Рішення № 52615152, 15.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/20991/15

За позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»

про стягнення 31 637, 52 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Кошарський О.В.;

від відповідача: Голяр І.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі - 31 637, 52 грн., 3 163, 75 грн. - пені, 717, 55 грн. - 3 % річних та 13 796, 29 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 8/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 10.09.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 10.09.2015 представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що у зв'язку з припиненням використання орендованого приміщення, а також неможливістю здійснення страхової діяльності на окупованій території Автономної Республіки Крим, 16.05.2014 відповідач надіслав позивачу листа № 890-04 від 16.05.2014 з актом прийому-передачі щодо повернення орендарем приміщення, однак позивач не підписав отриманий ним акт прийому-передачі та не надав відповіді відносно звернення відповідача.

Також, у судовому засіданні 10.09.2015 оголошувалась перерва до 15.10.2015.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача частково визнав позов.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2013 між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі -орендар) укладено договір № 8/8 оренди офісного приміщення, умовами якого передбачено, що орендодавець передає орендареві у строкове платне користування приміщення, що відповідають санітарно-технічним і протипожежним вимогам, по акту прийому-передачі для розташування офісу Кримського відділення Страхової компанії «Брокбізнес» та структурних підрозділів, в тому числі і відокремлених.

Приміщення, що надається в оренду, загальною площею 15, 1 кв.м., знаходиться за адресою: 95026, м. Сімферополь, вул. Менделєєва 15/49, оф. 3 (п. 1.2. договору).

Приміщення вважається фактично переданим орендареві з моменту підписання акта прийому-передачі сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 3.1.6 договору, орендар зобов'язаний в разі вивільнення приміщення без складання акту прийому-передачі, та в неналежному технічному стані орендар несе відповідальність, згідно з чинним законодавством України.

Згідно п. 4.5. договору, місячна орендна плата по даному договору становить 1х(15,1 кв.м. х 97,00 грн.) + 20 % = 1 757, 64 грн.

Умовами п. 4.6. договору передбачено, що орендна плата сплачується щомісяця, авансом, не пізніше 10-го числа поточного місяця на підставі виставлених орендодавцем рахунків.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що дія договору оренди припиняється внаслідок:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- ліквідації юридичної особи орендодавця або орендаря;

- загибелі приміщення;

- заборгованості по орендній платі за 3 місяці підряд.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання акту прийому-передачі і діє до 30.06.2016 (п. 6.1. договору).

У відповідності до п. 7.3. договору, за прострочення орендної плати орендар сплачує пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу, але не більше 10 % від суми заборгованості.

01.08.2013 між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (далі - орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Брокбізнес» (далі - орендар) підписано акт прийому-передачі приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове орендне користування приміщення, що мають загальну площу 3,0 кв.м., яке розташоване за адресою: 95026, м. Сімферополь, вул. Менделєєва 15/49, оф. 3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані орендні послуги згідно умов договору, а відповідачем прийняті надані послуги, що підтверджується актами здачі-приймання зобов'язань від 31.08.2013, від 30.09.2013, від 31.10.2013, від 02.12.2013, від 30.12.2013, від 31.01.2014, від 28.02.2014, які підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 8/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013 щодо сплати орендних платежів, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 31 637, 52 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 163, 75 грн. - пені, 717, 55 грн. - 3 % річних та 13 796, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 11.02.2014 по 28.07.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014 відповідач звернувся до позивача листом № 890-04 від 16.05.2014, в якому повідомив останнього про розірвання договору № 8/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013, укладеного між сторонами, а також повідомив, що у зв'язку з тим, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Брокбізнес» не використовує зазначене приміщення, просить позивача прийняти приміщення від орендаря та підписати акт прийому-передачі і додаткову угоду № 2 про розірвання договору № 8/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013, в найкоротший строк, але не пізніше ніж до 16.06.2014, який отриманий позивачем 20.05.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, наказом № НІ-64 від 16.05.2014 відповідачем закрито Кримське відділення Страхової компанії «Брокбізнес» з 20.05.2014.

На підставі чого, до Національної комісії, що здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг було подано опис документів № 892-04 від 16.05.2014 та заяву про виключення інформації про відокремлений підрозділ юридичної особи з Державного реєстру фінансових установ.

Так, листом від 03.06.2014 № 4599/11-8 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повідомила відповідача про наступне.

Відповідно до розпорядження від 29.05.2014 № 1619, Нацкомфінпослуг постановила виключити з Державного реєстру фінансових установ інформацію про відокремлені підрозділи, а саме:

- Кримського відділення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес»;

- Севастопольського відділення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес».

Таким чином, відповідач припинив користуватися приміщенням з травня 2014.

Частиною 2 ст. 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Тож, як зазначено судом вище, відповідач звертався до позивача листом № 890-04 від 16.05.2014, з проханням прийняти приміщення від орендаря та підписати акт прийому-передачі і додаткову угоду № 2 про розірвання договору № 8/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013, в найкоротший строк, але не пізніше ніж до 16.06.2014, який отриманий позивачем 20.05.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, а також не заперечувалося представником Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» у судовому засіданні.

Таким чином, обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди пов'язано зустрічним обов'язком орендодавця прийняти орендований об'єкт за актом приймання-передачі.

За таких обставин, враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача орендної плати за період з 10.02.2014 по 10.05.2014 у розмірі 7 030, 56 грн., розрахованої відповідно до п. п. 4.5-4.6. договору.

Крім того, судом не приймаються твердження відповідача щодо не виставлення позивачем відповідачу рахунків на оплату, оскільки відсутність виставлення позивачем рахунку на оплату ніяким чином не впливає на обов'язок відповідача сплатити орендну плату у розмірі та строк, визначені договором № 8/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013, оскільки сторонами у договорі чітко визначено розмір, строк та порядок здійснення щомісячного платежу, що підлягає оплаті орендарем, а саме 1 757, 64 грн. - щомісяця, авансом, не пізніше 10-го числа поточного місяця.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 23.04.2013 № 5028/8/70(7/69)/2012 та від 22.08.2013 № 916/586/13-г.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договором № 8/8 оренди офісного приміщення від 01.08.2013, положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості підлягають задоволенню частково у розмірі 7 030, 56 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 163, 75 грн. - пені, 717, 55 грн. - 3 % річних та 13 796, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 11.02.2014 по 28.07.2015.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сумі пені в розмірі 623, 31 грн., яка розрахована за період з 11.02.2014 по 11.08.2014.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 717, 55 грн. - 3 % річних та 13 796, 29 грн. - інфляційних втрат за період з 11.02.2014 по 28.07.2015, суд відзначає наступне.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду, обґрунтованою до стягнення є сума інфляційних втрат у розмірі 5 174, 23 грн. та 3 % річних у сумі 308, 00 грн., які розраховані з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 11.02.2014 по 28.07.2015, а тому вимога в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд відзначає, що згідно п. 22 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подачі позову) від сплати судового збору звільнена уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку

Відповідно до пункту 4.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору у разі задоволення позову повністю або частково судовий збір стягується з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам) в доход Державного бюджету України, якщо відповідач не звільнений від сплати цього збору.

Отже, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, ідентифікаційний код - 20344871) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 41, ідентифікаційний код - 19357489) 7 030 (сім тисяч тридцять) грн. 56 коп. - заборгованості, 623 (шістсот двадцять три) грн. 31 коп. - пені, 308 (триста вісім) грн. 00 коп. - 3 % річних, 5 174 (п'ять тисяч сто сімдесят чотири) грн. 23 коп. - інфляційних втрат.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Брокбізнес» (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 3, ідентифікаційний код - 20344871) до Державного бюджету України судовий збір у сумі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 66 коп.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.