Рішення № 52615148, 15.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/20217/15

За позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

до Малого приватного підприємства «МРІЯ»

про стягнення 7 124, 53 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Зацепін С.С.;

від відповідача: Сурай М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Малого приватного підприємства «МРІЯ» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за фактично спожиті комунальні послуги за період з 01.11.2012 по 31.10.2013 у розмірі 7 124, 53 грн., у тому числі: 4 325, 22 грн. - основний борг, 2 523, 82 грн. - інфляційні втрати та 275, 49 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих комунальних послуг.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2015 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2015 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.08.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що послуги з водопостачання та приймання стічних вод відповідачу надає Публічне акціонерне товариства «Акціонера компанія «Київводоканал», крім того, договір був попередньо погоджений з Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва.

25.08.2015 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав письмові пояснення у справі, мотивуючи тим, що відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користувався ними зі згоди постачальника послуг.

Крім того, надання постачальником споживачу послуг підтверджується розробками по груп рахунках і розшифровками рахунків абонента про споживання холодного водопостачання за спірний період.

У судовому засіданні 27.08.2015 оголошувалась перерва до 28.09.2015.

24.09.2015 через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 4 150, 57 грн., у тому числі: 2 512, 00 грн. - основний борг, 1 462, 72 грн. - інфляційні втрати та 175, 85 грн. - 3 % річних.

Розглянувши подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

У судовому засіданні 28.09.2015 оголошувалась перерва до 15.10.2015.

06.10.2015 через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, пояснюючи, що до моменту укладення договору з Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», оплата за воду проводилася шляхом сплати квитанції ЖРЕО 401 згідно лічильника, середньо-місячне споживання води складало 1,5-2,0 куб.

Договір на відшкодування витрат з водопостачання та водовідведення між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва та Малим приватним підприємством «МРІЯ» відсутній, послуги не надавалися.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 15.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2003 між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - абонент) укладено договір № 02723/2-04 на послуги водопостачання та водовідведення, умовами якого передбачено, що за договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1194 № 65.

Даний договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. договору).

Так, 19.08.2013 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - виконавець) та Малим приватним підприємством «МРІЯ» (далі - споживач) укладено договір № 789 про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відповідно до якого предметом даного договору, є надання виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території у житловому будинку № 33/10 на вул. Червоноткацька, м. Києва, в якому знаходиться нежиле приміщення загальною площею 91, 90 кв.м., яке займає споживач, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг з встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені даним договором.

Дія договору поширюється на відносини, які виникли між сторонами з того самого предмету договору, починаючи з 01.10.2012 до 31.12.2013 відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України.

У разі коли за місяць до закінчення дії даного договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, даний договір вважається подовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п. 6.1. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.10.2012 по 31.08.2013 позивачем були надані відповідачу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що підтверджується, зокрема актом від 30.09.2013 приймання-передачі наданих послуг з договором № 789 від 19.08.2013 «Про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» вул. Червоноткацька, 33/10.

Так, за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території відповідно до договору № 789 від 19.08.2013 відповідач розрахувався в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученням № 321 від 25.09.2013 на суму 1 168, 42 грн., від 09.09.2013 на суму 1 168, 42 грн. та № 185 від 09.09.2013 на суму 1 168, 42 грн.

Згодом, 23.01.2014 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - виконавець) та Малим приватним підприємством «МРІЯ» (далі - споживач) укладено договір № 50 про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, умовами якого передбачено, що предметом даного договору, є надання виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території у житловому будинку № 33/10 на вул. Червоноткацька, м. Києва в якому знаходиться нежиле приміщення загальною площею 91, 90 кв.м., яке займає споживач, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати послуг з встановленим тарифом, у строк та на умовах, що передбачені даним договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, виконавець своєчасно нараховує плату за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ пропорційно займаній площі та до 10-го числа поточного місяця надає споживачу платіжну вимогу-доручення, податкову накладну та акт приймання-передачі наданих послуг.

Згідно п. 2.2. договору, плата на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, ПДВ перераховується споживачем в безготівковій формі на розрахунковий рахунок виконавця до 20-го числа поточного місяця.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє з 01.01.2014 до 31.12.2016.

У разі коли за місяць до закінчення дії даного договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду, даний договір вважається подовженим на той самий строк і на тих самих умовах (п. 6.1. договору).

Тож, Мале приватне підприємство «МРІЯ» займає приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 33/10.

Як зазначає позивач, протягом періоду з 01.11.2012 по 30.10.2013 Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва надано відповідачу комунальні послуги з холодного водопостачання у вказане приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 33/10, на підтвердження чого надає розробки по груп - рахункам, розшифровки рахунків абонента за вказаний період.

Проте, відповідач за надані послуги з холодного водопостачання не розрахувався, внаслідок чого за останнім утворилась заборгованість у розмірі 2 512, 00 грн.

Так, 11.03.2015 позивачем на адресу відповідача направлялась претензія-вимога № 47-880 від 02.03.2015, в якій позивач пропонує відповідачу 7-ми денний термін з дня отримання претензії погасити заборгованість, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, а також просить відповідач підписати акт узгодження вартості комунальних послуг, яка отримана відповідачем 11.03.2015, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що останній на підставі договорів з тепло та водопостачальними організаціями приєднав до свої мережі відповідача, як субабонента, та надавав послуги з холодного водопостачання, а останній фактично споживав послуги, тобто між сторонами виникли позадоговірні відносини відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 512, 00 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1 462, 72 грн. - інфляційних втрат та 175, 85 грн. - 3 % річних за період з 01.11.2012 по 30.06.2015.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом. Якщо майново-господарське зобов'язання виникає між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами, зобов'язаною та управненою сторонами зобов'язання є відповідно боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначає Закон України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до статей 12, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги поділяються за: функціональним призначенням; порядком затвердження цін/тарифів.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" балансоутримувач - це власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом;

виконавець - це суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору;

виробник - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;

споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Статтею 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Відповідно до статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач комунальних послуг зобов'язаний укласти договір та оплачувати спожиті комунальні послуги.

Пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до комунальних послуг відносяться централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо.

Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відповідно до п.п. 18, 20 яких розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Як зазначає позивач, протягом періоду з 01.11.2012 по 30.10.2013 Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва було надано відповідачу комунальні послуги з холодного водопостачання у вказане приміщення за адресою: м. Київ, вул. Червоноткацька, 33/10, на підтвердження чого надає розробки по груп - рахункам, розшифровки рахунків абонента за вказаний період.

Разом з тим, як стверджує відповідач послуги з водопостачання та приймання стічних вод Малому приватному підприємству «МРІЯ» надає Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» на підставі договору, крім того, договір був попередньо погоджений з позивачем.

Так, письмовою згодою на використання водопровідних та каналізаційних мереж від 12.12.2012 № 64-8172, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва надало згоду Малому приватному підприємству «МРІЯ» на використання системи водопостачання та водовідведення у будинку № 33/10 на вул. Червоноткацькій в м. Києві.

Нежитлове приміщення за вищевказаною адресою Мале приватне підприємство «МРІЯ» використовує під магазин, вид діяльності: роздрібна торгівля продовольчими товарами.

Також, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва повідомило, що не буде чинити перешкод представниками ПАТ «АТ Київводоканал» та надасть доступ до внутрішньо будинкових мереж для припинення послуг водопостачання та водовідведення МПП «МРІЯ», у разі порушення ним чинного законодавства в сфері водопостачання та водовідведення, а також невиконання умов договору на послуги водопостачання та водовідведення, укладеного з ПАТ «АТ «Київводоканал».

Отже, 30.04.2013 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі - постачальник) та Малим приватним підприємством «МРІЯ» (далі - абонент) укладено договір № 11321/5-04 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі, умовами якого передбачено, що за даним договором постачальник зобов'язується надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у системі каналізації м. Києва за адресами об'єктів водоспоживання, зазначеними у дислокації об'єктів водоспоживання та водовідведення (яка є невід'ємною частиною даного договору) та на підставі пред'явлених абонентом умов (дозволу) на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва, а абонент зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послу на умовах даного договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені правилами та іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за даним договором.

Відповідно до п. 2.2.1. договору, постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних води у систему каналізації м. Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. У разі зміни тарифів у період дії даного договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до даного договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Даний договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про його припинення. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п. п. 1,5 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору, та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Отже, приписами чинного законодавства передбачено виключно договірне формування відносин між учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі й між виконавцем та споживачем, а обов'язок підготування відповідного договору покладений на виконавця таких послуг, тобто у даному випадку саме на позивача.

Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 5011-31/18225-2012.

Так, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва у відповідності до Статуту затвердженого рішенням ХХІІ сесії Дніпровської районної у місті Києві ради V скликання від 29.09.2009 № 399, створено з метою забезпечення управління комунальним житловим фондом, ефективної експлуатації жилих і нежилих приміщень, будинків та споруд, іншого майна комунальної власності територіальної громади Дніпровського району м. Києва, задоволення потреб споживачі щодо надання їм житлово - комунальних послуг. (п.3.1 Статуту)

Пунктом 3.2 Статуту визначено, що предметом діяльності підприємства є надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; забезпечення на підставі укладених договорів між споживачами, виробниками та виконавцями послуг з транспортування холодної, гарячої води, стоків та теплової енергії на опалення до споживачів по внутрішньо будинкових мережах та збір платежів від споживачів зазначених послуг на користь виконавців послуг згідно з договорами.

Однак, як встановлено судом та не заперечується позивачем, договір, з якого б випливав обов'язок відповідача сплачувати позивачу кошти за надані комунальні послуги з холодного водопостачання, між сторонами не укладався.

Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва надає позивачу послуги виключно з утримання будинку та прибудинкової території.

Крім того, з матеріалів справи достовірно вбачається, що послуги з водопостачання та приймання стічних вод Малому приватному підприємству «МРІЯ» надає Публічне акціонерне товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на підставі договору № 11321/5-04 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 30.04.2013.

Так, нарахування за воду Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» здійснює з моменту опломбування лічильника, а саме з 28.02.2013, що підтверджується актом опломбування.

Також, з актів водопостачання та водовідведення від 11.04.2011 та від 28.02.2012, вбачається, що до моменту укладення договору з Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» послуги з водовідведення в внутрішню мережу споживача (Малого приватного підприємства «МРІЯ») здійснювало ЖРЕО 401.

З огляду на вказані обставини, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиті комунальні послуги з холодного водопостачання є необґрунтованими.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, з огляду на викладене вище, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 462, 72 грн. - інфляційних втрат та 175, 85 грн. - 3 % річних за період з 01.11.2012 по 30.06.2015 не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, суд у задоволенні вимог позивача відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 20.10.2015.

Суддя Бондарчук В.В.