно до п. 5.1. Угоди, поставка товару здійснюється на підставі замовлення дистриб'ютора погодженого з продавцем.

Пунктом 5.5. Угоди сторони передбачили, що передача товару здійснюється на підставі накладної та довіреності. Дистриб'ютор зобов'язаний поставити печатку або штамп, а також підписати накладну на поставлений товар. Печатка або штамп, а також підпис Дистриб'ютора повинні відповідати печатці, штампу, підпису поставленому в додатку №6, складеному на підставі Інструкції Мінфіна України від 11.01.2015 року, який являється невід'ємною частиною даної угоди.

Відповідно до п. 6.3. Угоди та Додатку №4, оплата за поставлений товар здійснюється Дистриб'ютером на протязі 7-ми календарних днів від дати накладної.

Як зазначає позивач в позовній заяві, в період з 07.12.2014 року по 01.02.2015 року позивачем було поставлено продукцію на загальну суму 45612,90 грн., згідно накладних №ВМцб005117 від 07.12.2014 року на суму 4663,43 грн., №ВМцб 005175 від 10.12.2014 року на суму 6519,42 грн., №ВМцб 005200 від 14.12.2014 року на суму 3486,97 грн., № ВМцб 005308 від 17.12.2014 року на суму 10909,42 грн., №ВМцб 005369 від 21.12.2014 року на суму 2096,69 грн., №ВМцб005429 від 24.12.2014 року на суму 3718,66 грн., №ВМцб005466 від 27.12.2014 року на суму 2409,36 грн., ВМцб000062 від 11.01.2015 року на суму 8757,40 грн., №ВМцб 000461 від 01.02.2015 року на суму 3051,55 грн.

Проте, внаслідок неповної оплати за поставлену продукцію за відповідачем виникла заборгованість, яка за підсумками позивача складає 44226,81 грн. та до цього часу не сплачена.

На підставі того, що відповідачем борг у розмірі 44226,81 грн. сплачений не був, позивач був змушений звернутись до господарського суду Харківської області за захистом своїх прав та законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме відповідач повинен був довести та надати відповідні докази щодо сплати боргу в повному обсязі.

Під час розгляду справи судом першої інстанції згідно наданих сторонами доказів встановлено, що відповідно до Акту зведення взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.12.2014 року заборгованість відповідача складала 32417,86 грн.

Після складання вказаного Акту відповідачем був прийнятий товар за накладною №ВМцб 000461 від 01.02.2015 року на суму 3051,55 грн.

Що стосується поставки за накладною №ВМцб000062 від 11.01.2015 року на суму 8757,40 грн., відповідач заперечує факт отримання продукції та вказує на відсутність підпису та штампа відповідача на вказаній накладній, що суперечить пункту 5.5. Угоди, а вищевказана накладна не може бути прийнята, як доказ поставки товару.

Крім того, відповідач зазначає про часткове погашення заборгованості на загальну суму 23700,00 грн. Вказана сума була перерахована вже після складання Акту взаєморозрахунків та не була врахована позивачем при нарахуванні заборгованості. Вказане підтверджуються: платіжним дорученням №1 від 16.01.2015 року на суму 5000,00 грн., платіжним дорученням №5 від 30.01.2015 року на суму 2500,00 грн., платіжним дорученням №6 від 06.02.2015 року на суму 3000,00 грн., платіжним дорученням №7 від 13.02.2015 року на суму 4000,00 грн., платіжним дорученням №9 від 16.06.2015 року на суму 1000,00 грн. та розпискою від 27.02.2015 року на суму 8200,00 грн.

Здійснивши перерахунок суми заборгованості, з урахуванням заперечень відповідача та позивача, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов до висновку щодо стягнення з відповідача боргу в розмірі 11769,41 грн.

Однак, судова колегія апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у стягненні 8200,00 грн. боргу на підставі наданої відповідачем розписки на підтвердження сплати боргу (арк. справи 49).

Як обгрунтовано зазначає позивач в своїй скарзі, відповідно до вказаної розписки, ОСОБА_4, який, нібито, як вказано в розписці, є представником ТОВ "Вовчанськии м'ясокомбінат", одержав від відповідача суму в розмірі 8200 грн.

За що були одержані ці кошти і на підставі яких документів, що підтверджують повноваження особи, що видала розписку від імені позивача, в розписці не зазначено.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки, що відповідно до п. 6.3 Угоди та Додатку №4 до Угоди, на підставі якої здійснювались поставки товару, оплата за поставлений товар здійснюється Дистрибутором (відповідачем) на протязі 7 календарних днів від дати накладної і датою оплати вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (позивача).

Відповідачем, відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, не надано доказів того, що зазначена розписка на отримання коштів в розмірі 8200 грн., видана повноважним представником позивача, а також доказів узгодження сторонами внесення змін до п. 6.3 Угоди та Додатку №4 щодо порядку оплати за поставлений товар.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року у справі №922/3603/15 прийнято без урахування фактичних обставин справи та діючого законодавства, тому підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Таким чином, керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ст.ст. 104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.08.2015 року у справі №922/3603/15 в частині відмови у стягненні 8200,00 грн. боргу скасувати та прийняти нове, яким позов в цій частині задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вовчанський м'ясокомбінат" (62500, Харківська область, м. Вовчанськ, вул. Новоселівська, 1, ідентифікаційний код 32447115) - 8 200,00 грн. боргу та 913, 50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.10.15

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Істоміна О.А.