Постанова № 52616144, 19.10.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" жовтня 2015 р. Справа № 920/1055/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плужник О.В., суддя Пушай В.І. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Крупа О.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гриценко Б.М.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, КП "Сумижитло" Сумської міської ради (вх. №4585 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 28.07.15 року у справі №920/1055/15

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт", м. Суми

до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми

про стягнення 377 356,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради про стягнення 377356,33 грн. заборгованості, у тому числі: 345339,27 грн. основного боргу, відповідно до укладеного між сторонами договору підряду №4 від 09.01.2015 року та договору на виконання робіт з диспетчерського обслуговування №22 від 30.01.2015 року, 8800,18 грн. інфляційних втрат, 1105,58 грн. З % річних, 22111,60 грн. пені

Рішенням господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року у справі № 920/1055/15 (суддя Джепа Ю.А.) позов задоволено.

З Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрСумиліфт" стягнуто 345339,27 грн. основного боргу, 22111,60 грн. пені, 8800,18 грн. інфляційних втрат, 1105,58 грн. 3% річних, 733,79 грн. відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року у справі № 920/1055/15.

Як зазначає відповідач у своїй скарзі у судовому засіданні представником КП "Сумижитло" СМР було заявлено клопотання про витребування у позивача розрахунку суми позову задля підготовки обґрунтованого відзиву на позовну заяву. Судом першої інстанції було оголошено перерву до 28.07.2015 року. Відповідачем вимоги господарського суду відносно надання документів не виконано. У засіданні 28.07.2015 року Відповідачем надані документи, які мали б бути досліджені представником відповідача задля оцінки їх на предмет того, що вони мають значення для вирішення справи і яким чином стосуються обґрунтування своїх вимог. Відсутність часу для ознайомлення із матеріалами справи призвело до порушення судом принципу диспозитивності судового процесу. Судом досконало не досліджено матеріали справи, а саме акти виконаних робіт, які були надані до позову в обґрунтування своїх вимог. На чисельних актах відсутні підписи, на частині актів виконаних робіт стоїть факсимільне відтворення підпису, на частині актів взагалі відсутні відомості особи, яка їх підписувала, що ставить сумнів про фактичне виконання робіт, а отже свідчить про те, що позовні вимоги необгрунтовані.

Відповідно до положень п. 5 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов, але всупереч встановленої форми позивачем обґрунтованого розрахунку суми позову не надано.

Позивач вважає рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим відповідно до норм матеріального та процесуального права, надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив. Про причини своєї неявки суд не повідомив.

У постанові пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення (відкладення) провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судовою колегією виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу (відповідача) про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому судова колегія вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу, перевіривши повноту, законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції і доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що відсутність у відповідача часу для ознайомлення із матеріалами справи призвело до порушення судом принципу диспозитивності судового процесу, а також на те, що позивачем обґрунтованого розрахунку суми позову не надано, є безпідставними.

З матеріалів справи вбачається, що разом з поданим позовом позивачем наданий розрахунок ціни позову (том 1-й арк. справи 12). Також до матеріалів справи наданий розрахунок ціни позову разом із поданою заявою про збільшення позовних вимог (том 2-й, арк. справи 71-74). До матеріалів справи разом з позовом також надані документи (докази) в обґрунтування позовних вимог.

Судом першої інстанції зазначено, що 21.07.2015 представником відповідача (Данько Д.О.) було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи та підготовки вмотивованого відзиву по справі. Проте, з 21.07.2015 по 28.07.2015 представник відповідача з матеріалами справи так і не ознайомився, відповідної заяви про ознайомлення з матеріалами справи не надав, і не надав письмового відзиву на позов.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідні дії відповідача спрямовані на умисне затягування судового процесу, порушують права інших учасників судового процесу та суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку. При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Зазначене підтверджується тим, що подавши апеляційну скаргу відповідач свого представника в засідання судової колегії не направив.

Таким чином, відповідач, передбаченими ст. 22 ГПК України правами не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував, доказів в обґрунтування апеляційної скарги не надав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов укладеного між сторонами договору підряду №4 від 09.01.2015 замовник (відповідач) доручає і оплачує, а підрядник (позивач) приймає на себе організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених Додатком 1 та Додатком № 2 до Договору, які є його невід'ємними частинами, крім робіт капітального характеру, передбачених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 10.08.2004 № 150 "Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд".

Згідно з п. 8.1 Договору підряду №4 від 09.01.2015, договір вступає в силу з 10.01.2015 і діє по 31.05.2015.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у квітні-травні 2015 він, як підрядник, належним чином та у повному обсязі виконував умови Договору підряду №4 від 09.01.2015, здійснюючи організацію і виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на об'єктах замовника, визначених Додатком 1 та Додатком №2 до договору.

Згідно реєстрів актів приймання виконаних робіт з технічного обслуговування ліфтів та обслуговування систем диспетчеризації Договору №4 від 09.01.2015, з врахуванням днів простою ліфтів та систем диспетчеризації, позивач належним чином виконав роботи на загальну суму 225 339 грн. 27 коп.: у квітні 2015 на суму 112 401 грн. 24 коп., у травні 2015 - на 112 938 грн. 03 коп., що підтверджується оформленими належним чином та підписаними обома сторонами актами виконаних робіт.

Таким чином, у зв'язку з порушенням п. 5.3 Договору підряду №4 від 09.01.2015, яким передбачено, що замовник здійснює повний розрахунок за виконані підрядником роботи, згідно підписаного сторонами Акту виконаних робіт до 30 (тридцятого) числа місяця, наступного за звітним, за відповідачем сформувалася заборгованість в розмірі 225 339 грн. 27 коп.

Судом першої інстанції встановлено, що наданими до матеріалів справи документами, а саме актами надання послуг за квітень-травень 2015, підтверджується факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт по технічному обслуговуванню ліфтів та систем диспетчеризації на загальну суму 225 339 грн. 27 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не оплатив повністю та своєчасно виконані роботи за квітень-травень 2015, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в загальній сумі 225 339 грн. 27 коп. Доказів оплати виконаних та прийнятих робіт відповідач не надав.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В даному випадку саме Відповідач повинен був довести та надати суду першої інстанції підстави несплати отриманих від Позивача послуг.

З матеріалів справи вбачається, що Відповідач не подав доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах, обґрунтованих доказів неякісного чи не в повному обсязі виконання підрядних робіт.

Акти надання послуг за квітень-травень 2015 підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень.

Відсутність висловлених відповідачем зауважень до виконаних робіт свідчить, в свою чергу, про прийняття робіт та відповідно, виникнення у відповідача обов'язку щодо їх оплати.

Судом встановлено, що факт виконання позивачем відповідно до договору підряду №4 від 09.01.2015 робіт загальною вартістю 225 339 грн. 27 коп. за квітень-травень 2015, обсяг і якість вказаних робіт підтверджується відповідними актами надання послуг, які є належними та допустимими доказами.

Відповідач не розрахувався за виконані роботи і доказів того, що ним було заявлено про недоліки у виконаних позивачем роботах не подав.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами 30.01.2015 було укладено договір № 22 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування.

Пунктом 9.1 Договору встановлено строк дії даного договору з 01.02.2015 по 31.05.2015, а у випадку невиконання або неякісного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань до повного їх виконання незалежно від дати припинення Договору.

Згідно з п. 1.1. Договору, підрядник зобов'язується на власний ризик за дорученням замовника та у відповідності з вимогами цього Договору виконати роботи з диспетчерського обслуговування по житловим будинкам, що обслуговуються КП "Сумижитло" Сумської міської ради, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи у відповідності до умов даного Договору.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що розрахункова вартість робіт з диспетчерського обслуговування на Об'єктах замовника відповідно до калькуляції, наданої підрядником становить 60 000 грн. 00 коп.

Позивач в позовній заяві зазначає, що у квітні-травні 2015 підрядником належним чином та у повному обсязі відповідно до умов Договору №22 виконувалися роботи з диспетчерського обслуговування по житловим будинкам, що обслуговуються КП "Сумижитло" Сумської міської ради.

Крім цього, позивач зазначає, що акти надання послуг за квітень 2015 по Договору №22 від 30.01.2015 на суму 60 000 грн. 00 коп. своєчасно складені підрядником та направлені на адресу замовника для належного оформлення супровідним листом за №139 від 05.05.2015, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції №1512/15.01-4 від 05.05.2015. Також акти виконаних робіт (надання послуг) за травень 2015 по Договору № 22 від 30.01.2015 на суму 60 000 грн. 00 коп. своєчасно складені підрядником та направлені на адресу замовника для належного оформлення супровідним листом №177 від 03.06.2015.

Відповідно до п. 4.2 Договору підряду №22 від 30.01.2015 замовник, протягом п'яти робочих днів з моменту отримання від підрядника акту приймання виконаних робіт проводить перевірку виконаної роботи, згідно з наданим актом та в разі відсутності зауважень, підписує акт виконаних робіт, про що повідомляє підрядника.

Згідно вимог ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Позивач в позові зазначає, що станом на 01.07.2015 належним чином оформлених екземплярів актів наданих послуг по Договору №22 від 30.01.2015 від замовника підряднику не повернулося. Жодних зауважень щодо якості та обсягу виконаних робіт чи відмови від підписання актів виконаних робіт на адресу позивача від відповідача не надходило. А тому акти наданих послуг вважаються підписаними, а роботи - такими, що прийняті.

Пунктом 5.1 Договору №22 від 30.01.2015 передбачено, що замовник, протягом 20 (двадцяти) календарних днів після підписання актів виконаних робіт оплачує виконані підрядником роботи шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок підрядника. Зобов'язання замовника прийняти та оплатити виконану підрядником роботу за актом приймання-передачі виконаних робіт передбачено також п. 2.2.4 вищевказаного договору.

Таким чином, у зв'язку з порушенням взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати виконаних робіт за квітень-травень 2015 по договору №22 від 30.01.2015 у відповідача перед позивачем сформувалася заборгованість у розмірі 120 000 грн. 00 коп., яка підлягає стягненню у судовому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що станом на 01.07.2015 загальна сума боргу відповідача перед позивачем по укладених Договорах: Договору підряду №4 від 09.01.2015, Договору №22 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування від 30.01.2015 становить 345 339 грн. 27 коп.

Відповідно до частини четвертої статті 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити законом покладений саме на замовника.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній в п. 6 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 р. № 01-06/374/2013 "Про практику вирішення спорів, пов'язаних із виконанням договорів підряду".

Як правомірно зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження заперечень проти вимог позивача, тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що позовні вимоги стосовно стягнення основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 526, 837, 853 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню по Договору підряду № 4 від 09.01.2015 (п. 6.1 Договору) за період з 31.05.2015, 01.07.2015 по 20.07.2015 в розмірі 13 136 грн. 26 коп.

По Договору №22 на виконання робіт з диспетчерського обслуговування від 30.01.2015 ( п. 6.5 Договору) за період з 21.05.2015 по 20.07.2015 та з 21.06.2015 по 20.07.2015 у розмірі 8 975 грн. 34 коп.

Таким чином, загальна сума пені по вищевказаним договорам становить 22 111 грн. 60 коп.

Право позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 22 111 грн. 60 коп. передбачено умовами договорів. Враховуючи, що дана сума пені нарахована з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України і Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного Кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по вищевказаним договорам позивач просив стягнути з відповідача 8 800 грн. 18 коп. інфляційних втрат та 1 105 грн. 58 коп. 3% річних.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції також обґрунтовано визнав, що позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року у справі №920/1055/15 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст.ст. 549-552, 611, 625, 629, 882 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення господарського суду Сумської області від 28 липня 2015 року у справі № 920/1055/15 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути скаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 22.10.15

Головуючий суддя Плужник О.В.

Суддя Пушай В.І.

Суддя Істоміна О.А.