Постанова № 525849, 29.03.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2007 р.

Справа № 15/488/05

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

судді-доповідача Жекова В.І.,

суддів Картере В.І., Пироговського В.Т. ,

при секретарі судового засідання - Буравльовій О.М.

за участю представників сторін 13 березня 2007р.

від позивача - Медведев А.Л., Дябло Г.С.

від відповідача - Очеретяна І.І., Загороднюк Е.В.

за участю представників сторін від 29 березня 2007р.

від позивача - Дябло Г.С.

від відповідача – Очеретяна І.І., Загороднюк Е.В.

розглянувши апеляційну скаргу

ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко”

на постанову господарського суду Миколаївської області

від 18.07.2006р.

у справі № 15/488/05

за позовом ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко”

до ДПІ у Центральному р-ні м. Миколаєва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Розгляд справи згідно із приписами п.6 Розділу VІІ та п.4 ч.1 ст.17 КАС України здійснено в порядку, встановленому цим Кодексом.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 01.02.2007р., яка надіслана учасникам процесу 01.02.2007р., прийнята до провадження апеляційна скарга ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко” на постанову господарського суду Миколаївської області від 18.07.2006р. та ухвалою суду від 01.02.2007р. призначена до розгляду на 13.03.2007р., тобто сторони повідомлені про дату, час і місце засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

За вимогами ст.150 КАС України, розгляд справи відкладався.

Згідно із приписами ст.160 КАС України у судовому засіданні від 29.03.2007р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

22.11.2005р. ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко” звернулись до господарського суду Миколаївської області із позовом, в якому просили визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0023002301/0 від 01.08.2005р. прийняте Центральною МДПІ у м. Миколаєві.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 18 липня 2006р. (суддя Середа О.Ф.) у задоволенні позову ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко” відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням ДП „Дормаш” подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

ДПІ з доводами наведеними в апеляційній скарзі не погоджується, вважає рішення суду таким, що прийнято відповідно до обставин справи вимог чинного законодавства та просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:

ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва була проведена планова виїзна перевірка ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко” з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.02 р. по 31.03.05 р.

За результатами перевірки контролюючим органом було складено акт від 28.07.05 р. за № 280/23-150/31096599.

Здійснивши перевірку контролюючий орган дійшов висновку, що підприємство порушило вимоги підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” зі змінами та доповненнями, в результаті чого підприємством було занижено ПДВ на загальну суму 400685 грн.

За висновками акту перевірки контролюючим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.08.2005р. № 0023002301/0, яким визначено платнику податків податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 400685 грн. та застосована штрафна (фінансова) санкція в розмірі 400685 грн.

Висновки контролюючого органу з якими в подальшому погодився суд першої інстанції ґрунтуються на тому, що під час перевірки підприємством були надані дві податкові накладні від ПП „Юнава”, м. Київ на суму 400685 грн., які були віднесені підприємством до складу податкового кредиту за грудень 2004 р., а за рішенням господарського суду м. Києва від 30.01.03 р. по справі № 16/133 була скасована державна реєстрація вказаної юридичної особи ПП „Юнава”, актом від 01.04.03 р. анулювано свідоцтво про реєстрацію ПП „Юнава”, м. Київ, як платника податку на додану вартість з 01.04.03 р.

Відповідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва.

Відповідно до пунктів 9.1, 9.2 статті 9 Закону України "Про податок на додану вартість" Центральний податковий орган веде реєстр платників податку. Будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

В обґрунтування оскаржуваного судового рішення судом першої інстанції зроблено посилання на те, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов'язанням платників податку - контрагента позивача, надані позивачем на підтвердження позовних вимог податкові накладні не можуть бути свідченням права на податковий кредит.

Між тим, судова колегія апеляційної інстанції не може погодитись з обґрунтованістю такого висновку, оскільки відповідно до вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „ Про податок на додану вартість”, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25 березня 2005 року).

Під час перевірки контролюючим органом було встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 400685 грн. по податковому періоду за грудень 2004р. на суму 400685грн. Між тим, в ході перевірки контролюючим органом були досліджені податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинному законодавству, підтверджено проведення господарських операцій на загальну суму 400685 грн., однак на сторінці 9 акту перевірки зроблено висновок, що по операціям з суб'єктами господарювання угоди визнані недійсними.

Наявні у справі матеріали, пояснення представників сторін свідчать, що судами України не приймались рішення стосовно визнання угод недійсними укладеними між підприємством позивача та його контрагентами.

В засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 29 березня 2007р. на вимогу суду ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва надана довідка Головного управління статистики у м. Києві з якої вбачається, що станом на 16 березня 2007р. контрагент позивача ПП „Юнава” знаходиться в єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Акт за № 24/15-03 про анулювання Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, а саме ПП „Юнава” в даті його складання має виправлення, представники контролюючого органу в засіданні суду апеляційної інстанції не надали жодний пояснень стосовно того, коли було складено наведений акт і ким він був виправлений та в зв'язку з чим, оскільки акт не містить відомостей, що останній був виправлений саме контролюючим органом.

За таких обставин помилковим є висновок суду першої інстанції про не підтвердження підприємством права на податковий кредит з огляду на визнання рішенням суду недійсними установчих документів контрагента позивача за якими ними були видані податкові накладні, та фактичну несплату податку до бюджету контрагентом позивача.

Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягнуло за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Відповідно до вимог п.1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п.10.2. ст. 10 Закону).

Таким чином, як вбачається з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Також судова колегія апеляційної інстанції не приймає до уваги висновок суду першої інстанції про доведеність правової позиції контролюючого органу на підставі висновків експерта викладених в Акті судово-економічної експертизи від 05.05.06р. № 315-317, оскільки висновки експерта зроблені на підставі дослідження лише частини бухгалтерського та податкового обліку перевіреного підприємства.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене оскаржена постанова є такою, що прийнята без урахування всіх обставин справи та при помилковому застосуванні норм матеріального права, а відтак остання підлягає скасування, а позов ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко” задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 150, 160, 162, 198, 202, 205, 207, КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 18 липня 2006 р. зі справи № 15/488/05 –скасувати, позов ДП „Дормаш” ТОВ „Аврора і Ко”- задовольнити.

Податкове повідомлення –рішення від 01.08.2005р. №0023002301/0 ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва –скасувати.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач: В.І. Жеков

Судді: В.І. Картере

В.Т. Пироговський