Рішення № 52615151, 21.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2015Справа №910/24912/15

За позовом Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетстіл»

про стягнення 49 225,86 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Бойко З.О. - представник за довіреністю № 42/026-Д від 06.10.2015;

Бережна В.К. - представник за довіреністю від 38/026-Д від 17.08.15

від відповідача не з'явились

В судовому засіданні 21.10.2015 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетстіл» про стягнення 49 225,86 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між сторонами було укладено договір 36-05 від 10.06.2015, відповідно до умов якого, відповідач зобов'язався продати, а позивач прийняти товари в асортименті, зазначеному в рахунку або специфікації. За доводами позивача, останнім було повністю оплачено виставлений відповідачем рахунок на оплату № 2175 від 16.06.2015 р. на суму 44 352,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3937 від 22.06.2015 р. Однак, відповідач в порушення договірних зобов'язань так і не поставив відповідний товар, в строк визначений умовами договору. Позивачем 07.07.2015 направлялася претензія на адресу відповідача щодо повернення грошових коштів у зв'язку з не поставкою товару, яка залишена без реагування з боку відповідача. А тому позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача грошові кошти за не поставлений товар у сумі 44 352,00 грн, пеню у розмірі 4 636,91 та 3% річних у розмірі 236,95 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.09.2015 порушено провадження у справі № 910/24912/15 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 21.10.2015.

15.10.2015 позивач подав через загальний відділ діловодства суду клопотання про долучення документів на виконання вимог ухвали суду.

У судове засідання 21.10.2015 з'явилися представники позивача, вимоги ухвали суду виконали, позовні вимоги підтримали та просили суд задовольнити у повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 21.10.2015 явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0368009274461, з якого вбачається, що відповідач отримав ухвалу суду 28.09.2015.

Клопотання про відкладення від відповідача не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 червня 2015 року між Державним науково-виробничим підприємством «Об'єднання Комунар» (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркетстіл" (надалі - продавець, відповідач) було укладено договір № 36-05 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору продавець зобов'язався продати, а покупець оплатити та прийняти матеріали (в асортименті) за ціною та в кількості погодженого виставленого рахунку.

Згідно з п. 2.2. договору поставка проводиться поетапно, згідно з рахунком.

У п. 3.2. договору сторонами визначено порядок і форму оплати, а саме: передплата 50 % шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця і 50% протягом 15 днів після отримання товару.

Поставка здійснюється на умовах само вивозу зі складу продавця (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 3.5. договору продукція поставляється протягом 10 робочих днів з моменту надходження 100% передплати грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця.

За доводами позивача, останнім було повністю оплачено виставлений відповідачем рахунок на оплату № 2175 від 16.06.2015 р. на суму 44 352,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 3937 від 22.06.2015 р. Однак, відповідач в порушення договірних зобов'язань так і не поставив відповідний товар, в строк визначений умовами договору.

Отже, спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо вчасності поставки товару.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 2157 від 16.06.2015, позивач здійснив передоплату товару, згідно з платіжним дорученням № 3937 від 22.06.2015 р. у сумі 44 352,00 грн. За доводами позивача, товар на вказану вище суму відповідачем не був поставлений.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 531/1-04/05 від 07.07.2015 р. з вимогою поставити товар або повернути грошові кошти.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив поставку товару і отриману від позивача попередню оплату в сумі 44 352,00 грн. не повернув, суд, вважає що позовна вимога в частині стягнення з відповідача грошової суми у розмірі 44 352,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 636,91 грн та 3 % річних у розмірі 236,95 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У п. 5.1. договору сторони передбачили, що за несвоєчасну поставку або недопоставку товару продавець виплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставленого товару за кожен день прострочки. Сплата штрафних санкцій не звільняє продавця від виконання обов'язків за даним договором.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання зобов'язання щодо поставки товару, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 4636,91 грн за розрахунком позивача, з яким погоджується суд.

Щодо стягнення 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п. 5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема у випадках повернення сум авансу та завдатку, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

В даному спорі є вимога позивача про стягнення 3% річних нарахованих на передплату, а обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Відтак, з урахуванням позиції Пленуму Вищого господарського суду України, викладеної у постанові № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» вимоги про стягнення 3% річних у сумі 236,95 грн є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він зобов'язання за договором поставки виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідач не надав суду доказів виконання договірних зобов'язань та доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору та послуг адвоката відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркетстіл» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, приміщення 1; ідентифікаційний код 39530534) на користь Державного науково-виробничого підприємства «Об'єднання Комунар» (61070, м Харків, вул.. Г.Рудика, буд. 8; ідентифікаційний код 14308730) грошові кошти у сумі 44 352 (сорок чотири тисячі триста п'ятдесят дві) грн 00 коп.; пеню у розмірі 4 636 (чотири тисячі шістсот тридцять шість) грн 91 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 212 (одна тисяча двісті дванадцять) грн 14 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.10.2015 року

Суддя Пукшин Л.Г.