Ухвала суду № 52603803, 20.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2015 року м. Київ К/800/30174/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Житомирльон» на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області до Приватного акціонерного товариства «Житомирльон» про стягнення заборгованості,

встановила:

У березні 2015 року управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Житомирльон» про стягнення заборгованості.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2015 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Житомирльон» на користь управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області заборгованість по відшкодуванню суми витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність» в розмірі 2891 грн. 32 коп. за листопад-грудень 2014 року.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 6 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається будь-яка з цих пенсій за їх вибором.

Держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів (стаття 24 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-ХІІ «Про наукову і науково-технічну діяльність» (далі - Закон № 1977-ХІІ).

Відповідно до частини дев'ятої цієї ж статті різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

На виконання наведеної норми зазначеного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 13 грудня 2000 року № 1826 «Про затвердження Порядку фінансування та виплати різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних бюджетних установ і організацій, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств і організацій згідно із Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність», та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», яка втратила чинність 9 квітня 2004 року одночасно з набранням чинності постановою № 372, якою було затверджено Порядок.

Названі порядки визначають механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної, зокрема, науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи.

Згідно з пунктом 4 Порядку, у разі ліквідації або зміни власника підприємства, установи, організації чи вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації різниця у розмірі пенсії фінансується за рахунок коштів їх правонаступників у порядку, що діяв стосовно цих підприємств, установ, організацій та закладів до моменту ліквідації або зміни власника.

Аналіз зазначених норм права дає підстави вважати, що у випадках, коли відбувається перетворення в процесі приватизації державного підприємства у відкрите акціонерне товариство, до правонаступника переходять права і обов'язки державного підприємства, що приватизується, у тому числі й обов'язок зі сплати різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону № 1977-ХІІ, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що пенсійний орган відповідно до Закону № 1977-ХІІ призначив пенсію колишньому науковому працівникові ОСОБА_2 25.03.2008, який працював на посадах Генерального директора Житомирського обласного кооперативно-державного міжгосподарського об'єднання по виробництву, заготівлях та переробці льону «Житомирльонпром», а у зв'язку з реорганізацією на посаді генерального директора та голови правління ВАТ «Житомирльон».

Згідно зі статутом Приватного акціонерного товариства «Житомирльон», зареєстрованого 25.06.2011, відповідач є повним правонаступником прав і обов'язків державного об'єднання «Житомирльон».

Аналогічний висновок щодо застосування вищезазначених норм матеріального права міститься у постанові Верховного Суду України від 05 червня 2012 року (№ 21-78а12).

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга Приватного акціонерного товариства «Житомирльон» не підлягає задоволенню. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Житомирльон» залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області до Приватного акціонерного товариства «Житомирльон» про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.М. Заїка

Судді С.В. Білуга

А.Ф. Загородній