Ухвала суду № 52603692, 13.10.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2015 р. м. Київ К/800/1072/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -Мойсюка М.І.,

суддів:Іваненко Я.Л.,Тракало В.В.,

при секретарі - Буденку В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області, Мукачівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року,-

у с т а н о в и л а :

У червні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив визнати протиправними і скасувати накази Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС України в Закарпатській області) №668 від 28 травня 2014 року і №116 о/с від 10 червня 2014 року, відповідно до яких його - лейтенанта міліції, оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського міського відділу (з обслуговування м. Мукачевого та Мукачівського району) Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - Мукачівський МВ УМВС України в Закарпатській області) звільнено з органів внутрішніх справ і запас (із постановленням на військовий облік), з підстав пункту 63 підпункту «є» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №114 від 29 липня 1991 року, за порушення дисципліни - (далі Положення №114).

Вважаючи, що накази відповідача не відповідають дійсним обставинам та вимогам закону ОСОБА_4 просив про їх скасування.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року позов задоволено.

Визнано протиправними і скасовано накази відповідача №668 від 28 травня 2014 року і №116 о/с від 10 червня 2014 року, в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ і запас, поновлено ОСОБА_4 на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків МВ (з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області та стягнено з останнього на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 червня по 19 серпня 2014 року.

Рішення суду, в частині поновлення на посаді і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, допущено до негайного виконання.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 грудня 2014 року постанову суду першої інстанції скасував та відмовив у позові.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову суд апеляційної інстанції виходив з того, що звільнення позивача з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни відповідає вимогам закону.

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов без з'ясування дійсних прав та обов'язків сторін, в порушення норм матеріального і процесуального права з таких підстав.

У відповідності зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тобто, за змістом цієї норми процесуального права у мотивувальній частині рішення суд зобов'язаний навести дані про встановлені обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових вимог. Встановлюючи

наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи

заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої

дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися

на припущеннях.

У мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено також посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках - на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов'язки сторін у спірних правовідносинах, а в разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судами, ОСОБА_4 з 10 листопада 2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ, остання посада перед звільненням - оперуповноважений сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Мукачівського МВ (з обслуговування м. Мукачево та Мукачівського району) УМВС України в Закарпатській області.

Наказами УМВС України в Закарпатській області №668 від 28 травня 2014 року і №116 о/с від 10 червня 2014 року позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас за пунктом 63 підпункту «є» Положення №114.

З оскаржуваних наказів відповідача вбачається, що приводами для звільнення позивача слугувало порушення останнім вимог статей 1 і 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ», нехтування вимог нормативних документів МВС України і УМВС України в Закарпатській області з питань неухильного дотримання дисципліни, що призвело до навмисного заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5

За приписами пункту 63 підпункту «є» Положення №114, особи рядового і молодчого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22 лютого? 2006 року №3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 стат?ті 1 Дисциплінарного статуту с?лужбова дисципліна - дотриман?ня особами рядового і начальн?ицького складу Конституції і? законів України, актів Презид?ента України і Кабінету Мініс?трів України, наказів та інших? нормативно-правових актів Мі?ністерства внутрішніх справ? України, підпорядкованих йом?у органів i підрозділів, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 2 Дисциплінарного статуту під проступком розуміється невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового i начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність - стаття 5 Дисциплінарного статуту.

Обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України визначені статтею 7 Дисциплінарного статуту, відповідно до якої службова дисципліна базується на високій свідомості та

зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни,

забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших

правопорушень у службовій діяльності особа рядового або

начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих

порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому

начальникові.

Статтею? 12 вище згаданого нормативного акту передбачено, що на осіб р?ядового і начальницького скл?аду органів внутрішніх справ? за порушення службової дисци?пліни може бути накладено так?ий вид дисциплінарного стягн?ення, як звільнення з органів внутрішніх справ. Звільнення з органів внутрішніх справ є найсуворішим видом стягнення, рішення про накладення якого має прийматися з урахуванням тяжкості вчиненого та попередньої роботи особи.

Наказом МВС України від 22 лютого 2012 року № 155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 квітня 2012 року за № 628/20941 затверджено Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила).

Відповідно до пункту 4.1 розд?ілу ІІІ Правил працівник органів внутрішніх справ, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе такі моральні зобов'язання: визнавати пріоритет державних і службових інтересів над особистими у своїй діяльності; бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби; ставитися нетерпимо до будь-яких дій, які ображають та принижують людську гідність, заподіюють біль і страждання, являють собою тортури, жорстокість, нелюдське поводження з людьми; бути мужнім і безстрашним у небезпечних ситуаціях, які виникають під час припинення правопорушення, ліквідації наслідків аварій та стихійного лиха, проведення заходів щодо порятунку життя і збереження здоров'я людей; виявляти твердість і непримиренність у боротьбі зі злочинцями, застосовуючи для досягнення поставленої мети виключно законні і високоморальні принципи; зберігати і примножувати службові традиції органів внутрішніх справ.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в ході службового розслідування, так і суді не доведено обставин заподіяння позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_5 Такі висновки суду узгоджуються з постановою прокуратури Закарпатської області від 25 липня 2014 року про закриття кримінального провадження відносно позивача та іншими обставинами справи і відповідають приписами статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційний суд залишив поза увагою ту обставину, що за приписами частини першої і другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системний аналіз обставин справи та наведених норм матеріального права дають підстави дійти висновку, що в ході розгляду справи не встановлено даних, відповідно до яких ОСОБА_4 порушив службову дисципліну зокрема, навмисно заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_5

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конст?итуцією та законами України.

Відповідач проводячи службове розслідування дійшов передчасного висновку щодо об'єктивно встановлених даних заподіяння позивачем тілесних ушкоджень ОСОБА_5

За таких обставин, правових підстав для звільнення позивача з органів внутрішніх справ з підстав пункту 63 підпункту «є» Положення №114 у відповідача не було, а відповідно у апеляційного суду відмовляти у задоволенні позову.

Враховуючи наведене постанова апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови суду першої інстанції.

За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2014 року скасувати та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2014 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: М.І. Мойсюк

Судді:

Я.Л. Іваненко

В.В. Тракало