Рішення № 52613878, 13.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.10.15р. Справа № 904/4565/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліона", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДМАРКЕТ 2004", м. Дніпропетровськ

про стягнення 364 000, 00 грн.

Головуючий колегії ОСОБА_1

Суддя Петренко Н.Е.

Суддя Соловйова А.Є.

При секретарі судового засідання Хавіна О.С.

Представники:

Від Позивача: представник ОСОБА_2, довіреність № б/н від 16.02.2014 р.

Від Відповідача: представник ОСОБА_3, довіреність Вих. № 20/04-15 від 20.04.2015 р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еліона" (далі-Позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмаркет 2004"(далі-Відповідач), в якому просить господарський прийняти рішення про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмаркет 2004», 49000, м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 8-А, р/рахунок №26001010001405 в ІнтерКредитБанк, МФО 307424, код ЄДРПОУ 33115639, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еліона», 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1, р/рахунок №26009050007927 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 37452554 витрат вимушено понесених Товариством з обмеженою відповідальністю «Еліона» для відновлення свого порушеного права, в розмірі 364000, грн.

В обґрунтування позову Позивач посилається на те, що для відновлення свого порушеного Відповідачем права, що охороняється Законом України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", Позивач поніс збитки у вигляді оплати юридичних послуг ПП "Бона Файд консалтінг" за договором №4 від 10.07.2014 року з на комплексне правове обслуговування.

В підтвердження обґрунтованості позовних вимог Позивач надав до позову:

- платіжне доручення про сплату судового збору;

- докази відправки копії заяви та доданих до неї документів відповідачу у справі.

- оригінал виписки з ЄДРПОУ на ТОВ «Еліона»;

- копію свідоцтва на знак для товарів і послуг № 188481 від 10.07.2014 р.;

- копію свідоцтва на знак для товарів і послуг № 190936 від 10.09.2014 р.;

- копію договору №4 від 10 липня 2014 року;

- копію додаткової угоди №1 від 10 вересня 2014 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 7/14 від 04 серпня 2014 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 8/14 від 04 вересня 2014 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 9/14 від 06 жовтня 2014 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 10/14 від 05 листопада 2014 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 11/14 від 05 грудня 2014 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 12/14 від 06 січня 2015 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 01/15 від 03 лютого 2015 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 02/15 від 04 березня 2015 року;

- копію акту приймання-передачі виконаних робіт № 03/15 від 03 квітня 2015 року;

- копію рішення господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/8367/14 від 23.12.2014р.;

- копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду по справі № 904/8367/14 від 27.01.2015р.;

- копію постанови ВГСУ по справі № 904/8367/14 від 28.04.2015р.;

- копію платіжного доручення на перерахування коштів в розмірі 364000,00 грн.

Відповідач позов не визнав, позовні вимоги вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки твердження Позивача про те, що Відповідач не визнавав та заперечував право власності на знаки для товарів і послуг "Нагорный" та "Нагорный ринок" за ТОВ "Еліона" є неправдивими. ТОВ "Трейдмаркет 2004" не заперечує, що ТОВ "Еліона" є власником знаків для товарів і послуг "Нагорный" та "Нагорный ринок". Позивач у позовній заяві зазначає, що ТОВ "Трейдмаркет 2004" не визнавав та заперечував право власності ТОВ "Еліона" на знаки для товарів і послуг "Нагорный" та "Нагорный ринок", він був змушений понести витрати на відновлення свого права в розмірі 364000,00 грн., шляхом укладення договору №4 від 10.07.2014 року з ПП "Бона Файд консалтінг" на комплексне правове обслуговування. Відповідно до Договору актів приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг (робіт) (а.с. 21-34) Позивачу були надані юридичні послуги. Так, витрати понесені Позивачем внаслідок оплати юридичних послуг, не є збитками в розумінні ст. 22 ЦК України та ч.2 ст. 224 ГК України та не входять до складу збитків, які в силу ст. 225 ГК України, підлягають відшкодуванню. Необхідний причинно-наслідковий зв'язок між використанням Відповідачем у своїй господарській діяльності знаків для товарів і послуг "Нагорный" та "Нагорный ринок" та оплатою вартості наданих Позивачем юридичних послуг відсутній, оскільки оплата Позивачем юридичних послуг обумовлена не діями Відповідача, а умовами договору №4 від 10.07.2014 року про комплексне правове обслуговування. Такий же правовий висновок було зроблено Вищим господарським судом України в оглядовому листі від 14.01.2014 №01-06/20/2014 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)", де зазначається, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками в розумінні ст. 623 ЦК України та ст. 224 ГК України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.15р. вирішено розглядати справу № 904/4565/15 колегіально.

Ухвалою суду від 18.08.2015 року судовою колегією у складі: головуючий суддя Кеся Н.Б. та судді Петренко Н.Е. та Соловйова А.Є. справу прийнято до розгляду.

В судовому засіданні 12.10.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2014 року у справі №904/8367/14 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліона" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмаркет 2004" та припинено дії, що порушують права та охоронювані Законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліона" шляхом примусового демонтажу вивіски "НАГОРНЫЙ", з Торгівельного центру, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 8-А, входи до якого з вулиці Чернишевського та з вулиці Писаржевського, та вивіски "НАГОРНЫЙ РЫНОК", з Торгівельного центру, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Гагаріна, 8-А, головний вхід якого з вулиці Писаржевського.

В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдмаркет 2004" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліона" про визнання за ТОВ "Трейдмаркет 2004" права попереднього користувача знаків для товарів і послуг "НАГОРНЫЙ" та "НАГОРНЫЙ РЫНОК" відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.14р. у справі №904/8367/14 залишено без змін (а.с. 39-44).

Постановою Вищого господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2015р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.14р. у справі №904/8367/14 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі №904/8367/14 залишено без змін.

Судовими інстанціями у справі №904/8367/14 встановлено наступне:

17.08.2004 товариством з обмеженою відповідальністю "Омега" та ТОВ "Трейдмаркет 2004" укладено договір купівлі-продажу будівель та споруд, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 і відповідно до якого ТОВ "Трейдмаркет 2004" придбало нерухоме майно будівлі та споруди Нагірного ринку.

За 2013 2014 роки будівлі та споруди Нагорного ринку було реконструйовано та на їх місці зведено торговельні комплекси: "Нагорный" та "Нагорный рынок".

У 2014 році ТОВ "Трейдмаркет 2004" подало до державного підприємства "Український інститут промислової власності" заявки на реєстрацію торгових марок "Нагорный" та "Нагорный рынок".

ТОВ "Еліона" подало до державного підприємства "Український інститут промислової власності" у 2013 році заявки на реєстрацію торгових марок "Нагорный" та "Нагорный рынок".

У 2014 році ТОВ "Еліона" стало власником знака для товарів і послуг "Нагорный" за свідоцтвом від 10.07.2014 № 188481 та знака для товарів і послуг "Нагорный рынок" за свідоцтвом від 10.09.2014 № 190936; право власності ТОВ "Еліона" на знаки для товарів і послуг "Нагорный" та "Нагорный рынок" підтверджуються відповідними записами в Єдиній базі даних державного підприємства "Український інститут промислової власності" (ДП УІПВ), "Зареєстровані в Україні знаки для товарів і послуг".

ТОВ "Еліона" неодноразово зверталося до ТОВ "Трейдмаркет 2004" з вимогою припинити порушення прав ТОВ "Еліона" та демонтувати вивіски торговельних центрів, укласти з власником знаків ліцензійну угоду чи придбати знаки для товарів і послуг "Нагорный" та "Нагорный рынок".

Як встановлено судами у справі №904/8367/14, ТОВ "Еліона" є власником знака для товарів і послуг "Нагорный" за свідоцтвом України № 188481 (дата подачі заявки 18.11.2013) та знака для товарів і послуг "Нагорный рынок" за свідоцтвом України № 190936 (дата подачі заявки 12.09.2013).

Судами у справі №904/8367/14 не знайдено підтвердження використання ТОВ "Трейдмаркет 2004" знаків "Нагорный" та "Нагорный рынок" до дати подачі ТОВ "Еліона" заявок на реєстрацію цих знаків, тому дійшли висновку щодо недоведеності ТОВ "Трейдмаркет 2004" наявності у нього права попереднього користувача, а тому відмовили у задоволенні зустрічного позову.

Зі змісту зазначених судових рішень вбачається, що спір між сторонами у справі №904/8367/14 пов'язаний з використанням Відповідачем знаків для товарів і послуг "Нагорный" та "Нагорный рынок" у своїй підприємницькій діяльності, який вважав, що має право використовувати ці знаки відповідно до положень чинного законодавства, яке за певних умов передбачає право попереднього користувача торговельної марки.

За матеріалами справи між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еліона" (далі-Замовник) та Приватним підприємством "Бона Файд консалтинг" (далі-Виконавець) 10.07.2014 року укладено Договір №4 на комплексне правове обслуговування, відповідно до умов якого Виконавець зобов'язався надавати Замовнику юридичні послуги та виконувати комплексні роботи з будь-яких питань, пов'язаних з захистом та відновленням Замовником свого права власності на Знак для товарів і послуг "Нагорный", а Замовник зобов'язався їх приймати та сплачувати на умовах даного Договору (п. 1.1 Договору).

Підпунктом 4.1.1 Договору передбачена абонентська щомісячна плата в розмірі 28000,00 грн. з ПДВ.

10.09.2014 року сторони підписали Додаткову угоду №1 від 10.09.2014р. (а.с. 25), якою визначили наступне:

Пункт 1.1 викласти в наступній редакції: «Виконавець зобов'язується надавати Замовнику юридичні послуги та виконувати комплексні роботи з будь-яких питань, пов'язаних з захистом та відновленням Замовником свого права власності на Знак для товарів і послуг «НАГОРНЬІЙ» (свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 188481, видане Державною службою інтелектуальної власності України та зареєстроване у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг « 10» липня 2014 р.), та Знак для товарів і послуг «НАГОРНЬІЙ РЬІНОК» (свідоцтво України на знак для товарів і послуг № 190936, видане Державною службою інтелектуальної власності України та зареєстроване у Державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів і послуг « 10» вересня 2014 р.), а Замовник зобов'язується їх приймати та сплачувати на умовах даного Договору;

Пункт 4.1.1. викласти в наступній редакції: «Абонентської щомісячної плати в розмірі 44000,00 грн. з ПДВ».

Як пояснив Позивач під час судового розгляду справи, збільшення суми вартості послуг пов'язано із необхідністю захисту ще одного знаку для товарів та послуг «НАГОРНЬІЙ РЬІНОК», власником якого є Позивач.

Протягом періоду з липня 2014 року по квітень 2015 року Приватне підприємство "Бона Файд консалтінг" (далі-Виконавець) надало Товариству з обмеженою відповідальністю "Еліона" (далі-Замовник) юридичні послуги на загальну суму 364000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг (робіт) (а.с. 26-34).

Зі змісту наведених актів судовою колегією вбачається:

за актами приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг (робіт) від 04.08.2014року, від 04.09.2014року та від 04.10.2014року засвідчено надання ПП "Бона Файд консалтинг" по суті інформаційно-консультаційних послуг та послуг з представництва інтересів ТОВ "Еліона" в перемовинах з Відповідачем щодо використання спірних торговельних марок.

за актами приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг (робіт) від 05.11.2014року, від 04.12.2014року, від 06.01.2015 та від 03.02.2015року засвідчено надання ПП "Бона Файд консалтинг" по суті інформаційно-консультаційних послуг та послуг з представництва інтересів ТОВ "Еліона" в суді щодо використання спірних торговельних марок у спорі із Відповідачем;

за актами приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг (робіт) від 05.03.2015року, від 03.04.2015року засвідчено надання ПП "Бона Файд консалтинг" по суті інформаційно-консультаційних послуг та послуг з представництва інтересів ТОВ "Еліона" в в органах Державної виконавчої служби щодо виконання рішення суду, прийнятим у спорі із Відповідачем щодо використання спірних торговельних марок.

Зважаючи на встановлені обставини, суд керується наступним.

В силу ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" будь-яке посягання на права власника свідоцтва, передбачені статтею 16 цього Закону, в тому числі вчинення без згоди власника свідоцтва дій, що потребують його згоди, та готування до вчинення таких дій, вважається порушенням прав власника свідоцтва, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України.

На вимогу власника свідоцтва таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов'язаний відшкодувати власнику свідоцтва заподіяні збитки.

Згідно з ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками відповідно до пункту 1 ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, зокрема, є втрати, які особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим порушенням збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч.2 ст.224 ГК України від збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як стягнення майнової шкоди (збитків) потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Матеріали справи свідчать про наявність з боку Відповідача протиправної поведінки, оцінка якій надана рішеннями судів в господарській справі №904/8367/14, копії яких надані Позивачем до позову. В силу положень ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В роз'ясненнях Вищого господарського суду України, наданих у листі №02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" (зі змінами та доповненнями), зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.

Виходячи з положень наведених норм матеріального права, судова колегія погоджується із запереченнями Відповідача про те, що понесені Позивачем витрати внаслідок оплати юридичних послуг іншого підприємства не є збитками в розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України та не входять до складу збитків, які в силу ст. 225 Господарського кодексу України, підлягають відшкодуванню.

Так, чинне законодавство України передбачає відшкодування судових витрат особи, яка звернулася до суду захистом свого порушеного право та отримала такий захист. Зокрема, статтею 44 ГПК України віднесено до складу судових витрат судовий збір, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплату послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Слід також зазначити, що при цьому суд оцінює співрозмірність та обґрунтованість витрат на послуги адвоката в залежності від категорії та складності спору. Послуги експерта, як правило, визначаються експертною установою від витраченого часу та кількості задіяних під час проведення експертизи відповідних спеціалістів.

Залучення спеціалістів певної галузі права для юридичного супроводження при відстоюванні своїх прав та інтересів у спорі з Відповідачем не є збитками Позивача в розумінні норм права, що регулюють питання збитків, оскільки це є лише застосуванням певних ресурсів та юридичних інструментів для недопущення реальних збитків або припинення їх нарощування. Так, юридичні послуги у вигляді інформаційно-консультаційних послуг, представництва інтересів Позивача у перемовинах із Відповідачем, підготовки документів до судового процесу та представництво у виконавчому провадженні, отримані Позивачем в процесі відстоювання своїх прав та інтересів у спорі з Відповідачем, судова колегія вважає, що понесені у зв'язку з цим витрати носять опосередкований характер, тобто безпосередньо з протиправною поведінкою Відповідача не пов'язані.

Даний висновок судової колегії узгоджується з Оглядовим листом Вищого господарського суду України від 14.01.2014 №01-06/20/2014 «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку Вищим господарським судом України)», де зазначається, що витрати на оплату юридичних послуг не є збитками в розумінні ст.224 Господарського кодексу.

Крім того, оплата Позивачем юридичних послуг третьої сторони зроблена на підставі договору № 4 від 10 липня 2014 року про комплексне правове обслуговування, яким було встановлено щомісячну абонентську плату, тобто усереднену оплату незалежно від фактичного обсягу наданих послуг та дій Відповідача.

Таким чином, необхідний причинно-наслідковий зв'язок між використанням Відповідачем у своїй господарській діяльності знаків для товарів і послуг «Нагорный» та «Нагорный рынок» та оплатою вартості наданих Позивачу юридичних послуг у справі судовою колегією не вбачається.

Також судова колегія зазначає, що Позивачем не доведено адекватність понесених витрат у зв'язку із захистом порушеного права Позивача. Окрім актів приймання-передачі виконаних (наданих) юридичних послуг, в яких наведений лише характер послуг (інформаційний, консультативний, участь в перемовинах, подання до органів ДВС документів, наприклад, тощо) Позивачем не надано жодного доказу щодо конкретних дій, спрямованих на захист прав Позивача у спорі з Відповідачем.

Враховуючи викладене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення позову Позивача про стягнення збитків за обставинами, викладеними у позові.

За результатами вирішення спору судові витрати у справі покладаються на Позивача в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 4, 32-33, 36, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту і може бути оскаржено протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Головуючий колегії Суддя Суддя ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повне рішення складено-20.10.15р.