Ухвала суду № 52603760, 15.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2015 року м. Київ К/800/53790/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Шведа Е.Ю.,

суддів Горбатюка С.А.,

Логвиненка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за

касаційною скаргою Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року

у справі № 810/4763/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо»

до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо» (далі - ТОВ «Маядо») звернулось до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області (далі - Інспекція), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції від 08 серпня 2013 року № 3-0808/2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи касаційної скарги мотивовані тим, що перевіркою встановлено, що позивачем побудовано та експлуатується об'єкт будівництва без введення його в експлуатацію IV категорії складності. З огляду на це, позивачем порушуються норми ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за що передбачена відповідальність згідно з Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

В запереченнях, що надійшли на адресу суду, позивач вважає касаційну скаргу необґрунтованою, тому просить залишити ї без задоволення, судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступного висновку.

Судами встановлено, що у серпні 2013 року посадовою особою Інспекції на підставі ст. 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» п. 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, проведено позапланову перевірку з питань дотримання ТОВ «Маядо» вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті будівництва - заводі з виробництва профілю з ПВХ, розташованого за адресою: вул. Радгоспна, буд. 38, смт. Велика Димерка, Броварський район, Київська область.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено відповідний акт від 08 серпня 2013 року, в якому зафіксовано ряд порушень позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.

Зокрема, контролюючим органом встановлено, що на території заводу з виробництва профілю з ПВХ виконано роботи зі спорудження складу для сировини ПВХ зі збірних залізобетонних конструкцій розміром 96,0 м х 84,0 м, дробилки розміром 36,0 х 12,0 м, станції технічного обслуговування автотранспорту діючого підприємства розміром 21,0 х 12,5 м без затвердженої проектної документації. При цьому, експлуатація наведених будівель і споруд здійснюється позивачем без прийняття їх в експлуатацію у встановленому порядку, що є порушенням вимог статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято постанову від 08 серпня 2013 року № 3-0808/2, якою на підставі п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» до позивача за експлуатацію об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, застосовано штраф у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат, що становить 424390,00 грн.

При цьому судом встановлено, що при визначенні розміру штрафу, який в силу приписів Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» залежить від категорії складності об`єкта будівництва, відповідач керувався даними листа філії ДП «Укрдержекспертиза» у Київській області від 26 червня 2013 року № 163, в якому наведено інформацію про приналежність об`єкта будівництва - заводу з виробництва профілю з ПВХ до об`єктів IV категорії складності.

Позивач, вважаючи зазначену постанову протиправною, звернувся до суду з даним позовом про її скасування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Інспекцією не надано жодних доказів на підтвердження факту завершення будівництва вказаних об`єктів, що є підставою для введення їх в експлуатацію. Також не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що свідчать про експлуатацію позивачем цих будівель і споруд, у тому числі із зазначенням відомостей про спосіб їх використання підприємством. Крім того, Інспекцією не доведено, що об'єкт будівництва відноситься до IV категорії складності.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду та зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до IV і V категорій складності, здійснюється на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено принцип, відповідно до якого експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

П. 6 ч. 2 ст. 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» передбачена відповідальність, зокрема, за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію.

Так, відповідно до змісту п. 6 ч. 2 ст. 2 вказаного закону суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: експлуатація або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів IV категорії складності - у розмірі трьохсот сімдесяти мінімальних заробітних плат.

Як встановлено перевіркою, позивач станом на день її проведення експлуатував об'єкт перевірки без прийняття його в експлуатацію.

Згідно з ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 р. N 557 під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Як встановлено судами, визначаючи категорію складності об'єкта будівництва відповідач взяв до уваги лист філії ДП «Укрдержекспертиза» у Київській області від 26 червня 2013 року № 163, в якому зазначено про можливість віднесення вказаного об'єкта будівництва до IV категорії складності, а також про необхідність надання додаткових документів для більш точного визначення категорії складності об'єкта будівництва.

З огляду на вказане, судами обґрунтовано зазначено що вказаний лист не є експертним висновком, носить виключно інформаційний характер та містить посилання на необхідність подання додаткових документів з метою детального опрацювання питання з приводу визначення категорії складності об`єкта.

Тому, вірним є висновок судів, що відповідачем не доведено факт належності відповідних будівель до четвертої категорії складності.

Разом з тим, постановою Київського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2014 року у справі № 810/4769/13-а за позовом ТОВ «Маядо» до Інспекції про скасування постанови, судами, з посиланням на висновок судового експерта № 25 від 20 листопада 2013 року, встановлено, що склад сировини (складський майданчик) належить до І категорії складності, дробилка (склад або сховище) - І категорії складності та станція технічного обслуговування - ІІ категорії складності.

З урахуванням таких обставин, позивача помилково притягнуто до відповідальності за експлуатацію або використання об'єктів будівництва IV категорії складності, не прийнятих в експлуатацію.

Наведена обставина є достатньою підставою для скасування спірної постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 08 серпня 2013 року № 3-0808/2.

За таких обставин, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову. Судом першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалено законне та обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та встановленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 2211, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області відхилити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: