Ухвала суду № 52579166, 19.10.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого - судді : Оніпко О.В., суддів : Собіни І.М., Хилевича С.В.

секретар - Шептицька С.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 15 липня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з"явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги , колегія суддів , -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 15.07.2015 року позов ПАТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Альфа-Банк" заборгованість, що утворилася станом на 24.05.2015 року по кредитному договору №1701/0807/71-020, укладеному 15.08.2007 року між АКБ "ТАС-Комерцбанк" та ОСОБА_1 в сумі 189 488,57 грн., а саме заборгованість: за тілом кредиту в розмірі 170 592,13 грн., заборгованість за процентами у розмірі 7 838,52 грн., пеню в розмірі 11 057,80 грн., вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що вказане рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Зазначає, що не відповідає дійсності висновок суду про часткове визнання нею позову та згоду сплатити заборгованість за кредитом, виходячи з розрахунку по 8 грн. за один долар США. Вказує, що суду не надавалися позивачем для огляду акти прийому-передачі згідно з договорами про відступлення права вимоги, таким чином, не було встановлено дати набуття позивачем права вимоги за кредитним договором. Крім того, позивачем не було надано суду доказів дотримання ПАТ "Сведбанк" і ПАТ "Дельта Банк", а також ПАТ "Дельта Банк" та ПАТ "Альфа-Банк" вимог ст.1082 ЦК України при укладенні договорів купівлі-продажу прав вимоги від 25.02.2012 р. від 15.06.2012 р.

Також вказує про те, що предметом договорів купівлі-продажу прав вимоги не може бути кредит в іноземній валюті, а право вимоги повинно становити сталу суму в гривнях, яку вона і має сплатити до 14 серпня 2018 року. Оскільки купівля позивачем права вимоги до неї за кредитним договором №1701/0807/71-020 від 15.08.2007 року не являється фінансовою послугою, то, відповідно, вона не є наданням коштів у позику на умовах кредиту. Відтак є

_________________

Справа № 570/5987/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Кушнір Н.В.

Провадження № 22-ц/787/1754/2015 Суддя-доповідач - Оніпко О.В.

неправомірним нарахування позивачем їй відсотків за користування кредитними коштами після придбання позивачем права вимоги боргу на підставі договору купівлі-продажу між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" від 25.05.2012 р. та договору купівлі-продажу прав вимоги, укладеного між ПАТ "Дельта Банк» та ПАТ "Альфа-Банк" від 15.06.2012 р.

Крім того, ПАТ "Альфа-Банк" їй не надавав послуг з видачі кредиту чи його обслуговування, відповідно, не ніс витрат і не може отримати збитків, пов'язаних із обслуговуванням даного кредиту. Оскільки позивач є покупцем прав вимоги, а не позикодавцем чи кредитодавцем за вказаним кредитним договором, тому покликання суду на ст. ст. 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України є недоречними та необґрунтованими. Також, суд повинен був звернути увагу на співмірність суми заборгованості за кредитом з вартістю іпотечного майна та з вартістю купівельної ціни за договорами купівлі-продажу права вимоги. Не взято до уваги і положення п.5 ч.3 ст. 18 та п. 4 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки умови кредитного договору є несправедливими, відповідно і заявлені позивачем вимоги є несправедливими. За наведених обставин просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Альфа Банк» у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді 1-ї інстанції, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення, виходячи з наступного.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 порушила умови взятого на себе зобов'язання щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за користування ним в порядку та на умовах, зазначених в кредитному договорі, а тому з неї на користь банку підлягає до стягнення заборгованість по тілу кредиту, нарахованих відсотках та пені за порушення строків погашення кредиту. З висновками, наведеними судом у рішенні, погоджується колегія суддів.

Так, згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться звичайно.

Одностороння відмова від зобов»язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором ( ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (правонаступником якого є ВАТ "Сведбанк", який в свою чергу виступав правонаступником ПАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1701/0807/71-020, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 20 900 дол. США зі сплатою 9,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом та з кінцевим терміном повернення до 14 серпня 2018 року (а.с.7-16).

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, згідно з яким до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги за кредитним договором № 1701/0807/71-020 від 15.08.2007 року, укладеним з ОСОБА_1, а в подальшому, 15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» також був укладений договір купівлі-продажу права вимоги, за яким право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ПАТ «Альфа-Банк» (а.с.19-26, 31).

Відповідно до п.1 ч.1 та ч.3 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Також, ч.1 ст.1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступленням права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За положеннями ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.

Відповідно до ч. 2 ст. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням. Отже, неповідомлення боржника про заміну кредитора, не звільняє його від виконання взятих на себе зобов»язань за кредитним договором, укладеним з первісним кредитором.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено судом в оскаржуваному рішенні, при укладенні 15.06.2012 р. між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа БАНК» договору купівлі-продажу права вимоги, його сторонами було дотримано вимоги вищезазначених норм закону. Також, вказаний договір посвідчений 15.06.2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мироник О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 937, що стверджується (окрім ксерокопій вказаних документів, що містяться у матеріалах справи) належно оформленими, прошитими, пронумерованими та посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. документами, які оглянуті у судовому засіданні апеляційної інстанції як колегією суддів, так і відповідачем та її представником.

Відповідно до додатків до зазначеного договору, зокрема, до акту приймання -передачі кредитних файлів № 2, продавець підтверджує, що він вручив покупцю, а покупець підтверджує, що він прийняв від продавця належним чином укомплектовані кредитні файли у кількості 2 763 штуки стосовно наступних кредитних договорів, у т.ч., під № 337 вказано № кредитного договору 1701/0807/71-020 та прізвище ОСОБА_1 Також, як встановлено судом, вказаний договір в установленому законом порядку сторонами не оспорювався і на даний час є чинним, отже, ПАТ «Альфа-Банк» на законних підставах набуло статусу нового кредитора, а відповідно й права вимоги до боржника - відповідачки ОСОБА_1 за кредитним договором від 15.08.2007 р. за № 1701/0807/71-020, тобто, покупець в особі ПАТ «Альфа-Банк» набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій і до нього, як до нового кредитора, перейшло право первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме станом на 15.06.2012 р. Зокрема, у п. 1.1 розд.1 "визначення термінів та тлумачень" зазначено, що "право вимоги означає всі права вимоги (як існуючі так і майбутні, як наявні, так і умовні) продавця в якості кредитора до позичальників за кредитними договорами за виключенням де-яких.

Таким чином, позивач, у відповідності до вимог закону, умов кредитного договору (п. 3.9.) та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, скористався своїм правом на пред'явлення до ОСОБА_1, яка припинила виконувати свої обов'язки за цим договором, вимоги про дострокове погашення суми кредиту, так і відсотків та пені.

У зв»язку з наведеним, посилання в апеляційній скарзі на те, що заміна кредитора у зобов'язальних правовідносинах відбулась неправомірно, не заслуговують на увагу.

Окрім того, відповідно до ксерокопій квитанцій, що є у матеріалах справи ( а.с.87-139), та пояснень ОСОБА_1, остання сплачувала кошти на погашення вказаного кредиту АКБ «ТАС-Комерцбанк», ВАТ «Сведбанк», АТ «Сведбанк», АТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк». Зокрема, на рахунок останнього за кредитним договором №1701/0807/71-020 від 15.08.2007 р. відповідач сплатила 5113 доларів США і 5300 грн. в період з 23.12.2012 р. по 18.12.2014 року.

Судом встановлено, що взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, ОСОБА_1 належним чином не виконувала, що призвело до виникнення у неї заборгованості, яка станом на 14.05.2015 р. складається з : заборгованості за кредитом - 8249,61 дол. США, що станом на 24.05.2015 р. згідно з офіційним курсом НБУ складає 170 592,13 грн., заборгованості за процентами у розмірі 379,06 дол. США (7838,52 грн.) та пені у розмірі - 534,74 дол. США (11057,80 грн.), що стверджується наданим позивачем розрахунком (а.с.75).

Про наявність вказаної заборгованості та про усунення порушень щодо виконання зобов»язань за кредитним договором позивач повідомив ОСОБА_1 рекомендованим листом від 08.12.2014 року за № 112147 (а.с.34-35).

Доказів на спростування проведеного позивачем розрахунку та розміру заборгованості ОСОБА_1 суду не надано.

Також, як доводи апеляційної скарги, так і пояснення ОСОБА_1 та її представника у судовому засіданні апеляційної інстанції є суперечливими та непослідовними. Зокрема, заперечуючи наявність у відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором, останні одночасно визнали, що кредит нею повністю не погашений, однак як залишок боргу, так і суму заборгованості (яку не вказали) вона повинна сплатити до 2018 року і лише АКБ «ТАС-Комерцбанк», оскільки відсутні докази про перехід права вимоги від АТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк» та в подальшому - до ПАТ «Альфа Банк». Разом з тим, зазначаючи про відсутність у ПАТ «Альфа Банк» встановленого законом права звернення до ОСОБА_1 з даним позовом, вказали про її звернення в даний час до Рівненського районного суду з позовом саме до ПАТ «Альфа Банк» про визнання недійсним кредитного договору №1701/0807/71-020 від 15.08.2007 р., укладеного між нею та АКБ «ТАС-Комерцбанк», оскільки укладені між банками договори купівлі-продажу права вимоги є чинними.

Посилання апеляційної скарги на ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якою надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється (відповідно до змін, внесеними Законом № 3795-УІ від 22.09.2011 р.), не заслуговують на увагу, оскільки як зазначено вище, валютний кредит був виданий ОСОБА_1 у 2007 році і в подальшому жоден з вказаних банків будь-які кредитні договори з відповідачем не укладав. Крім того, вказані посилання спростовуються доводами, наведеними в апеляційній скарзі про те, що позивач є покупцем права вимоги, а не позикодавцем чи кредитодавцем за вказаним кредитним договором і договір купівлі права вимоги не є фінансовою послугою.

Є безпідставними і посилання відповідача на обов»язок суду звернути увагу на співмірність суми заборгованості за кредитом із вартістю іпотечного майна та з розміром ціни за договором купівлі-продажу права вимоги, оскільки заявлені ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 позовні вимоги стосуються стягнення заборгованості, що утворилась внаслідок порушення нею умов кредитного договору, а ціна, за яку було придбано ПАТ «Альфа Банк» у ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за цим договором, будь-якого відношення до розміру зазначеної заборгованості не має, не спростовує її наявність та не звільняє ОСОБА_1 від обов»язку по її сплаті.

Не заслуговують на увагу та не є підставою для відмови ПАТ «Альфа Банк» у позові і посилання на несправедливість умов кредитного договору, недійсність яких не є предметом вказаного спору та який з часу його укладання боржником не оскаржувався, виконувався і є чинним.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду, наведених у рішенні, тому підстави для її задоволення та для скасування рішення суду 1-ї інстанції відсутні.

У зв»язку з наведеним та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 15 липня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Головуючий

Судді :