Рішення № 52615645, 20.10.2015, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р. Справа № 926/844/15

За позовом публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернівцігаз

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у сумі 2411709,70 грн.

суддя Паскарь А. Д.

представники сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність від 18.04.2015 № 14-90;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 31.12.2014 № 01/4161.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулося з позовом до публічного акціонерного товариства Чернівцігаз про стягнення заборгованості в сумі 2411709,70 грн., у тому числі: 1926917,35 грн. основного боргу, 149481,42 пені, 295540,15 грн. інфляційних та 3 % річних у сумі 39770,78 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 04.01.2013 між сторонами було укладено договір на купівлю-продаж природного газу № 13-247-В, згідно з умовами якого позивач передав у власність відповідача протягом 2013-2014 років природний газ на загальну суму 2618151,72 грн., який відповідачем в порушення пункту 6.1 договору був оплачений несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого загальна сума заборгованості відповідача з урахуванням штрафних санкцій складає суму позову.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, відповідно до змісту якого зазначає, що до подачі позову ним було частково сплачено основний борг в сумі 830 000,00 грн., проте позивачем під час розрахунку заборгованості вказану оплату враховано не було. Разом з тим, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 50% з розстрочкою виконання рішення на один рік, відповідно до статті 233 Господарського кодексу України та статті 83 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на скрутне фінансове становище та наявність великої заборгованості до Державного бюджету України та інших контрагентів перед його підприємством. Крім того, наполягав на зарахуванні зустрічних однорідних вимог у сумі 557773,85 грн., відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2015 справа № 910/20864/14, яке набрало законної сили 14.04.2015.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з урахуванням часткового погашення боржником суми основного боргу до порушення провадження у справі в розмірі 830000,00 грн., а представник відповідача наполягав на зарахуванні зустрічних однорідних вимог, зменшенні суми пені та розстроченні виконання рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

04 січня 2013 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено Договір № 13-247-В купівлі-продажу природного газу(далі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором, використовується покупцем виключно для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі покупця (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 283,100 тис. куб. м. з

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу на підставі акту приймання передачі (пункти 6.1., 6.2. Договору).

04 квітня 2013 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно з якою виклали з 01.04.2013 пункт 5.2. статті 5 «Ціна газу» Договору у наступній редакції: Ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3509,00 грн. без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом, крім того, податок на додану вартість за ставкою 20%. До сплати ціна за 1000 куб. м природного газу 3589,68 грн., крім того ПДВ 20% - 717,94 грн., всього з ПДВ 4307,62 грн.

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2013, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу протягом січня-грудня 2013-2014 у власність природний газ на загальну суму 2618151,72 грн., що підтверджується ОСОБА_1 приймання-передачі природного газу від 31.01.13 на обєм 44.822 тис. куб. м, від 28.02.13 на обєм 50,906 тис. куб. м, від 31.03.13 на обєм 43,662 тис. куб. м, від 30.04.13 на обєм 21,276 тис. куб. м, від 31.05.13 на обєм 2,284 тис. куб. м, від 30.06.13 на обєм 0,469 тис. куб. м, від 31.07.13 на обєм 0,672 тис. куб. м, 31.08.13 на обєм 0,863 тис. куб. м, від 30.09.13 на обєм 2,080 тис. куб. м, від 31.10.13 на обєм 21,017 тис. куб. м, від 30.11.13 на обєм 38,729 тис. куб. м, від 31.12.13 на обєм 43,546 тис. куб. м, від 31.01.14 на обєм 54,902 тис. куб. м, від 28.02.14 на обєм 50,471 тис. куб. м, від 31.03.14 на обєм 31,696 тис. куб. м, від 30.04.13 на обєм 16,316 тис. куб. м, від 31.05.14 на обєм 1.949 тис. куб. м, від 30.06.14 на обєм 1,152 тис. куб. м, від 31.07.14 на обєм 1,226 тис. куб. м, від 31.08.14 на обєм 0,670 тис. куб. м, від 30.09.14 на обєм 1,763 тис. куб. м, від 31.10.14 на обєм 13,253 тис. куб. м, від 30.11.14 на обєм 31,163 тис. куб. м, від 31.12.14 на обєм 75,018 тис. куб. м.

З огляду на те, що відповідач в повному обсязі так і не розрахувався за поставлений позивачем природний газ, останній вирішив звернутись до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання в силу вимог статтей 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобовязання, у відповідності до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з частниою 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 р., якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому, в пункті 1.7. Постанови Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначається, що нормою ст. 530 ЦК України передбачено, між іншим, можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу.

В той же час, пунктом 6.1. Договору передбачено, що остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За твердженням позивача, заборгованість відповідача станом на день подачі позову складає 1926917,35 грн.

Проте, під час розгляду спору відповідачем було надано платіжне доручення № 1517 від 08.05.2015 на суму 830000,00 грн., яка не була врахована позивачем під час розрахунку суми основного боргу.

За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення основного боргу в сумі 830000,00 грн., оскільки він був сплачений відповідачем до порушення провадження у справі.

Що стосується заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 295540,15 грн. інфляційних втрат та 39770,78 грн. 3 % річних, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

В силу приписів п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат в сумі 295540,15 грн. та 3% річних в сумі 39770,78 грн., суд вважає його арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 статті 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Позивач нарахував відповідачу 149481,42 грн. пені, розрахунок якої є вірним.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов'язки щодо оплати вартості поставленого йому природного газу, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наведеного.

При цьому, суд відхиляє клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Так, частиною 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частина 3 статті 551 ЦК України і стаття 233 ГК України.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При цьому, визначальним фактором при зменшенні розміру належної до сплати неустойки є винятковість випадку.

Як зазначено в пункті 3.17.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.201 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку, на думку суду, позивачем не наведено достатніх підстав для зменшення обсягу його відповідальності за допущене порушення зобов'язань.

Зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 557773,85 грн., відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 11.02.2015 справа № 910/20864/14, яке набрало законної сили 14.04.2015 на якому наполягав відповідач в даному провадженні не допускається, оскільки умовою, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням, є ясність (прозорість) вимог, коли між сторонами немає спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

В силу статті 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Водночас, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", довідавшись про наявність заяви від 21.07.2015 по зарахуванню зустрічних однорідних вимог звернувся з даним позовом до господарського суду, з чого вбачається, що він протиставляє такому зарахуванню певні заперечення.

Крім того, ще однією вимогою зарахування є те, що вони мають бути однорідними.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Згідно з частинами 1, 5 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені атами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Слід зазначити, що на однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання, в даному випадку грошові вимоги сторін не є зобов'язальними, тобто не є однорідними, строк виконання за якими настав.

З врахуванням наведеного суд задовольняє позов частково в сумі 1 581 709,70 грн., з яких 1096917,35 грн. основний борг, 3 % річних в сумі 39 770,78 грн., інфляційних витрат в сумі 295 540,15 грн., пені в сумі 149 481,42 грн.

Судовий збір у справі в сумі 31 641,63 грн. суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації Чернівцігаз (58009, вул. Винниченка, 9-А, м. Чернівці, код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) заборгованість в сумі 1 581 709,70 грн., з яких 1096917,35 грн. основний борг, 3 % річних в сумі 39 770,78 грн., інфляційних витрат в сумі 295 540,15 грн., пені в сумі 149 481,42 грн. та 31 641,63 грн. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Суддя А. Паскарь