Ухвала суду № 52603023, 15.10.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/7392/15

Справа №626/422/14ц Головуючий 1 інст. - Рибальченко І.Г.

Категорія :про захист прав споживача Доповідач - Бобровський В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого Бобровського В.В., с у д д і в Пономаренко Ю.А.,

Кокоші В.В.,

при секретарі Лашаковій Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 вересня 2015 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» про захист прав споживача, визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та стягнення коштів та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з будинку, який є предметом іпотеки, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду на підставах Закону України «Про захист прав споживачів» з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсними кредитного договору від 19 липня 2007 року про запозичення ним коштів в доларах США на споживчі цілі та договору іпотеки від 19 липня 2007 року, укладеного на забезпечення виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що банком при укладанні вказаних договорів було допущено нечесну підприємницьку практику шляхом не зазначення у текстах чіткої відсоткової ставки за користування запозиченими коштами, детального розпису загальної їх вартості, що позбавляє його можливості самостійно розрахувати повну вартість кредиту та реальну відсоткову ставку.

Окрім цього ОСОБА_3 зазначав, що банком в порушення чинного законодавства про банківську діяльність про надання кредиту в іноземній валюті без відкриття поточного рахунку, шляхом видачі кредиту готівкою з позичкового рахунку , а текст кредитного договору не містить в собі істотних умов, що перешкоджало йому у свідомому виборі запропонованих йому послуг.

З таких підстав ОСОБА_3 просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, у зв'язку з визнанням недійсним кредитного договору, як наслідок недійсності й договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язання, та стягнути з банку на його користь 261130,68 грн. подвійної суми за курсом НБУ оплачених ним банку 15269,55 доларів США через введення його в оману без належних правових підстав.

У червні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зустрічним позовом про звернення стягнення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором у розмірі 298350,20 доларів США, еквівалентних 3544398,24 грн. за курсом НБУ, на предмет іпотеки, житловий будинок по АДРЕСА_1 шляхом продажу від імені боржника будь-якій особі покупцю та про виселення ОСОБА_3 та інших осіб із будинку.

На обґрунтування заявлених вимог представник банку посилався на те, що вони взаємопов'язані з позовом ОСОБА_3, їх спільний розгляд є доцільним та те, що ОСОБА_3 на їх письмові вимогу про погашення нарахованої суми заборгованості ухиляється від виконання прийнятих зобов'язань.

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області у позові ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до нього задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок по АДРЕСА_1 шляхом його продажу від свого імені будь-якій особі покупцеві за ціною, встановленою на підставі оцінки суб'єктом оціночної діяльності на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна з наданням банку усіх повноважень продавця.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з посиланням на вирішення справи судом без дотриманням норм матеріального і процесуального права, безпідставність висновку про залишення його позову без задоволення та звернення стягнення на предмет іпотеки без врахування укладеного кредитного договору з порушенням чинного законодавства про захист прав споживачів та кредитно-фінансову діяльність, рішення суду просить скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти них, колегія відповідно до ст..308 ЦПК України вирішила апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити з наступного.

За правилом ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підстави своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст..61 цього Кодексу, які не підлягають доказуванню.

Суд за нормою ч.1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь по справі.

Апеляційний суд під час розгляду справи за ст.. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції та досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в досліджені яких було неправомірно відмовлено.

По справі встановлено, що ОСОБА_3 відповідно умов кредитного договору від 19 липня 2007 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надано, згідно його заяви, надано кредит на будівництво будинку у розмірі 52640 доларів США. з оплатою 10,08% річних на суму залишку заборгованості по кредиту та погашенням заборгованості щомісячними внесками у розмірі 807,35 доларів США, з кінцевим терміном повернення кредиту 18 липня 2017 року.

З метою забезпечення виконання позичальником прийнятих за кредитним договором зобов'язання, банком з ним укладено 19 липня 2007 року договір іпотеки, відповідно якого ОСОБА_3 передав в іпотеку банку житловий будинок по провулку Ломаний, буд.43 у м.Красноград Харківської області.

Відповідно п.24 договору іпотеки у випадку порушення позичальником умов кредитного договору банк направляє йому письмову вимогу про усунення порушень, та якщо протягом 30 днів ця вимоги залишається без задоволення, банк має право почати звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до п.29 договору, в тому числі продажу предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві, в порядку передбаченому ст..38 Закону України «Про іпотеку».

У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань за кредитом, простроченням платежів станом на 24 січня 2014 року по кредиту у сумі 23789,96 доларів США, по відсотках - 33467,77 доларів США, банком вимогою від 27 січня 2014 року запропоновано достроково погасити заборгованість на загальну суму у розмірі 261338,14 доларів США та попереджено його про можливість звернення стягнення на переданий в іпотеку житловий будинок.

Згідно наданого розрахунку заборгованість станом на 2 червня 2014 року складає 298350, 02 доларів США, в тому числі по кредиту, відсотках, комісії та нарахованих 208060,99 доларів США пені, з урахуванням сплачених позичальником на погашення заборгованості 15269,55 доларів США.

За таких обставин задовольняючи позовні вимоги банку про звернення стягнення вказаної суми заборгованості на предмет іпотеки, суд із застосуванням положень ст..ст.33, 38 Закону України «Про іпотеку» норм ст..ст. 589,1049 ЦК України у відповідності до умов договору іпотеки дійшов правильного висновку про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 на предмет іпотеки шляхом продажу від свого імені будь-якій особі - покупцеві за ціною визначеної суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

При цьому залишаючи без задоволення позов ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів за пропуском встановленого ст..257 ЦК України трирічного строк позовної давності з часу їх укладання 19 липня 2007 року, на підставі заяви представника банка у судовому засіданні про застосування цього строку, суд при вирішенні справи в межах заявлених ОСОБА_3 позовних вимог, дійшов правильного висновку про відсутність у справі підстав для визнання їх недійсними з мотивів допущених банком нечесної підприємницької практики при оформленні правочинів.

Доводи апеляційної карги про безпідставність застосування до його позовних вимог строку позовної давності з часу укладання договорів , неправомірність надання банком кредиту в доларах СЩА та недобросовісність при оформленні правочинів і здійсненні фінансових операцій без відкриття поточного рахунку, а також прийняття зустрічної позовної заяви без дотримання вимог процесуального права та позбавлення можливості довести позов експертним висновком , колегія вважає такими, що не спростовують правильності висновку суду, оскільки первісний та зустрічний позов пов'язані між собою і їх спільний розгляд є доцільним, призначена судом експертиза за клопотанням ОСОБА_3 не відбулась в тому числі у зв'язку з несплатою ним цих досліджень.

Щодо строку позовної давності як підстава, до відмови у його позові, колегія відхиляє доводи скарги за їх безпідставністю,враховуючи, що йому, як позичальнику були відомі всі істотні умови договору про суму кредиту, відсотках, страхової суми, про що, окрім змісту правочинів, свідчить також його особиста заява на отримання кредиту.

З огляду на викладене колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави до його скасування , задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст..ст. 303, 304, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити

Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 14 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий Судді