Постанова № 525848, 22.03.2007, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2007 р.

Справа № 6/496/06

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Картере В.І.

суддів: Пироговського В.Т., Жекова В.І.,

при секретарі судового засідання –Буравльовій О.М.

за участю представників:

від позивача –Суліменко А.А. - директор,

від відповідача –Канавцева О.А., Кравчук О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва

на постанову господарського суду Миколаївської області від 07.12.2006р.

по справі № 6/496/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „САГА”, м. Миколаїв

до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва

про зобов’язання вчинити певні дії та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

30.10.2006р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Сага” звернулося до господарського суду Миколаївської області із позовом та уточненнями до нього, згідно яких просило:

- зобов’язати ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва надати висновок органу державного казначейства про відшкодування з бюджету на користь ТОВ „Сага” ПДВ за березень 2006р. в сумі 14416,78грн., та за квітень 2006р. в сумі 45002грн.;

- скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва № 0000692310/1 від 13.10.2006р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006р. на 1741 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 07.12.2006р. (суддя Ткаченко О.В.) позов задоволено повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано з посиланням на те, що матеріалами проведених податковим органом перевірок встановлено, що суми податку, заявлені до відшкодування за березень, квітень 2006 р., фактично сплачені позивачем у попередньому періоді і не перевищують суми від’ємного значення у звітних періодах.

Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку щодо неправомірності проведення відповідачем позапланових виїзних перевірок з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень, квітень 2006р.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу і доповнення до апеляційної скарги, відповідно до яких, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати дану постанову і прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач стверджує про неправомірне завищення позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень, квітень 2006р. та наполягає на правомірності здійсненої позапланової виїзної перевірки.

Також, відповідачем в якості додаткового доказу надано акт виїзної планової перевірки ТОВ «Сага»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.04р.по 30.09.2006р.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених в ній фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

19.04.2006р. позивач, в порядку, передбаченому п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” надав до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2006р., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за березень 2006р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування за березень 2006р. у розмірі 24 807 грн.

22.06.2006р. позивач, в порядку, передбаченому п.п. 7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” надав до ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2006р., заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за квітень 2006р. та розрахунок суми бюджетного відшкодування за квітень 2006р. у розмірі 45 648 грн.

У зв’язку із заявленим позивачем бюджетним відшкодуванням податку на додану вартість ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва провела позапланові виїзні перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за березень та квітень 2006р.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2006р. ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва складено довідку №956-23-31946701 від 29.06.2006р.

Згідно із вказаною довідкою податковий орган підтвердив визначену ТОВ «Сага»суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за березень 2006 року у сумі 8545,22грн. і дійшов висновку щодо неможливості підтвердження суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за вказаний період у розмірі 16261,78грн.

За результатами позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2006р. ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва складено акт перевірки №1029-23-31946701 від 03.08.2006р.

Відповідно до вказаного акту перевірки податковий орган підтвердив визначену ТОВ «Сага»суму ПДВ, що підлягає відшкодуванню за квітень 2006 року у сумі 336,38грн. і дійшов висновку щодо неможливості підтвердження суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню за вказаний період у розмірі 42924,62грн.

Також, за висновками викладеними в акті перевірки №1029-23-31946701 від 03.08.2006р. позивач, в порушення п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і п. 5.12.2 «Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА №166 від 30.05.97р., завищив суму бюджетного відшкодування за квітень 2006р. на суму 1741грн.

Висновки податкового органу в наведених вище довідці та акті перевірки стосовно неможливості підтвердження всіх сум ПДВ, заявлених позивачем до відшкодування у березні і квітні 2006 року вмотивовані з посиланням на те, що податковим органом не отримані відповіді по ланцюгу постачання за господарськими операціями, які стали підставою для формування податкового кредиту у відповідний звітний період.

Однак, такі висновки податкового органу не ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Так, згідно із підпунктами 7.7.1 та 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, який підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто, законодавець визначив, що відшкодуванню підлягає сума податку на додану вартість, фактично сплаченого отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), незалежно від того чи підлягає цей податок включенню до податкового кредиту попереднього періоду.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи довідки №956-23-31946701 від 29.06.2006р. та акту №1029-23-31946701 від 03.08.2006р. суми, включені позивачем до складу податкового кредиту у березні та квітні 2006р. підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відсутність у податкового органу відповідей по ланцюгу постачання не передбачена чинним законодавством як підстава для не включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту або для відмови у бюджетному відшкодуванні сум ПДВ визначених у відповідності з приписами наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, додатково наданий відповідачем у судовому засіданні акт планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004р. по 20.09.2006о. №389-23-31946701 від 22.02.2007р. підтверджує фактичне здійснення позивачем господарських операцій у зв’язку за якими контрагентами позивача були виписані відповідні податкові накладні, на підставі яких ТОВ „Сага” визначило суми податкового кредиту у березні та квітні 2006р.

З огляду на викладене та у відповідності з приписами 7.7.5 п. 7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий орган, після закінчення перевірки був зобов’язаний у п’ятиденний термін надати органу державного казначейства висновок із зазначенням всіх сум з податку на додану вартість, визначених у заявах позивача про відшкодування податку на додану вартість за березень та квітень 2006р.

Згідно із приписами ст. 162 КАС України суд може прийняти постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав свобод, інтересів суб’єкта господарської діяльності у сфері публічно-правових відносин від суб’єкта владних повноважень.

Враховуючи наведене, цілком правомірним є висновок місцевого господарського суду стосовно задоволення позовних вимог про зобов’язання податкового органу надати органу державного казначейства висновок про відшкодування з бюджету на користь ТОВ „Сага” податку на додану вартість у сумі 14416 грн. за березень та у сумі 42364,63грн. за квітень 2006р.

Також, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду стосовно відсутності у податкового органу правових підстав для проведення позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок на підставі наказу ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва №279 від 19.07.2006р. і як наслідок –неправомірності прийнятого за результатами такої перевірки податкового повідомлення-рішення №0000692310/1 від 13.10.2006р.

При цьому, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Підставою проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) згідно приписів ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»є рішення суду або наказ керівника податкового органу.

Тобто дана норма припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів.

При доповненні цієї статті частиною сьомою та внесенні наступних змін до частин вісім - дванадцять Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України»та деяких інших законодавчих актів України»від 25.03.05р. № 2505 законодавчо не визначено подальших дій щодо вже існуючої сьомої частини (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 12.01.05р. №2322), зокрема не має вказівки ні щодо виключення даної норми, ні щодо зміни нумерації частин у статті 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Отже на даний час ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»фактично містить як норму, згідно якої позапланова перевірка може здійснюватися лише за рішенням суду, так і норму згідно якої така перевірка може здійснюватися на підставі наказу керівника податкового органу.

Наявність колізії зазначених норм підтверджено у листі Державної податкової адміністрації України від 26.12.2005 р. № 15454/5/23-2016/1479, з якого вбачається, що розробляється законопроект про внесення змін до ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яким передбачається скасування частини сьомої даної статті в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 12.01.05р. №2322, яка передбачає здійснення позапланових перевірок тільки на підставі рішення суду.

Відповідно до пп.4.4.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. №2181-ІІІ у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Апеляційний господарський не приймає до уваги посилання на розробку законопроекту, направленого на усунення подвійного трактування ст.111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», яке містить лист Державної податкової адміністрації України від 26.12.2005 р. №15454/5/23-2016/1479 та надане цим листом роз’яснення щодо можливості проведення позапланових перевірок на підставі рішення керівника податкового органу, оформленого наказом, оскільки ні вказаний законопроект, ні зазначений лист, відповідно до чинного законодавства нормативними актами не являються.

Виходячи з наведеного підстави для скасування або зміни оскарженого судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 162, 195, 196, 198, 200, 205, 206, КАС України, апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Постанову господарського суду Миколаївської області від 07.12.2006 р. по справі № 6/496/06 залишити без змін.

Апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвала в порядку ст. 254 КАС України набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Суддя-доповідач: В.І. Картере

Судді: В.Т. Пироговський

В.І. Жеков