Ухвала суду № 52594731, 22.10.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8381/15 Справа № 204/489/15 Головуючий у 1 й інстанції - Токар Н.В. Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія 25

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - Кочкової Н.О., Григорченка Е.І.

за участю секретаря - Левцунова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інкомстрах», ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ПАТ «СК «Інкомстрах», ОСОБА_5, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволені частково.

Стягнуто з ПАТ «СК «Інкомстрах» на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування збитків суму у розмірі 17581,31грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 франшизу у сумі 1000,00 грн. та моральну шкоду у сумі 500,00 грн., а разом - 1500,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «СК «Інкомстрах», ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 судовий збір у сумі 121,80 грн., з кожного.

У задоволені іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_4 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду в частині стягнення збитків у зв'язку з евакуацією транспортного засобу, пені за прострочення виконання зобов'язання та моральної шкоди, в решті рішення залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст..303 ЦПК рішення переглядається апеляційним судом лише в межах оскарження, а саме стягнення збитків у зв'язку з евакуацією транспортного засобу, пені за прострочення виконання зобов'язання та моральної шкоди. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не переглядається.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 на праві власності належав автомобіль «Шкода Октавія» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який 24.05.2014 року був знятий з обліку.

Власником транспортного засобу «ВАЗ 21093» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_5

13 лютого 2013 року о 21 год. 40 хв. відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Шкода Октавія» державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить позивачу та транспортного засобу «ВАЗ 21093» державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, в результаті чого, автомобіль позивача, отримав механічні ушкодження. Відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська, ОСОБА_5 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. 11 лютого 2013 р. між ПАТ «СК «Інкомстрах» та ОСОБА_5 було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ №1879488, відповідно до якого страховиком було застраховано цивільно-правову відповідальність відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», строком дії з 11 лютого 2013 року по 10 лютого 2014 року, включно.

Згідно висновку автотоварознавчого дослідження від 14.03.2013 року №06/03/13-с, на підставі проведеного страховиком огляду пошкодженого автомобіля «Шкода Октавія» д.р.н. НОМЕР_1, вартість матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля «Шкода Октавія» д.р.н. НОМЕР_1, в результаті ДТП, складає 20571,31 грн. за відрахуванням 1000,00 грн. франшизи за полісом страхування АЕ/1879488 від 11.02.2013 року, та 1990,00 грн. частково сплаченого страхового відшкодування, а всього 17581,31 грн., які підлягають стягненню з відповідача ПАТ «СК «Інкомстрах» на користь ОСОБА_4.

ПАТ «СК «Інкомстрах» виплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 1990,00 грн., за виключенням суми франшизи 1000,00 грн., що підтверджено останнім у судовому засіданні.

Відповідно до висновку судового експерта ОСОБА_6 №1203 від 28.02.2013 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Шкода Октавія» д.р.н. НОМЕР_1 складає 24046,72 грн.

Вартість відновлюваного ремонту, з урахуванням ПДВ, згідно калькуляції №1203 від 28.02.2013 року складає 30013 грн. 26 коп.

Відповідно до ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до абзацу 2 п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ст. ст. 5, 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно п.22.1 ст.22 цього Закону, при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно ст.988 ЦК України, страхова компанія зобов'язана здійснити страхові виплати позивачу в межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладання договору.

Статтею 32 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальність власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховою компанією не відшкодовується шкода пов'язана із втратою товарного вигляду транспортного засобу.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до пунктів 36.2, 36.5 ст.36 Закону страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у ст.. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя.

В пункті 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» є роз'яснення, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків у зв'язку з евакуацією транспортного засобу, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не доведено обставини по проведенню витрат на евакуацію транспортного засобу саме з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця свого проживання чи необхідність, поважність причин, переміщення транспортного засобу до стоянки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком та вважає, що він відповідає наявним в матеріалах справи доказам та не спростований доводами апеляційної скарги, оскільки в позивачем в обгрунтування позовних вимог в цій частині надано квитанцію від 26.02.2013 р. (а.с.71), відповідно до якої сплачено 600 грн. за послуги евакуатора. Однак, які подіє відбувалися 26.02.2013 р., що потребували використання евакуатора позивачем не наведено. Огляд транспортного засобу відбувався 16.02.2013 р. (а.с.53). Будь-які інші подіє, що потребували переміщення автомобіля, відповідно до матеріалів справи не відбувалися.

Відмовляючи у задоволені позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення виконання зобов'язання, суд першої інстанції зазначив, що позивачем на підтвердження доводів не було надано ніяких письмових доказів. Апелянтом вказані висновки не спростовано, матеріали справи не містять жодного доказу на те, коли саме страховою компанією було перераховано відшкодування, що унеможливлює зробити розрахунок пені.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_5 збитків у розмірі 3475,41 грн., суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження суми матеріальних збитків та суми вирахуваного ПДВ. Відповідно до цього колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до калькуляції (а.с.63) зазначена вартість ремонту 30013 грн. 26 коп., що включає ПДВ. Проте, визначаючи розмір матеріальної шкоди суд першої інстанції виходив з суми відшкодування, яка визначена згідно висновків ПрАТ «СК «Інкомстрах» без ПДВ та складає 20571,31 грн. З вказаним розміром збитків апелянт погодилась, рішення суду в цій частині не оскаржує. Доказів про те, що позивачкою понесені більші витрати ніж визначені висновком, суду не надано. Тому підстави брати за основу інші дані про розмір збитків, як у суду першої інстанції, так і у суду апеляційної інстанції відсутні.

Задовольняючи частково позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із характеру та обсягу страждань позивача, із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір моральної шкоди суд першої інстанції застосував норми діючого матеріального права з цього питання та підстави для зміни розміру відшкодування у суду апеляційної інстанції відсутні.

Рішення відповідає вимогам ст.ст. 213, 214 ЦПК, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 28 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: