Рішення № 52613876, 19.10.2015, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.15р. Справа № 904/8619/15

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "КАТЕРПІЛЛАР ФАЙНЕШНЛ УКРАЇНА", м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТЕХНО КАПІТАЛ", м.Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості, розірвання договору та витребування майна

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання - помічник судді Лисаченко В.С.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.04.2015р.;

від відповідача-1: не з'явився;

від відпрвідача-2: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м.Київ (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп", м.Дніпропетровськ (далі по тексту - відповідач-1) та до товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал", м.Дніпропетровськ в якій позивач просить суд:

1. Солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 2840670,34грн. (з яких 2145085,31грн. - заборгованість за лізинговими платежами; 656763,22грн. - пеня; 38821,81грн. - три проценти річних.

2. Розірвати договір фінансового лізингу №UA128L-14-13 від 16.01.2014р., укладений між позивачем та відповідачем-1.

3. Зобов'язати відповідача-1 передати позивачу екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFP01365.

4. Солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 судові витрати по справі у розмірі 45046,06грн.

За результатами розгляду позовної заяви за вих. № б/н від 22.09.2015р. ухвалою суду від 30.09.2015р. порушено провадження по справі та призначено слухання на 19.10.2015р.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 811 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 09.10.2015р. з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 05.10.2015р. та явкою представника в судове засідання.

Відповідач-1 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.10.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 06.10.2015р.

Відповідач-2 про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 08.10.2015р. з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 06.10.2015р.

19.10.2015р. повноважний представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримує та наполягає на її задоволенні в повному обсязі, крім того, подав клопотання про долучення до матеріалів справи документів. Представник позивача в судовому засіданні визнав факт недотримання вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені.

Повноважний представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не надав, відзив на позов не заявляв, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Повноважний представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з метою забезпечення права відповідача-1 подати зустрічний позов, відзив на позов не заявляв, витребуванні судом документи не представив, про розгляд справи повідомлений належним чином. Звернувся до суду з зустрічною позовною заявою.

Представник позивача заперечує проти прийняття до розгляду зустрічної позовної заяви з огляду на її невідповідність вимогам статті 63 Господарського процесуального кодексу України, а саме пункту 6, так як відсутній лист з описом вкладення, який підтверджує вміст відправлення на адресу відповідача-1.

Просить відмовити в задоволенні клопотання відповідача-2 про відкладення розгляду справи та позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши позиції сторін господарський суд дійшов наступних висновків:

Як підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі відповідач-2 отримав 06.10.2015р., тобто за 13 (тринадцять) днів до дати судового засідання.

Таким чином, відповідач-2 був завчасно обізнаний про дату судового засідання та про суть справи.

Отже, з метою належного виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі відповідач-2 зобов'язаний був виконати вимоги суду.

Відповідач-2 не надав суду належних доказів, які підтвердять поважність причин невиконання вимог суду.

Причини неявки в судове засідання представника відповідача-2 суду взагалі не повідомлено.

Обґрунтування відповідача-2, що судове засідання слід відкласти з метою забезпечення права відповідача-1 подати зустрічний позов, господарський суд визнає необґрунтованим, так як відповідач-1 ухвалу господарського суду про порушення провадження у справі отримав 06.10.2015р., тобто за 13 (тринадцять) днів до дати судового засідання, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення і тому мав можливість скористатися своїм правом на подачу зустрічного позову, однак цього зроблено не було.

Крім того, відповідач-1 з метою належного виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний був виконати вимоги суду.

Відповідач-1 не надав суду належних доказів, які підтвердять поважність причин невиконання вимог суду.

Причини неявки в судове засідання представника відповідача-1 суду взагалі не повідомлено.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представника сторони - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без його участі, якщо нез'явлення цього представника не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Дії відповідача-1 та відповідача-2 у частині невиконання вимог ухвали суду, які є обов'язковими до виконання та в частині неявки представників в судове засідання господарським судом кваліфікуються як зловживання процесуальними правами, отже в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовлено.

На думку суду неявка у судове засідання представників відповідача-1 та відповідача-2 не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 19.10.2015р. в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (далі по тексту - позивач, лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (далі по тексту - відповідач-1, лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UА128L-14-13 (далі по тексту - договір лізингу).

Відповідно до пункту 2.1 Договору лізингу позивач зобов'язався придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у Додатку № 1 до даного Договору, і надати його відповідачу в тимчасове володіння й користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у зазначених у цьому Договорі й Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до відповідача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами.

Пунктом 3.1 договору визначено поняття предмету лізингу. Характеристики й дані, які дозволяють визначити предмет лізингу, що передається лізингодавцем у лізинг лізингоодержувачу за цим договором, зазначені у Специфікації, що є Додатком №1 до цього договору.

Предметом лізингу за Договором лізингу є - гусеничний екскаватор "Сaterpillar", модель 324DL, що зазначено в технічній специфікації, яка є Додатком № 1 до Договору лізингу (далі по тексту - предмет лізингу).

Пунктом 4.1 договору лізингу встановлено, що загальна сума лізингових платежів за договором складається з:

а) відшкодування вартості предмета лізингу (основа боргу лізингоодержувача);

б) процентів, збільшених відповідно до пункту 4.4 Договору лізингу.

Згідно з пунктом 4.5 договору лізингу відповідач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком № 3 до Договору лізингу, збільшеному відповідно до пункту 4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. За 5 банківських днів до кінцевої дати сплати лізингових платежів у відповідному періоді нарахування позивач надсилає відповідачеві рахунок-фактуру електронною поштою або факсимільним зв'язком.

На виконання умов вищезазначеного договору лізингу 12.02.2014р. позивач передав відповідачу предмет лізингу - екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFP01365, що підтверджується долученим до матеріалів справи актом прийому-передачі обладнання №6 від 12.02.2014р. (а.с.65), який складено на підставі:

- договору № UА128L-14-13 від 16.01.2014р.;

- видаткової накладної №6 від 12.02.2014р. (а.с.66);

- договору №CL0806 від 16.01.2014р. (а.с.68-77).

Вартість предмета лізингу згідно вказаної видаткової накладної становить 2024965,60грн.

Обладнання належить позивачу на праві власності, підтвердженням чого є Свідоцтво про державну реєстрацію обладнання (Додаток №6).

В якості додатку №2 до договору лізингу між сторонами підписано графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, а саме авансовий лізинговий платіж - 94360,00 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 786490,60грн., в тому числі ПДВ.

Комісійна винагорода - 1415,40 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладання цього договору становить 11797,36грн.

Суми до сплати розраховані на дату укладання угоди та підлягають перерахунку згідно умов пункту 4.2 та пункту 4.3 договору.

В якості додатку №3 між сторонами узгоджено загальний графік лізингових платежів.

05.12.11р. між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору лізингу з Уточненим Загальним Графіком Платежів, а 25.01.13р. між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода № 2 до Договору лізингу, яка містить чинний на сьогоднішній день Уточнений Загальний Графік Платежів.

Позивач звертає увагу суду на те, що згідно з п. 4.4. Договору лізингу та Додатковою угодою №2 суми лізингових платежів не є фіксованими, оскільки проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на наступні коефіцієнти:

1) Добуток сум, що надійшли позивачеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, збільшується на коефіцієнт Кfхі0, Кfхі0 = (Fхі - Fх0)/Fх0;

2) Добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури збільшується на коефіцієнт Кfхe0, Кfхe0 = (Fхe - Fх0)/Fх0;

3) Добуток сум, що надійшли позивачу протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), збільшується на коефіцієнт Кfхі1, Кfхі1 = (Fхі - Fх1)/Fх0;

Збільшення процентів, передбачене цим пунктом, розраховується за умови, що Fхі перевищує Fх1 більш ніж на 1 відсоток.

4) Добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення/зменшення процентів за такими лізинговими платежами), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування, збільшується на коефіцієнт Кfхe1, Кfхe1= (Fхe - Fх1)/Fх0.

Збільшення процентів, передбачене цим підпунктом цього пункту, розраховується за умови, що відповідно Fхе перевищує Рх1 більш ніж на 1 відсоток.

При цьому для цілей розрахунку зазначених коефіцієнтів:

Fх0 - 1) курс гривні до долара США на дату, яка передує даті укладання цього Договору або

2) курс гривні до долара США станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією на веб-сайті на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладання Договору лізингу,

Fхі - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок позивача відповідних платежів від відповідача,

Fхе - курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування,

Fхі - курс гривні до долара США станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.

Збільшення процентів не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу.

Як зазначає позивач відповідач на виконання умов укладеного між сторонами договору здійснив лізинговий платіж з датою платежу 01.04.2014р. на суму 15864,33грн. та лізинговий платіж з датою платежу 16.04.2014р. на суму 15997,02грн. Загальна сума лізингових платежів за договором лізингу 31861,35грн.

Тобто, відповідач-1 повністю виконав зобов'язання щодо сплати 2 лізингових платежів, що підтверджується підписаними сторонами актами наданих послуг.

Сума заборгованості відповідача-1 зі сплати лізингових платежів станом на 22 вересня 2015 року становить 2145085,31грн. Несплаченими є лізингові платежі за період з квітня 2014 року по серпень 2015 року.

Повідомлення за вих.№239/09 від 15.09.2015р. про порушення умов договору фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014р. на адресу відповідача-1 направлено листом з описом вкладення 15.09.2015р.

Повідомлення за вих.№255/09 від 15.09.2015р. про порушення умов договору фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014р. на адресу відповідача-1 направлено листом з описом вкладення 15.09.2015р.

Досудовий порядок врегулювання спору не дав бажаних результатів.

Отже, позивач звернувся до суду з позовною заявою про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача 2145085,31грн. заборгованості за лізинговими платежами.

Пунктом 14.10 Загальних Умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідача, відповідач буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати відповідачем простроченої суми у повному обсязі.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення позивачем відповідачеві письмової вимоги про виплату такої пені.

Письмова вимога за вих.№235/09 від 15.09.2015р. про виплату пені за договором фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014р. направлена на адресу відповідача-1 листом з описом вкладення 15.09.2015р.

Письмова вимога за вих.№251/09 від 15.09.2015р. про виплату пені за договором фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014р. направлена на адресу відповідача-1 листом з описом вкладення 15.09.2015р.

Таким чином, позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 пеню у розмірі 656763,22грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивач також просить солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 три відсотки річних у розмірі 38821,81грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 заборгованість по лізинговим платежам у розмірі 2145085,31грн., пеню у розмірі 656763,22грн., 3% річних у розмірі 38821,81грн., а також розірвати укладений між сторонами Договір лізингу та зобов'язати відповідача повернути предмет лізингу.

Позивач зазначаючи про те, щo прострочення сплати лізингових платежів більш ніж на сімнадцять місяців слід вважати істотним порушення умов Договору лізингу, при якому відповідач в значній мірі позбавив позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору лізингу, тобто істотно порушив умови такого договору.

Посилаючись на частину 2 статті 651 Цивільного кодексу України, пункт 4 частини 1 статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» позивач просить розірвати укладений між сторонами Договір лізингу у зв'язку з істотними порушеннями своїх зобов'язань відповідачем-1.

Пунктом 3.4.7 Загальних умов встановлено, що у разі дострокового розірвання або припинення Договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу відповідач зобов'язаний повернути предмет лізингу в стані, в якому його було одержано у володіння і користування відповідно до Договору лізингу та Загальних умов, з урахуванням нормального зносу, якщо інше не обумовлено Договором лізингу.

Договір лізингу не обумовлює залишення предмету лізингу у відповідача при достроковому розірванні Договору лізингу.

Враховуючи вимогу про розірвання Договору лізингу, що в свою чергу зумовлює припинення зобов'язання, позивач зазначає про те, що у відповідача виникає зобов'язання повернути предмет лізингу.

В свою чергу, відповідач-1 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору лізингу на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-1 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Відповідач-2 доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору лізингу на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач-1 не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (стаття 32 цього Кодексу).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами процесуального законодавства, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Дослідивши матеріали справи, оригінали документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання та заслухавши повноважного представника позивача в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, слід визнати частково обґрунтованими, частково документально доведеними, такими, що частково не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк І за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України "Про фінансовий лізинг" (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг").

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом та інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено у ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У справі, що розглядається, лізингоодержувач, тобто відповідач-1, не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором.

Положеннями ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Поширеним способом розірвання договору є його розірвання за рішенням суду. Однією з підстав для зокрема розірвання договору є істотне порушення договору другою стороною. "Істотність порушення договору" є загальною підставою, яка може бути встановлена лише шляхом оцінки "істотності" у порушенні договору. У разі існування загальної підстави у вигляді "істотності порушення договору" суб'єктом оцінки, відповідно до положень частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, має бути лише суд. Відповідно визначається, що договір, у разі істотності його порушення може бути розірвано лише за рішенням суду.

Визначення "істотності порушення договору" у частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України надано через іншу оціночну категорію "значна міра" позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору. Значна міра позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору має визначатися посилаючись на об'єктивні обставини. Так зміст договору може допомогти визначити очікування особи на які вона розраховувала при укладенні договору і які вона визначила об'єктивно погоджуючи його умови.

З огляду на те, що істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на що особа розраховувала при укладенні договору, вина сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення для оцінки порушення договору в межах питання визначення його істотності та відповідно розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України. .

Господарський суд констатує, що несплата лізингових платежів більш як сімнадцять місяців є істотним порушенням умов Договору лізингу, внаслідок чого позивач значною мірою позбавлений того на, що він розраховував при укладанні договору.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання Договору лізингу підлягають задоволенню, а Договір фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014р. розірванню.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу передбачено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 14.10 Загальних Умов визначено, що у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідача, відповідач буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором (з урахуванням загальних умов) і по дату фактичної сплати відповідачем простроченої суми у повному обсязі.

Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення позивачем відповідачеві письмової вимоги про виплату такої пені.

Письмова вимога за вих.№235/09 від 15.09.2015р. про виплату пені за договором фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014р. направлена на адресу відповідача-1 листом з описом вкладення 15.09.2015р.

Письмова вимога за вих.№251/09 від 15.09.2015р. про виплату пені за договором фінансового лізингу № UА128L-14-13 від 16.01.2014р. направлена на адресу відповідача-1 листом з описом вкладення 15.09.2015р.

Таким чином, позивач просить солідарно стягнути з відповідача-1 та відповідача-2 пеню у розмірі 656763,22грн.

Перевіривши розрахунок пені здійснений позивачем, господарський суд дійшов висновку, що останнім не дотримано вимог статті 254 Цивільного кодексу України та вимог статті 232 Господарського кодексу України.

Отже, позовна вимога про солідарне стягнення з відповідача-1 та відповідача-2 на користь позивача пені у розмірі 656763,22грн. підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 438543,64грн.

Господарський суд зазначає, що представник позивача в судовому засіданні визнав факт недотримання вимог частини 6 статті 232 Господарського кодексу України при нарахуванні пені.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми закону позивачем були нараховані 3% річних у розмірі 38821,81грн., розрахунок яких судом також перевірений та визнаний вірним, а вимога такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До уваги. Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Пленум Вищого господарського суду України у п. 9 постанови від 17.05.2011 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", роз'яснив, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Аналогічна правова позиція підтримана постановою Вищого господарського суду України від 24.12.2014р. по справі № 904/9428/13, недотримання якої стало підставою скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Керуючись Законом України "Про фінансовий лізинг", ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 629, 653, 692, 697, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (49000, м.Дніпропетровськ, просп.ПушкінаАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35607550) та з товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Сєрова, буд.15, прим.23А; ідентифікаційний код 35446685) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) 2145085,31грн. (два мільйони сто сорок п'ять тисяч вісімдесят п'ять грн. 31 коп.) заборгованості за лізинговими платежами; 438543,64грн. (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот сорок три грн. 64 коп.) пені; 38821,81грн. (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять одна грн. 81 коп.) трьох процентів річних, видати наказ.

Розірвати договір фінансового лізингу №UA128L-14-13 від 16.01.2014р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (49000, м.Дніпропетровськ, просп.ПушкінаАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35607550).

Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (49000, м.Дніпропетровськ, просп.ПушкінаАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35607550) передати товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) екскаватор гусеничний Caterpillar 324DL, серійний номер CAT0324DKDFP01365.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ліга Інвестгруп" (49000, м.Дніпропетровськ, просп.ПушкінаАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35607550) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) 20886,81грн. (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 81 коп.) судового збору, видати наказ.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Укртехно Капітал" (49000, м.Дніпропетровськ, вул.Сєрова, буд.15, прим.23А; ідентифікаційний код 35446685) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м.Київ, вул.Васильківська, буд.34; ідентифікаційний код 35431993) 20886,81грн. (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість грн. 81 коп.) судового збору, видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

22.10.2015 року

Суддя ОСОБА_2