Постанова № 52615983, 20.10.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа№ 906/188/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Куксова В.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.10.2015 року по справі № 906/188/15 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.07.2015 року) по справі № 906/188/15 (суддя - Бондарчук В.В.)

За позовом приватного-орендного сільськогосподарського підприємства

"Колос"

до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-

зернова корпорація України"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору поставки зерна майбутнього врожаю від 23.05.2014 року № 123-К.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.04.2015 року справу № 906/188/15 направлено за територіальною підсудністю до господарського суду міста Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року у справі № 906/188/15 позовні вимоги приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" задоволено. Визнано недійсним договір поставки зерна майбутнього врожаю №123-К від 23.05.2014 року, укладений між приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" та публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України". Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на користь приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" 1 218,00 грн. - судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, відповідач, публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" по справі № 906/188/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Куксов В.В.

У зв'язку з перебуванням судді Куксова В.В. у відпустці розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 906/188/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року по справі № 906/188/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження і призначено перегляд рішення на 29.09.2015 року.

Приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року у справі № 906/188/15 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2015 року по справі № 906/188/15 продовжено строк розгляду апеляційної скарги публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.07.2015 року) по справі № 906/188/15 на п'ятнадцять днів до 25.10.2015 року розгляд справи перенесено на 20.10.2015 року.

У зв'язку з виходом з відпустки судді Куксова В.В. розпорядженням секретаря палати Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2015 року здійснено заміну судової колегії та для розгляду апеляційної скарги по справі № 906/188/15 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Яковлєв М.Л., судді Ільєнок Т.В. та Куксов В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2015 року по справі № 906/188/15 прийнято апеляційну скаргу до провадження зазначеною колегією.

Представник відповідача був присутнім в судових засіданнях та надав свої пояснення, якими підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні, при значеному на 29.09.2015 року, надав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року залишити без змін, а апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" - без задоволення.

В судове засіданні, призначене на 20.10.2015 року, представник позивача не з'явився.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника відповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року по справі № 906/188/15 - необхідно скасувати, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.05.2014 року між приватно-орендним сільськогосподарським підприємством "Колос" (постачальник, позивач) та публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (покупець, відповідач) було укладено договір поставки зерна майбутнього врожаю №123-К.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до умов договору постачальник зобов'язується у визначений сторонами строк поставляти покупцю сільськогосподарську продукцію українського походження, а саме зерно кукурудзи 3 класу у кількості 1 398,000 метричних тонн, а відповідач зобов'язався прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 названого кодексу).

Відповідно до п. 1.2. договору, термін поставки: по 01 листопада 2014 року включно.

Згідно п. 3.1.1 договору, сума попередньої оплати за товар становить 1 398 000,00 грн.

За умовами пункту 3.2. договору, ціна одиниці виміру товару з ПДВ (відповідної партії товару), за якою здійснюється остаточний розрахунок, визначається за наступною формулою: ЦТ = ((Ц1+Ц2+Ц3) /К) - 100,00 грн., де:

ЦТ - ціна одиниці виміру товару з ПДВ (відповідної партії товару), за якою здійснюється остаточний розрахунок (п. 4.2. договору);

Ц1 - ціна одиниці виміру товару з ПДВ за даними веб-сайту www.ukragroconsult.com у форматі XW/пропозиція/область, що відповідає тій, яка визначена у п. 3.1. цього договору, станом на найближчий робочий день, що передує дню, у який поставка відповідної партії товару вважається здійсненою (п. 1.2.1. договору);

Ц2 - ціна одиниці виміру товару з ПДВ за даними веб-сайту www.apk-inform.com у форматі XW/пропозиція/область, що відповідає тій, яка визначена у п. 3.1. цього договору, станом на найближчий робочий день, що передує дню, у який поставка відповідної партії товару вважається здійсненою (п. 1.2.1. договору);

Ц3 - ціна одиниці виміру товару з ПДВ за даними веб-сайту www.pzcu.gov.ua у форматі XW/пропозиція/область, що відповідає тій, яка визначена у п. 1.3. цього договору, станом на найближчий робочий день, що передує дню, у який поставка відповідної партії товару вважається здійсненою (п. 1.2.1. договору);

К= 3, у випадку, якщо з будь-яких причин отримати дані із будь-якого вказаного вище веб-сайту неможливо, дані такого веб-сайту не враховуються при визначенні ціни одиниці виміру товару з ПДВ (відповідної партії товару), за якою здійснюються остаточні розрахунки, а значення "К" зменшується на кількість таких веб-сайтів.

Звертаючись до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" про визнання недійсним договору поставки зерна майбутнього врожаю від 23.05.2014 року № 123-К, приватно-орендне сільськогосподарське підприємство "Колос" обґрунтовувало його тим, що спірний договір не відповідає вимогам ст. 638 ЦК України та ст. 189 ГК України, оскільки не містить такої істотної умови договору як ціна, так як станом на дату, визначену для здійснення поставки, на всіх зазначених в п. 3.2. договору веб-сайтах ціни були відсутні, а тому на думку позивача на підставі ч. 1 ст. 203 та ст. 215 ЦК України спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.

По-перше, що станом на листопад 2014 року, відсутні ціни на одиниці виміру кукурудзи 3 класу з ПДВ у форматі XW/пропозиція/область.

По-друге, позивач звертався до відповідача з листами № 344 від 12.11.2014 року, № 346 від 18.11.2014 року, № 347 від 24.11.2014 року, №348 від 02.12.2014 року, якими повідомляв про неможливість визначити ціну через відсутність інформації на веб-сайтах, а також просив узгодити ціну на кукурудзу на підставі середньозваженої ціни по Житомирській області.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в порушення положення ст. 189 ГК України сторони не погодили у спірному договорі таку істотну умову договору, як ціна договору.

Однак, колегія суддів з зазначеним погодитись не може.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України, встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Аналогічні положення містяться і в статті 180 Господарського кодексу України.

За умовами частини 1-2 статті 189 Господарського кодексу України, ціна в цьому Кодексі є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 3.2. договору передбачений механізм визначення ціни одиниці товару через веб-сайти www.ukragroconsult.com, www.apk-inform.com, www.pzcu.gov.ua інформації про вартість ціни однієї одиниці товару у форматі XW/пропозиція/область.

Як вбачається з матеріалів справи, було подано до суду першої інстанції докази стопових закупівель ПАТ «ДПЗКУ», згідно яких станом на 11.11.2014 року ціна кукурудзи 3 класу становить ОТЗ 2200 грн., МПЕ 2120 грн., ТІС 2200 грн.

Крім того, відповідно до пошукової системи в Інтернеті колегією суддів було встановлено, що ціни на кукурудзу коливаються з 1950 грн. за тону до 1350 грн.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, щодо відсутності підстав для визнання договору поставки недійсним.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

У відповідності до пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, апеляційний господарський суд вважає, що зазначеним вище обставинам місцевий господарський суд не надав належної оцінки, що призвело до прийняття частково невірного рішення.

Таким чином, апеляційна скарга публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду слід скасувати та прийняти у цій частині нове, яким у позові відмовити повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року (оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України 10.07.2015 року) по справі № 906/188/15 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2015 року у справі № 906/188/15 скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

3. Стягнути з приватного-орендного сільськогосподарського підприємства "Колос" (11244, Житомирська обл., Ємільчинський р-н, с. Сербо-Слобідка, код ЄДРПОУ - 03743405) на користь публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 1, код ЄДРПОУ - 37243279) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору за перегляд рішення у апеляційній інстанції.

4. Видачу наказу на виконання постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 906/188/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

В.В. Куксов