Рішення № 52614768, 12.10.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 20/140/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.2015 Справа № 910/18826/15

За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України “Київська контора матеріально-технічного забезпечення” (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмед” (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2)

про стягнення 99087,33 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Відомості про представників сторін:

Від позивача – не з’явився;

Від відповідача – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Державне підприємство Міністерства оборони України “Київська контора матеріально-технічного забезпечення” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ “Укрмед” про стягнення заборгованості за надані послуги по договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг № 89 від 11.12.2013 р. в сумі 99087,33 грн.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 24.07.2015 р. позовну заяву ДП Міністерства оборони України “Київська контора матеріально-технічного забезпечення” до ТОВ “Укрмед” про стягнення 99087,33 грн. на підставі ст.ст. 15, 17 ГПК ухвалено направити до господарського суду Запорізької області за підсудністю.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл та справу № 910/18826/15 призначено до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.08.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Гандюковою Л.П., порушено провадження у справі № 910/18826/15, справі присвоєно номер провадження 20/140/15, справу призначено до розгляду на 28.08.2015 р. На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 15.09.2015 р., 12.10.2015 р.

У судовому засіданні 12.10.2015 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача в судові засідання не з’являвся. 26.08.2015 р. від позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, зазначено, що на позовних вимогах наполягає в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Позовні вимоги згідно з позовною заявою мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг № 89 від 11.12.2013 р., внаслідок чого виник основний борг сумі 66522,93 грн. Позов обґрунтовано ст.ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України.

11.09.2015 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України. Відповідно до даної заяви позивач позовні вимоги залишив без змін та виклав письмові пояснення по суті спору. В заяві також викладено клопотання про долучення до матеріалів справи документів та вилучення помилково наданого акту виконаних робіт за період з 01.03.2015 р. по 31.03.2015 р. на загальну суму 28620,65 грн., рахунку № 851 від 01.05.2015 р. на загальну суму 10220,00 грн.

06.10.2015 р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України. Відповідно до даної заяви позивач позовні вимоги залишив без змін та виклав письмові пояснення по суті спору.

07.10.2015 р. на електронну адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, в якій зазначено, що в зв’язку з помилкою при підготовці позовної заяви виникли розбіжності в сумі заявлених позовних вимог. Так, в мотивувальній частині позовної заяви сума заявлених вимог складає 99087,33 грн., а в резолютивній частині позовної заяви сума заявлених вимог складає 32564,40 грн. Просить прийняти виправлення до резолютивної частини позовної заяви та розглядати подану позовну заяву в редакції резолютивної частини: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за надані послуги в сумі 99087,33 грн., з яких: 66522,93 грн. – основного боргу по договору, 3831,55 грн. пені, 27074,83 грн. інфляційних втрат, 748,02 грн. – 3% річних та 910 грн. штрафу за договором. Оригінал заяви про уточнення позовних вимог надійшов до суду поштою 09.10.2015 р.

Оскільки даною заявою позивач не змінює ані предмету, ані підстав позову, сума основного боргу в розмірі 66522,93 грн. була заявлена в мотивувальній частині позовної зави та врахована в загальну суму, заявлену до стягнення – 99087,33 грн., позивач фактично виправляє помилку, допущену в резолютивній частині позовної заяви, суд прийняв заяву до розгляду на підставі ст. 22 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв, клопотань, письмового відзиву від відповідача до суду не надійшло. Ухвали суду направлялися відповідачу на адресу, зазначену в Спеціальному витязі з ЄДРЮОтаФОП: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2. Поштові відправлення з ухвалами повернуті на адресу суду з поміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 роз’яснено, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи обмеженість строку розгляду господарського спору, встановленого ст. 69 ГПК України (12.10.2015 р. є останнім днем строку вирішення спору), суд визнав можливим розглянути справу згідно зі ст. 75 ГПК України у відсутність сторін за наявними в справі документами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.12.2013 р. між Державним підприємством Міністерства оборони України «Київська контора матеріально-технічного забезпечення» (зберігач за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрмед» (поклажодавець, відповідач) укладений договір № 89 про надання послуг зберігання ТМЦ та додаткових послуг, предметом якого є надання зберігачем послуг по зберіганню, а також прийому, розвантаженню, обліку, відвантаженню товарно-матеріальних цінностей, що належать поклажодавцю (п. 1.1).

Послуги, зазначені в п. 1.1 договору, поклажодавець зобов’язується оплатити зберігачу в строки та на умовах, що передбачені цим договором, за вартістю, визначеною у додатку № 1 (п. 1.2).

Позивач зобов’язався: (п. 2.1.1) прийняти від поклажодавця товарно-матеріальні цінності (далі – ТМЦ) на зберігання в кількості, одиницях виміру, вартості одиниці та загальної суми ТМЦ відповідно до видаткових накладних поклажодавця та акту приймання-передачі, та забезпечити зберігання у цілісності та належному стані; (п. 2.1.4) за заявкою поклажодавця виконувати вантажно-вивантажувальні роботи, як ручні, так і механізовані; (п. 2.1.7) надавати послуги по зберіганню відповідно до заявлених поклажодавцем і узгоджених із зберігачем складських площ (з урахуванням технологічних і пожежних проходів) із розрахунку максимально використовуваної площі.

Згідно з п.п. 3.9, 3.10 по завершенні обслуговування в кожному звітному місяці сторони підписують акт приймання-передачі наданих послуг станом на останній робочий день звітного періоду. Акт приймання-передачі наданих послуг має бути підготовлений позивачем та наданий на підписання відповідачу не пізніше 08 числа місяця, що слідує за звітним. Цей акт має бути розглянутий та підписаний відповідачем не пізніше 13 числа місяця, що слідує за звітним, або в аналогічний термін, має бути надана письмова мотивована відмова. У разі неподання у вказаний строк мотивованої відмови, акт вважається підписаним, а послуги – прийнятими.

У розділі 3 договору сторони обумовили порядок розрахунків. Згідно з п. 3.1 відповідач зобов’язався здійснювати попередню оплату у розмірі 100% за надання послуг зберігання ТМЦ на займаній площі в термін до 15 числа поточного місяця. Підставою для кінцевого розрахунку сторін є фактично зайнята складська площа.

За послуги, що надаються зберігачем, вказаних у додатку № 1, окрім послуг зберігання ТМЦ, відповідач зобов’язався проводити оплату згідно з виставлених рахунків протягом трьох банківських днів (п. 3.2).

Згідно з п. 5.1 договір набуває чинності з 01.01.2014 р. і діє до 31.12.2014 р.

Сторонами до договору 11.12.2013 р. підписано додаток № 1 «Протокол узгодження ціни», в якому визначено назву послуг та їх вартість.

Додатковою угодою № 1 від 10.12.2014 р. сторони виклали пункт 5.1 договору в іншій редакції, визначивши строк дії договору до 31.12.2015 р., а також внесли зміни до додатку № 1 «Протокол узгодження ціни» в частині вартості окремих послуг.

В матеріалах справи маються листи відповідача за період з 01.10.2014 р. по 30.04.2015 р. про зменшення/надання займаної площі по договору № 89, зазначено, що оплату виставлених рахунків гарантує.

Згідно з описом вкладення у цінний лист від 07.05.2015 р. позивач направив відповідачу претензію № 1 від 07.05.2015 р. про оплату боргу за договором № 89 від 11.12.2013 р., рахунки за надані послуги зберігання та додаткові послуги, акти виконаних робіт, акт звірки за період з 01.01.2015 р. по 06.05.2015 р.

Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не погасив.

Враховуючи наявну заборгованість за договором № 89 від 11.12.2013 р., позивач звернувся до господарського суду з позовом.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містять п.п. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір.

Із змісту укладеного між сторонами договору № 89 від 11.12.2013 р. слідує, що він є фактично змішаним договором зберігання та договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 946 ЦК встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно з ст. 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виставляв відповідачу рахунки за послуги зберігання відповідно до площі, додаткові послуги (робота автонавантажувача, комплектування ТМЦ), а також на відшкодування витрат по електричній енергії та перетікання реактивної електроенергії.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач оплату виставлених рахунків здійснював несвоєчасно, внаслідок чого утворилася заборгованість в розмірі 66522,93 грн., а саме: залишок боргу в сумі 6392,93 грн. за рахунком №49 від 02.01.2015 р. (послуги зберігання); 102,00 грн. за послуги комплектування ТМЦ (рахунок №193 від 31.01.2015 р.); 16644,00 грн. за послуги зберігання (рахунок №211 від 01.02.2015 р.); 10055,00 грн. за відшкодування витрат по електричній енергії та перетікання реактивної енергії (рахунок №310 від 15.02.2015 р.); 39,00 грн. за послуги автонавантажувача (рахунок № 252 від 15.02.2015р.); 100,00 грн. за послуги комплектування ТМЦ (рахунок №374 від 28.02.2015 р.); 16644,00 грн. за послуги зберігання (рахунок №461 від 01.03.2015 р.); 936,00 грн. за послуги автонавантажувача (рахунок №554 від 15.03.2015 р.); 10220,00 грн. за послуги зберігання (рахунок №741 від 01.04.2015 р.); 4480,00 грн. за послуги зберігання (рахунок №851 від 01.05.2015 р.); 910,00 грн. за послуги зберігання (рахунок №1148 від 01.06.2015 р.).

Відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 66522,93 грн. не надав.

Суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми 66522,93 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтвердженою належними доказами та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача 3 831,55 грн. пені, 910 грн. штрафу, 27 074,83 грн. інфляційних втрат та 748,02 грн.-3% річних.

Відповідно до ст.ст. 610-611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У пункті 3.5 договору № 89 від 11.12.2013 р. сторони встановили, що за несвоєчасну або неповну оплату за надані зберігачем послуги поклажодавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний календарний день прострочення. Згідно з п.4.6 (в редакції додаткової угоди №1 від 10.12.2014 р.) у разі прострочення оплати послуг зберігання більше ніж на 60 днів, поклажодавець зобов’язаний сплатити зберігачу штраф в розмірі місячної оплати вартості послуг зберігання.

Факт порушення відповідачем строків оплати послуг зберігання більше ніж на 60 днів є доведеним, вимога про стягнення штрафу заявлена обґрунтовано. З відповідача на користь позивача стягується штраф у заявленому розмірі 910,00 грн.

Розглядаючи спір в частині стягнення 3 831,55 грн. пені, 27 074,83 грн. інфляційних втрат та 748,02 грн.-3% річних, суд враховував наступне.

Згідно з розрахунком позовних вимог у цій частині та пояснень позивача, викладених у заявах про уточнення позовних вимог, позивач нарахував 27 074,83 грн. інфляційних втрат за період із січня 2015 р. по 01.06.2015 р. на суму боргу 66 522,93 грн., 3% річних у розмірі 748,02 грн. за період із 15.01.2015 р. по 01.06.2015 р. на суму боргу 66522,93 грн., пеню у розмірі 3 831,55 грн. за період із 15.01.2015 р. по 01.06.2015 р. на суму боргу 66522,93 грн.(із них пеня з 15.01.2015 р. по 05.02.2015 р. на суму боргу 43 138,93 грн., з 06.02.2015 р. по 03.03.2015 р. на суму боргу 26 838,00 грн., з 04.03.2015 р. по 01.06.2015 р. на суму боргу 16 546,00 грн.).

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку позовних вимог у цій частині, пояснень позивача, викладених у заявах про уточнення позовних вимог, позивач нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати, починаючи із 15.01.2015 р. на суму боргу 66 522,93 грн., однак при цьому вказує, що станом на 01.01.2015 р. відповідач заборгував 39027,84 грн. Дана сума боргу, як вказує позивач, утворилась (акумулювалась) протягом попередніх років договірних взаємовідносин між сторонами (2008 р. було укладено перший договір зберігання, який потім кожного року переукладався) (а.с.114-115). Однак, предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором №89 від 11.12.2013 р. за період січень - червень 2015 р. і позивачем не заявлялась до стягнення заборгованість за іншими договорами, за іншими рахунками. Будь-яких доказів у підтвердження заборгованості 39027,84 грн. станом на 01.01.2015 р. позивачем не надано, в тому числі не надано рахунків, із яких можливо встановити суми, характер послуг (зберігання чи інші послуги), строк їх оплати. Доданий до заяви про уточнення позовних вимог акт звірки за період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. є внутрішнім документом позивача, по якому звіряються бухгалтерські проводки, не відображає характер послуг і не підтверджений первісними документами. Із акту звірки неможливо точно встановити день, коли зобов’язання мало бути виконано.

Ухвалами суду від 12.08.2015 р., 28.08.2015 р., 15.09.2015 р. у позивача витребовувалося, зокрема, нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог, обґрунтовані розрахунки пені, 3% річних, інфляційних втрат за кожним указаним у підставі позову та доданим до позовної заяви рахунком із урахуванням встановлених договором №89 строків виконання грошових зобов’язань та часткових оплат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Суд вважає, що у зв’язку з ненаданням позивачем у повному обсязі витребуваних судом обґрунтованих розрахунків пені, 3% річних, інфляційних втрат за кожним указаним у підставі позову та доданим до позовної заяви рахунком із урахуванням встановлених договором №89 строків виконання грошових зобов’язань та часткових оплат, позов в частині стягнення 3 831,55 грн. пені, 27 074,83 грн. інфляційних втрат та 748,02 грн.-3% річних необхідно залишити без розгляду. При цьому суд бере до уваги зазначені вище приписи законодавства, а також наступне.

Позивач розрахунок пені з дотриманням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України (нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано), суду не представив. Умовами договору встановлені різні строки оплати послуг зберігання та інших послуг. Згідно з п. 3.1 відповідач зобов’язався здійснювати попередню оплату у розмірі 100% за надання послуг зберігання ТМЦ на займаній площі в термін до 15 числа поточного місяця. За послуги, що надаються зберігачем, вказаних у додатку № 1, окрім послуг зберігання ТМЦ, відповідач зобов’язався проводити оплату згідно з виставлених рахунків протягом трьох банківських днів (п. 3.2). Наданий позивачем розрахунок пені за загальний період із 15.01.2015 р. по 01.06.2015 р. не дає можливості перевірити судом його правильності, оскільки нарахування проведено на суми боргу не в залежності від строків оплати (позивачем виставлялись рахунки із різними датами і за різні послуги, строк оплати яких відрізняється.), а в залежності від зміни облікової стави НБУ та з урахуванням суми боргу, яка була станом на 01.01.2015 р. у розмірі 39027,84 грн., яка не входить до предмету спору і не підтверджена документально. Відповідно до п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» роз’яснено, що приписом частини шостої статті 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Ненадання витребуваного судом обґрунтованого розрахунку 3% річних за кожним указаним у підставі позову та доданим до позовної заяви рахунком із урахуванням встановлених договором №89 строків виконання грошових зобов’язань та часткових оплат також позбавляє суд можливості перевірити його правильність, оскільки долучений до позовної заяви та заяв про уточнення позовних вимог розрахунок 3% річних нарахований на загальну суму боргу 66 522,93 грн., яка заявлена до стягнення, за загальний період з 15.01.2015 р. по 01.06.2015 р. Однак, як зазначено вище, сума боргу 66 522,93 грн. є загальною, складається із різних сум, які заявлені позивачем в рахунках, які виставлялись позивачем поступово, із різними строками виконання і станом на 15.01.2015р. борг у сумі 66 522,93 грн. за вказаними у підставі позову рахунками був відсутній. Борг станом на 01.01.2015 р. у розмірі 39027,84 грн., який був погашений відповідачем різними платежами протягом 2015 р., як вказано судом вище, не входить до предмету спору і не підтверджений документально.

У п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» роз’яснено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічно, ненадання позивачем витребуваного судом обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат за кожним указаним у підставі позову та доданим до позовної заяви рахунком із урахуванням встановлених договором №89 строків виконання грошових зобов’язань та часткових оплат також позбавляє суд можливості перевірити його правильність, оскільки долучений до позовної заяви та заяв про уточнення позовних вимог розрахунок інфляційних втрат нарахований на загальну суму боргу 66 522,93 грн., яка заявлена до стягнення, за загальний період січень 2015 р. - 01.06.2015 р. Цей розрахунок не містить суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, згідно з рахунками, вказаними у позові. Цей борг змінювався – поступово збільшувався у зв’язку з виставленням нових рахунків за надані послуги, оскільки оплати протягом 2015 р. позивач зараховував у погашення заборгованості, що утворилася раніше.

Враховуючи викладене вище, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85, п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрмед” (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 2, код ЄДРПОУ 32663062) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Київська контора матеріально-технічного забезпечення” (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 5, код ЄДРПОУ 07673802) заборгованість за надані послуги – основний борг 66 522 (шістдесят шість тисяч п’ятсот двадцять дві) грн. 93 коп., 910 (дев’ятсот десять) грн. 00 коп. штрафу за договором, 1348 (одна тисяча триста сорок вісім) грн. 66 коп. судового збору. Видати наказ.

Позовні вимоги в частині стягнення 3 831,55 грн. пені, 27 074,83 грн. інфляційних втрат та 748,02 грн. - 3% річних залишити без розгляду.

Повне рішення складено 21.10.2015 р.

Суддя Л. П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання (складення).