Рішення № 52615461, 15.10.2015, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" жовтня 2015 р.Справа № 916/3643/15

За позовом: публічного акціонерного товариства "Акцент Банк"

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 25 759,00 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 (за довіреністю)

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Акцент Банк", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 25 759,00 грн., де 10 853,69 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 12 613,49 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, 2 291,82 грн. заборгованість по комісії за користування кредитом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.2015р. позовну заяву (вх.№3827/15) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/3643/15 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судові засідання не зявлявся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані позивачем докази, суд встановив:

22 лютого 2011р. фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до ПАТ "Акцент Банк" із заявою про відкриття поточного рахунку, де зазначив, що погоджується на те, що порядок встановлення, зміну ліміту, погашення заборгованості та розмір процентної ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, розміщеними в мережі Інтернет на сайті http://a-bank.com.ua, які разом із цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Так, згідно заяви від 22.02.2011р. відповідач погодився на надання йому позивачем кредитного ліміту на поточний рахунок №26005060730825 та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг, що регламентують взаємовідносини сторін за таким видом кредитування.

Відповідно до п.3.11.1.1. Умов та правил надання банківських послуг Кредитний ліміт на поточний рахунок (надалі - Кредит) надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточний платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ОСОБА_3). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ОСОБА_3 повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування ОСОБА_3 Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ОСОБА_3, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п.3.11.1.3. Кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта по поверненню Кредиту, сплаті процентів та винагороди. Кредитний ОСОБА_3 може бути збільшений для оплати судових витрат в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат в порядку, встановленому Умовами та правилами надання банківських послуг. ОСОБА_3 овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ОСОБА_3 в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та правилами надання банківських послуг, Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю та сумою нового ОСОБА_3 не пізніше дня, зазначеного в повідомленні банку про зміну ОСОБА_3, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг. В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю та новою сумою ОСОБА_3 вважається простроченою з дня, зазначеного в повідомленні.

У відповідності до п.п.3.11.4.1., 3.11.4.1.1., 3.11.4.1.2. Умов та правил надання банківських послуг за користування Кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процента ставка). Порядок розрахунку відсотків:

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулення"), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

За умовами п.п. 3.11.4.1.3, 3.11.4.1.4 Умов та правил надання банківських послуг у разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобовязання клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого грошового зобовязання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань та при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. Під непогашенням кредиту мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.

Строк позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки пені, штрафів встановлюється сторонами протяжністю 5 років (п.3.11.5.7. Умов та правил надання банківських послуг).

На виконання вищенаведеного договору позивач надав відповідачу кредит, однак, відповідач його не повернув, проценти за його користування та комісію не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за кредитом в сумі 10 853,69 грн., 12 613,49 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 3897,66 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 22161,86 грн. яка була задоволена рішенням Господарського суду Одеської області №916/1812/13 від 06.09.2013р. з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акцент Банк", різниця становить 25759,00 грн.

Про наявну у відповідача заборгованість зі сплати кредиту та процентів свідчить виписка по рахункам за період з 22.02.2011р. по 08.07.2015р.

Отже, як виходить із позовних вимог до стягнення підлягає заборгованістсть 10853,69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 12613,49 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобовязання за договором, 2291,82 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині сплати кредиту та процентів і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

За положеннями ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Стаття 1054 Цивільного кодексу України визначає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Із змісту п.1 ст.1048 Цивільного кодексу України вбачається, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Пунктом 1 ст.1049 Цивільного кодексу України зазначено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначеній родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до п.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, судом встановлено надання позивачем згідно заяви від 22.02.2011р., Умов та правил надання банківських послуг кредитного ліміту на поточний рахунок відповідача №26005060730825 та неповернення останнім кредитних коштів, несплату процентів за користування ними, у звязку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача 10853,69 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 291,82 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом, які судом підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повній мірі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12 613,49 грн. пені.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобовязань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання є день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України встановлює, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відтак частина шоста статті 232 ГК України визначає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як було вище встановлено судом, за порушення зобов'язань за договором позивач нарахував відповідачу у відповідності до приписів договору пеню в сумі 12 613,49 грн., при цьому судом встановлено що надані позивачем розрахунки здійснені належним чином.

Відповідно до ст.83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст.233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст.551 ЦК України, встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.

При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що з пояснень представника позивача, судом встановлено, що господарські правовідносини між позивачем та відповідачем носять тривалий, взаємовигідний, конструктивний характер, прострочка відповідача по розрахункам з позивачем виникла із-за фінансових труднощів, та оскільки, на думку суду, пеня це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд вважає за доцільне зменшити розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача та її в розмірі 2 000,00 грн.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Акцент Банк", у звязку з чим стягненню з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача підлягає 10 853,69 грн. заборгованості по процентам за користуванням кредитом, 2000,00 грн. пені, 2291,82 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом. В іншій частині заявлених позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов публічного акціонерного товариства "Акент Банк" - задовольнити часткво.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (65005, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Акцент Банк" (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпропетровськ, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРЮОФОП 14360080) 10 853 (десять тисяч вісімсот пятдесят три) грн. 69 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 000 (дві тисячі ) грн. 00 коп. пені, 2 291 (дві тисячі двісті девяносто одна) грн. 82 коп. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на оплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України

Повний текст рішення складено 20 жовтня 2015 р.

Суддя О.В. Цісельський