Ухвала суду № 52587610, 16.10.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 750/13221/14 Головуючий у І інстанції Мурашко І. А. Провадження № 11-кп/795/643/2015 Категорія - ст. 263 ч. 1 КК Доповідач Мельниченко Ю. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіМельниченка Ю. В.

суддів - Оседача М.М., Лазоренка М.І.

секретаря судового засідання - Зубашевській О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 1201470000000248 від 11 вересня 2014 року за апеляційною скаргою старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області Похілько Я.М. на вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2015 року щодо,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Молодогвардійськ, Луганської області, громадянина України, не працюючого, одруженого, на утриманні має трьох малолітніх дітей, зареєстрованого: АДРЕСА_2, проживаючого у АДРЕСА_1, раніше судимого 22 жовтня 2013 року Слов'янським міськрайонним судом Донецької області за ст.ст. 263 ч. 1, 309 ч. 2, 70, 75, 76 КК України до 4 років позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік,

з участю учасників кримінального провадження: прокурора Мельниченко А.О., захисника - адвоката Поди О.А., виправданого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И Л А:

До апеляційного суду Чернігівської області надійшла апеляційна скарга прокурора, в якій він просить вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 скасувати та ухвалити новий вирок, яким останнього визнати винним, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 309 ч. 2 КК України та призначити покарання в межах санкцій даних статей, на підставі ст. 70 КК України призначити покарання у виді 6 років позбавлення волі та стягнути з ОСОБА_3 процесуальні витрати за проведення експертиз.

Даним вироком ОСОБА_3 визнано невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.ст. 263 ч. 1, 309 ч. 2 КК України та виправдано, за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень.

Процесуальні витрати в сумі 2 039,38 грн. прийняті на рахунок держави.

Питання речових доказів вирішено в порядку ст. 100 КПК України.

Суд першої інстанції прийшов до переконання, що докази, які надані стороною обвинувачення на підтвердження обвинувачення ОСОБА_3, не є достатніми, з врахуванням неналежності та недопустимості, містять сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_3, що тлумачиться судом на його користь, у своєму взаємозв'язку не узгоджуються між собою та не доводять винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень. На думку суду, сторона обвинувачення у судовому засіданні не довела винуватість ОСОБА_3 поза розумним сумнівом.

В обґрунтування вимог поданої апеляційної скарги прокурор вказує, на незаконність вироку та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування судом Закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку щодо виправдання ОСОБА_3. у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки вважає, що вина останнього повністю доведена доказами, які містяться в матеріалах даного кримінального провадження.

Інші учасники кримінального провадження апеляційні скарги на вирок суду не подавали.

Органами досудового розслідування ОСОБА_3 обвинувачується у тому, що у невстановленої слідством особи, при невстановлених слідством обставинах та невстановлений слідством час, придбав гранату РГД-5 та зберігав її без передбаченого законом дозволу за фактичним місцем свого проживання, а саме: АДРЕСА_1.

08.10.2014 року, у період з 16.00 до 20.33, у ході проведення санкціонованого обшуку у квартирі АДРЕСА_1, де фактично проживає ОСОБА_3, працівники міліції виявили та вилучили у спальні під шафою на полу предмет схожий на бойову гранату РГД-5 зеленого кольору, який, згідно висновку вибухотехнічної експертизи №77(ВТ) від 09.10.2014 року, є наступальною бойовою ручною гранатою типу РГД-5, яка містить у собі заряд вибухової речовини тротил та являється боєприпасом.

Крім того, ОСОБА_3 органами досудового розслідування обвинувачується у тому, що у невстановленої слідством особи, при невстановлених слідством обставинах та невстановлений слідством час, придбав речовину у вигляді кристалів білого кольору масою 0,469 г, у склад якої входить наркотичний засіб метадон(фенадон) масою 0,108 г, порошкоподібну речовину білого кольору масою 1,619 г, у склад якої входить наркотичний засіб метадон(фенадон) масою 1,392 г та порошкоподібну речовину білого кольору, яка у своєму складі містить наркотичний засіб метадон(фенадон) масою 0,002 г, яка знаходиться у згортку з фрагменту фольги, а всього придбав та продовжував зберігати ці речовини, у склад яких входить наркотичний засіб метадон(фенадон) загальною масою 1,502 г, без передбаченого законом дозволу, за фактичним місцем проживання, а саме за адресою:АДРЕСА_1, який був вилучений 08.10.2014 року у ході обшуку працівниками міліції.

Згідно висновку експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів №1555(х) від 09.10.2014 року, надана на експертизу речовина у вигляді кристалів білого кольору, порошкоподібна речовина білого кольору та порошкоподібна речовина білого кольору, нашарована на наданому на експертизу фрагменті фольги, містять у своєму складі наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон(фенадон), маса якого у наданих на експертизу речовинах відповідно становить 0,108 г, 1,392 г та 0,002 г,загальною масою 1,502 г.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, що наведені в неї, захисника - адвоката та виправданого ОСОБА_3, які заперечували проти апеляційної скарги, а виправдувальний вирок суду першої інстанції вважали законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В судових засіданнях місцевого та апеляційного судів обвинувачений ОСОБА_3 свою вину не визнав та показав, що виявлені в ході обшуку на квартирі, де він тимчасово проживає разом зі своєю сім'єю в м. Чернігові, наркотичні засоби та граната з запалом йому не належать і звідки ці речі взялись у нього в квартирі йому не відомо. Крім того, він показав, що коли його затримували біля під'їзду та заводили його руки за спину, до його пальців прикладували якийсь предмет округлої форми.

Відповідно до вимог ч. 1 с. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється, поряд з іншим, у разі, як що не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 09 від 01 листопада 1996 року « Про застосування Конституції України про здійснення правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Докази винуватості ОСОБА_3, на які посилається орган досудового розслідування, ретельно перевірені судом першої інстанції та згідно зі ст. 94 КПК України належним чином оцінені з точки зору їх допустимості, належності, достовірності та достатності.

Допитані у суді апеляційної інстанції свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтвердили свої свідчення, які давали у суді першої інстанції.

Зокрема свідок ОСОБА_8, як понятий, показав, що працівники міліції тримали ОСОБА_3 притиснувши обличчям до машини. Вилучені на кухні та на балконі порошки, картки, пачка з під сигарет були складені на столі в кімнаті та пропадали з поля зору понятих. В присутності свідка експерт переносила сліди пальців рук на таблицю., а коли вона повторно знімала сліди пальців рук свідок не бачив. Таблиця зі слідами пальців рук, яку підписував понятий, була заповнена рукописним текстом.

Допитана в якості свідка експерт-криміналіст ОСОБА_9 підтвердила, що вона при проведенні обшуку вилучала з гранати сліди пальців рук. Вилучені перші сліди пальців рук вона перенесла на таблицю, але потім виявила, що вони неякісні і таблиця нею була знищена. Другий раз, коли відеозйомка не проводилась, вона вилучила з гранати сліди пальців рук та перенесла на таблицю, яка не була належним чином заповнена. Заповнив таблицю зі слідами пальців рук, що були нею вилучені її чоловік - ОСОБА_10, який також працює експертом-криміналістом та проводив дану дактилоскопічну експертизу і робив експертний висновок.

Допитаний як свідок експерт ОСОБА_10 підтвердив дані показання в суді апеляційної інстанції.

Допитана як свідок слідча ОСОБА_11 показала, що статус ОСОБА_3на момент обшуку був як учасника обшуку. Підстав для виготовлення дактилоскопічної карти ОСОБА_3 під час обшуку не було. Звідки взялась дактілокарта ОСОБА_3 для проведення експертизи, хто її робив та де вона є, оскільки в матеріалах провадження відсутня, слідчій не відомо. Знайдені при обшуку порошки , картки та коробку з-під сигарет упаковували оперативні працівники міліції, а не вона. Чи знімала експерт повторно сліди пальців рук свідок не пам'ятає, як і не пам'ятає чи заводили працівники міліції руки ОСОБА_3 за спину перед початком обшуку. Вона ж показала, що дактілоскопичну таблицю, після її заповнення та підписання всіма учасниками обшуку, упаковувала експерт. На питання захисника, чому в постанові про призначення дактилоскопічної експертизи (а.с. 158) від 08.10.2014 року зазначено, що на дослідження експертам направлено дактілокарту ОСОБА_3.з постановою про призначення експертизи від 09.10.2014 року, слідча відповіла, що це механічна помилка. На запитання, чому в протоколі про затримання ОСОБА_3 від 08.10.2014 року, як на підставу про його затримання, є посилання на висновок експерта від 09.10.2014 року слідча відповіла, що дані слідчі дії проходили в ніч з 08.10. по 09.10.2014 року, тому вона так і вказала. На питання, що було оглянуто слідчим, коли в протоколі огляду предметів, а саме гранати зазначено, що цей предмет знаходивсь у пакеті № 0587658, в пакет під цім же номером граната була запакована при проведенні обшуку, а потім в пакеті під цим же номером граната була надана на проведення вибухотехнічної експертизи № 77 (Вт), слідча пояснити не змогла.

Висновки суду першої інстанції про те, що протокол обшуку (а.с. 75 - 78), таблиця зі слідами пальців рук (а.с. 107 пакет) не є належними, допустимими та достовірними доказами вини ОСОБА_3 колегія суддів вважає обґрунтованими. При оцінці протоколу обшуку, таблиці зі слідами пальців рук у взаємозв'язку з фактичними даними, що містяться у показаннях обвинуваченого, свідків, експертів та відеозапису, де не зафіксовано упакування гранати,таблиці зі слідами пальців рук у пакети, що зазначені у протоколі обшуку, так і проведення повторної обробки гранати, вилучення з неї слідів пальців рук та складання нової таблиці, дають підстави для сумніву в їх достовірності. З відеозапису вбачається, що від оголошення слідчим про вилучення слідів пальців рук, коли на відеозапису зафіксована таблиця, до закінчення обшуку пройшов час, якого явно недостатньо для повторної обробки та перенесення слідів пальців рук на таблицю, у порівнянні з часом, який був витрачений експертом на вилучення слідів, що відображено на відеозапису. Фактичні дані, зафіксовані у відеозапису до протоколу обшуку вказують на обґрунтовані сумніви щодо вилучення саме під час обшуку слідів пальців рук з гранати та перенесення їх на таблицю, яка була надана на експертизу.

Крім того, проведений при обшуку відеозапис не спростовує показання обвинуваченого ОСОБА_3 та його дружини про відсутність до обшуку будь-яких предметів під шафою з врахуванням ракурсу відеозйомки під час обшуку, кількості працівників міліції, кількості випадків призупинення відеозйомки, розташування працівників міліції при відсуванні шафи, зокрема працівника міліції, який відсовував шафу зі сторони вікна спальні.

Судом першої інстанції у вироку надана належна оцінка показанням свідків та експертів з врахуванням їх зацікавленості у розгляді кримінального провадження, їх відносин з обвинуваченим, логічності, послідовності та узгодження їх з іншими доказами.

Судом також обґрунтовані сумніви щодо об'єктивності та достовірності проведення огляду гранати слідчим 09.10.2014 року, виходячи зі змісту протоколу огляду, об'єктивності та достовірності даних що викладені у висновках вибухотехнічних експертиз №77(Вт) та №78(Вт), або у об'єктивності та достовірності даних у протоколі обшуку з огляду на наступне.

Під час обшуку граната була поміщена в пакет №0587658, в якому і надійшла для проведення експертизи №77 з метою встановлення, що це за предмет. Після встановлення 09.10.2014 року, що це граната РГД-5, вона була поміщена в пакет №1367090 і направлена на експертизу №78 з метою встановлення чи придатна граната для вибуху. Згідно висновку експертизи №78 від 09.10.2014 року вона була взірвана, а залишки упаковані в пакет №1367093. Згідно протоколу огляду слідчим оглянуто гранату 09.10.2014 року о 18 год. 30 хв. і надійшла граната до слідчого неушкодженою в пакеті №0587658, тобто в тому ж пакеті, що була вилучена після обшуку.

Крім того ОСОБА_3 був затриманий 08.10.2014 року, протокол про його затримання на а.с. 144. В даному протоколі зазначено, що підставою для його затримання стало те, що 08.10.2014 року за місцем проживання ОСОБА_3 виявлено гранату РГД-5, яка відповідно до висновку експерта №77(Вт) від 09.10.2014 року є боєприпасам (а.с.144). Вищенаведене свідчить про відсутність висновків експертиз на момент затримання ОСОБА_3

В апеляційній скарзі прокурором взагалі не наведено жодних доводів щодо порушення судом норм КПК України при вирішення питання щодо виправдання ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 309 КК України, не наведені такі доводи прокурора і в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції вважає виправдання ОСОБА_3 в цій частині також законним та обґрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про ненадання стороною обвинувачення жодного доказу про належність наркотичної речовини, виявленої на кухні та на балконі квартири, де проживав тимчасово ОСОБА_3 зі своєю сім'єю, саме ОСОБА_3

Факт виявлення наркотичної речовини в квартирі за наявності на момент обшуку інших осіб, що перебували в квартирі, при відсутності їх перевірки на причетність зберігання наркотичних засобів, не може вважатись достовірним доказом скоєння ОСОБА_3 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції належним чином дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, дотримуючись вимог ст. 374 КПК України, проаналізувавши їх та давши їм належну юридичну оцінку, дійшов до обґрунтованого висновку про недоведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та на законних підставах виправдав його за недоведеністю вчинення ним кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується.

Судом першої інстанції обґрунтовано були застосовані положення ч. 4 ст. 17 КПК України та ч. 3 ст. 62 Конституції України за змістом яких обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Насамперед у зв'язку з тим, що стаття 84 КПК України ставить конкретні вимоги до порядку отримання доказів та встановлює вичерпний перелік джерел доказів, і за допомогою цих засобів обидві сторони - захист та обвинувачення, можуть відстоювати свою правову позицію. А вже наскільки продуктивно, в розумінні ст. ст. 85, 86 КПК України, залежить виключно від самої сторони.

Таким чином, зважаючи на недоведеність вини ОСОБА_3 у незаконному придбанні, зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, а також у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, вчинені повторно, суд першої інстанції прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не було доведено, що в діях обвинуваченого ОСОБА_3 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 263 ч. 1, 309 ч. 2 КК України.

У колегії суддів немає обґрунтованих підстав ставити під сумнів висновок суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі прокурор перераховує докази, які, на його думку, повинні були в сукупності оцінені судом як такі, що підтверджують винуватість ОСОБА_3 і вважає, що суд допустив невідповідність висновків фактичним обставинам кримінального провадження.

Колегія суддів не може погодитись з такими доводами прокурора.

Зміст матеріалів кримінального провадження та вирок суду вказує на те, що суд першої інстанції повно, всебічно і ретельно дослідив всі докази, які були йому надані сторонами, дав їм оцінку, виходячи зі свого внутрішнього переконання, й, крім цього, вживав відповідні заходи спрямовані на перевірку обґрунтованості доводів сторін.

Таким чином, колегія суддів вважає, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_3 ухвалено судом відповідно до вимог кримінального процесуального закону і підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора немає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу старшого прокурора відділу прокуратури Чернігівської області Похілько Я.М. залишити без задоволення, а вирок Деснянського районного суду м. Чернігова від 08 червня 2015 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали суду.

СУДДІ:

М.М. Оседач Ю.В. Мельниченко М.І. Лазоренко