Постанова № 52615919, 21.10.2015, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

21.10.2015р. справа №905/2601/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Бойченко К.І., Татенко В.М.при секретарі судового засідання Склярук С.І.за участю представників: від позивача: Ященко Р.Ю. довіреність №14-135 від 13.05.2014р.від відповідача:не прибуврозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від28.05.2014р.по справі№905/2601/14 (суддя Зекунов Е.В.)за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київдо Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м. Красноармійськ Донецької областіпростягнення 97746грн.27коп.

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Красноармійськтепломережа», м. Красноармійськ Донецької області про стягнення 77535грн.5коп. - пені, 19891грн.14коп. - 3 % річних та інфляційних втрат - 319грн.57коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Комунального підприємства "Красноармійськтепломережа" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3% річних у розмірі 19891грн.14коп., 62028грн.44 коп. - пені та витрати по сплаті судового збору у сумі 1948грн.47 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. у справі №905/2601/14 в частині зменшення розміру пені на 15507,12 грн. та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та стягнути 15507,12 грн. пені, в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування своїх доводів, позивач зазначає, що господарським судом не враховано, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз Україна» є об'єктом стратегічного значення для економіки і безпеки держави та Державним бюджетом України не передбачені фінансові можливості для кредитування споживачів природного газу. Також, апелянт зазначає, що внаслідок недотримання та несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ, компанія змушена залучати комерційні кредити та заявлена сума пені, 3% річних та інфляційних витрат не компенсує повністю збитки від сплати відсотків за комерційними кредитами. На думку позивача, оскаржуване рішення не відповідає принципам розумності та справедливості судочинства, оскільки зменшення розміру пені не відповідає наслідкам порушення зобов'язання.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, відзив не надав.

Представник позивача у судове засідання прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Проти розгляду апеляційної скарги за відсутністю представника позивача не заперечував.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки сторони були повідомлені про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого статями 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційні скарги, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

17 грудня 2012 року між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач або продавець) та комунальним підприємством "Красноармійськтепломережа" (далі - відповідач або покупець) було укладено договір №13/2226-ВТЕ-6 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити газ в обсягах, на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для компенсації втрат теплової енергії у процесі її виробництва, транспортування, постачання та на витрати пов'язані з технічними потребами покупця (п.1.2. договору).

Кількість та якість газу узгоджена сторонами у розділі 2 Договору.

Згідно пункту 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

Відповідно до пункту 11.1 Договору, договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості.

Додатковою угодою № 1 до договору на купівлю-продаж природного газу від 17 грудня 2012 року №13/2226-ВТЕ-6, укладеною між сторонами 16 липня 2013 року пункти 5.2 та 5.5 статті 5 Договору викладено у наступній редакції: "П. 5.2 Договору - ціна за 1000 куб.м. становить 3 509,00грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. П. 5.5 Договору - загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу"

Договір на купівлю-продаж природного газу разом з додатками до нього, підписані обома сторонами без розбіжностей та скріплені їх печатками.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глав 19, 20 Господарського кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується з положеннями статті 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов договору та додаткової угоди до нього протягом січень 2013 року - липень 2013 року поставав, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1677731грн.23коп., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу від 31.01.2013р., від 28.02.2013р., 31.03.2013р., 30.04.2013р., 31.05.2013р., 30.06.2013р., 31.07.2013р., які підписано сторонами та скріплено печатками підприємств без зауважень та заперечень та з операції по Комунальному підприємству «Красноармійськтепломережа» з 01.01.2013р. по 28.02.2014р.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу належним чином не виконував, за поставлений газ вчасно не розраховувався, у зв'язку з чим, позивачем нараховано 77535грн.5коп. - пені, 19891грн.14коп. - 3 % річних та інфляційних втрат - 319грн.57коп.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даної вимоги в повному обсязі стягнення з відповідача 19891грн.14коп. 3% річних.

Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 319грн.57коп.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що інфляційні нарахування здійснені позивачем на заборгованість за Договором №13/2226-ВТЕ-6 за зобов'язаннями за періоди квітень-липень 2013 року.

Проте, суд не може погодитись з розрахунком інфляційних втрат, зроблених позивачем, враховуючи наступне.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Нарахування індексу інфляції у розумінні статті 625 ЦК України відбувається за весь час прострочення без обмежень певним вибірковим періодом. Цією нормою передбачено підрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення. І якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю, і може мати при цьому економічну назву "дефляція", то це не змінює її правову природу. Є цілком неприпустимим при розрахунку пропуск жодного місяця, бо при цьому руйнувався би весь ланцюг розрахунків. Державні органи статистики щорічно встановлюють загальний індекс інфляції в цілому за минулий рік з обов'язковим урахуванням інфляції за всі без виключення місяці, в яких індекс інфляції був як більше, так і менше одиниці.

Проте, позивач при здійсненні розрахунку інфляційних втрат не врахував вищезазначених вимог та просить стягнути їх за місяці в яких інфляція є меншою зо одиницю, тобто має місце дефляція.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні даної вимоги в повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 77535,56грн.

За приписами статей 611, 612 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Зобов'язання можуть забезпечуватись неустойкою, якою є відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу країни, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами в пункті 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору покупець у зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши арифметичний розрахунок пені, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо правомірного нарахування пені.

Водночас, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру стягуваної пені на 99,9%.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про зменшення розміру пені на 20% з огляду на наступне.

Відповідно до вимог пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право у виняткових випадках зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з статтею 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, прийнявши до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які приймають участь в зобов'язанні, не тільки майнові, але й інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Оскільки, пеня є різновидом неустойки, яка має подвійну правову природу: одночасно є засобом забезпечення договірних зобов'язань для стимулювання їх виконання і мірою відповідальності за неналежне виконання зобов'язання (санкцією), як правового наслідку його порушення, тому вона має компенсаційний характер та її розмір повинен бути відповідним розміру понесених позивачем збитків.

В даному випадку, на думку колегії суддів, розмір пені не відповідає наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань, а сума основного боргу є погашеною.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається великий обсяг дебіторської заборгованості відповідача, яка суттєво вплинула на своєчасність розрахунків з позивачем, оскільки значний її обсяг становить населення та бюджетні організації.

Крім того, основним споживачем послуг підприємства є населення, яке складає 80% від загальної кількості споживачів.

Підприємство постійно працює по збитковим тарифам для населення, що суперечить Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010р. № 2479-VI із змінами від 07.07.2011р. № 3610-VI, ст.20 Закону України "Про теплопостачання", п.8 ст.31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" де сказано, що встановлення тарифів на комунальні послуги, нижчих за розмір економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво, без відповідного відшкодування не допускається.

Комунальне підприємство "Красноармійськтепломережа" знаходиться у важкому фінансовому стані. Так , згідно балансу за 2013 р. дебіторська заборгованість складає - 15168,0 тис. грн., кредиторська - 42147,0 тис. грн., а збитки за 2013 р. складають - 20998,0 тис.грн., про що свідчить Звіт про фінансові результати за 2013 р.

Додатковий фінансовий тягар у вигляді примусового стягнення штрафних санкцій може призвести до банкрутства підприємства Відповідача і поставить під загрозу можливість забезпечення теплом споживачів міста Красноармійська.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, виходячи з оцінки ступеню виконання зобов'язання, мету діяльності відповідача; об'єктивність причин виникнення заборгованості; суспільний інтерес; ненадання позивачем доказів настання для нього негативних наслідків, спричинених саме невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, майнового стану сторін, не лише майнових, але й інших інтересів сторін, в тому числі позивача, факту погашення основної суми боргу, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано зменшив розмір пені на 20% до 62028грн.44коп. проти задоволених 99,9%.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стані і ступінь вини відповідача у виникненні спору з встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд правомірно скористався правом, наданим пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, в силу приписів статті 233 Господарського кодексу України та дійшов до правильного висновку про наявність виключних обставин, які дають законні підстави для зменшення розміру пені.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком господарського суду про зменшення пені на 20 % та стягнення пені у розмірі 62028грн.44коп.

У зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, але з мотивів, викладених у постанові Донецького апеляційного господарського суду, оскільки господарським судом у вступній та описовій частинах постанови допущено описку щодо вимог позивача та сум заявлених до стягнення.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

На підставі вищевикладеного, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. у справі №905/2601/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. у справі №905/2601/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 28.05.2014р. у справі №905/2601/14 - залишити без змін, з мотивів, викладених у постанові Донецького апеляційного господарського суду.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: К.І.Бойченко

В.М.Татенко

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу,

4. ДАГС,

5. ГСДО