Рішення № 52578171, 12.03.2015, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/66/15-ц

пров. №2/544/79/2015

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12 березня 2015 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Сайко О.О.,

за участі секретаря Костенко Т.В .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (далі ПАТ УкрСиббанк) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в :

Позивач ПАТ УкрСиббанк у січні 2015 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11192390000.

Відповідно до умов договору ОСОБА_3 надав відповідачу кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США, а відповідач зобовязувався щомісяця повертати наданий кредит відповідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 01.08.2014, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору. Додатковою угодою №1 від 27.01.2009 до кредитного договору внесені зміни графіку погашення кредиту та аналогічно внесені зміни до графіку додатковою угодою №2 від 25.02.2009 та змінено кінцевий термін повернення кредиту до 01.08.2019. За користування кредитними коштами відповідач зобовязувався сплачувати проценти у розмірі 9,5 % річних.

Відповідно до договору, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу .

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором, прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки від 02.08.2007. Відповідно до умов договору поруки поручитель зобовязувався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобовязань, що виникли з договору. Відповідальність поручителя та позичальника є солідарною.

Взяті на себе зобовязання відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконував. У звязку з порушенням кредитного договору станом на 10.12.2014 його заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 22 293,34 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 10.12.2014 становить 347 274, 88 грн , з яких:

- 20 887 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.12.2014 становить 325 367,60 грн - кредитна заборгованість, у тому числі прострочена кредитна заборгованість за строк з 26.05.2014 по 10.12.2014;

- 1406,34 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.12.2014 становить 21907,60 грн. заборгованість по процентам; у тому числі прострочена заборгованість за строк з 01.04.2014 по 30.11.2014.

Сума заборгованості по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту станом на 10.12.2014 становить 2008,72 грн та 1032,48 грн пеня за прострочення сплати процентів.

Просить стягти солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 суму боргу за кредитним договором у розмірі 22 293,34 дол. США, що еквівалентно 347 274, 88 грн, пеню у розмірі 3041,20 грн, а також судові витрати.

В судове засідання представник позивача ПАТ УкрСиббанк не з'явився, подав суду заяву про слухання справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує. Надав додаткові пояснення по суті позовних вимог, з яких вбачається, що кредит видавався відповідачу в іноземній валюті у формі поновлювальної кредитної лінії, а не одним траншем. На підтвердження факту видачі кредитних коштів з каси банку надав виписку по касі відділення АТ УкрСиббанк № 488 з відображенням відповідних операцій щодо видачі кредитних коштів з транзитного рахунку. Видача готівки шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника умовами кредитного договору не передбачена та не проводилася. Заяву на видачу готівки з каси банку позивач не надав, посилаючись на те, що касові документи дня в іноземній валюті по кредитній справі ОСОБА_1 вилучені для знищення у звязку із закінченням терміну зберігання.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні позов не визнав, посилаючись на те, що кредит він отримував в національній валюті у сумі, еквівалентній 50 000 дол. США по курсу, що діяв станом на дату укладення договору. На сьогодні, внаслідок значного підвищення курсу долара по відношенню до курсу гривні та через свій скрутний матеріальний стан він не має можливості сплачувати платежі за договором у сумі, визначеній кредитором. Вважає, що у тому, що він не сплачував періодичні платежі за договором є не його вина, а вина держави в особі ОСОБА_3 банку України, а тому з нарахуванням пені за несплату кредиту не погодився.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не зявилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, направила заяву, у якій просила слухати справу у її відсутність.

Суд, заслухавши пояснення відповідача ОСОБА_1М, дослідивши матеріали, справи дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

Судом установлено:

02 серпня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11192390000 (а.с.11-21).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до умов укладеного сторонами договору банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 50 000 доларів США. Кредит видавався відповідачу в іноземній валюті у формі поновлювальної кредитної лінії, на підтвердження факту видачі кредитних коштів з каси банку позивач надав виписку по касі відділення АТ УкрСиббанк №488 з відображенням відповідних операцій щодо видачі кредитних коштів з транзитного рахунку №3739360000 та виписки з особового рахунку позичальника (а.с.96-103).

Відповідач зобовязувався щомісяця повертати наданий кредит відповідно з графіком погашення кредиту, але у будь-якому випадку повернути кредиту повному обсязі не пізніше 01.08.2014, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору. Додатковою угодою №1 від 27.01.2009 до кредитного договору внесені зміни графіку погашення кредиту та додатковою угодою №2 від 25.02.2009 змінено кінцевий термін повернення кредиту до 01.08.2019 (а.с.22-27). За користування кредитними коштами відповідач зобовязувався сплачувати проценти у розмірі 9,5 % річних (п.1.3.1 кредитного договору)

З метою забезпечення виконання зобовязань ОСОБА_1 за кредитним договором, прийнята порука ОСОБА_2 згідно договору поруки від 02.08.2007 (а.с.28-30).

Відповідно до умов договору поруки поручитель зобовязувався відповідати у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобовязань, що виникли з договору. Відповідальність поручителя та позичальника є солідарною.

Згідно ч. 2 ст.554 ЦК поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, відповідальність відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по сплаті кредитної заборгованості є солідарною.

Згідно ч. 1 ст. 543 ЦК в разі солідарного обовязку відповідачів (солідарних відповідачів) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі як від усіх відповідачів разом, так і від будь-кого з них окремо. При цьому, згідно абз. 2 ч.2 тієї ж статті ЦК - солідарні відповідачі залишаються зобовязаними доти, доки їхній обовязок не буде виконаний у повному обсязі.

Взяті на себе зобовязання за договором ОСОБА_1 належним чином не виконував, з травня 2014 року не здійснює своєчасні платежі для погашення суми заборгованості по процентах та по кредиту. У звязку з порушенням кредитного договору станом на 10.12.2014 його заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом становить 22 293,34 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 10.12.2014 становить 347 274, 88 грн (а.с.42-49) , з яких:

- 20 887 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.12.2014 становить 325 367,60 грн - кредитна заборгованість, у тому числі прострочена кредитна заборгованість за строк з 26.05.2014 по 10.12.2014;

- 1406,34 дол. США, що за курсом НБУ станом на 10.12.2014 становить 21907,60 грн. заборгованість по процентам; у тому числі прострочена заборгованість за строк з 01.04.2014 по30.11.2014.

Вказаний розрахунок заборгованості відповідачем у судовому засіданні не оспорювався.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне

виконання).

Відповідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1. за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобовязань, передбачених укладеним сторонами договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, ОСОБА_3 має право вимагати від позичальника додатково сплатити Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючи з 32 календарного дня

Сума заборгованості відповідачів по сплаті пені за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит станом на 10.12.2014 становить 3041,20 грн., з яких:

- 2008,72 грн - пеня за прострочення сплати кредиту за строк з 27.06.2014 по 10.12.2014;

- 1032,48 грн. пеня за прострочення сплати процентів за строк з 27.06.2014 по 10.12.2014 (а.с.50-51).

Згідно ст.614 ЦК, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні не довів відсутності своєї вини у порушенні зобовязання та що ним вжито всіх залежних від нього заходів для належного виконання своїх зобовязань за кредитним договором.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням ), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів , належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Доводи відповідача на заперечення позовних вимог є безпідставними та недоведеними. Укладений сторонами договір містить повну інформацію про суму кредиту у іноземній валюті, плату за користування кредитом, термін та порядок його погашення, забезпечення виконання зобовязань, відповідальність сторін за невиконання умов договору. Наявність підпису на угоді свідчать про обізнаність відповідача з усіма умовами кредитного договору, згоду на виконання своїх обовязків.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.

Крім того, відповідно до статті 36 Закону України Про ОСОБА_3 України офіційний курс гривни до іноземних валют встановлюється ОСОБА_3 Банком України.

Валютні курси, як зазначено у частині 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання та валютного контролю, встановлюються ОСОБА_3 Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління ОСОБА_3 Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, обидві сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладання договору не мали будь -яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Посилання відповідача на те, що відповідач порушив істотну умову договору щодо його предмету, надавши кредит у іноземній валюті, що суперечить закону, є безпідставними.

У відповідності до ч. 2 ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність визначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями. Відповідно до банківської ліцензії № 75 від 24.12.2001 року та дозволу № 75-2 від 29.11.2002 року на проведення банківських операцій (а.с.104-107). Акціонерний комерційний інноваційний банк УкрСиббанк мав право на проведення господарської діяльності з надання банківських послуг по кредитуванню фізичних та юридичних осіб на території України та право здійснювати операції по залученню та розміщенню іноземної валюти на валютному ринку України, а тому твердження відповідача про те, що позивач здійснює кредитні операції з валютними цінностями незаконно є необгрутованими.

Вимоги ст. 192 ч. 2, ст. 524 ч. 2 ст. 533 ч. 3 ЦК України передбачають можливість визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, можливість використання іноземної валюти на території України, в тому числі при здійсненні розрахунків за зобов'язаннями у випадках, порядку і на умовах, встановлених законом.

Стаття 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України Про систему валютного регулювання і валютного контролю встановлює статус валюти України і статус іноземної валюти, яка також є засобом платежу і може виступати предметом договору та передбачається можливість надання та одержання резидентами кредитів в іноземній валюті.

Аналізуючи правові норми, якими урегульоване питання про здійснення банками валютних операцій (в тому числі у вигляді надання кредитів у іноземній валюті), зокрема положення ст.ст. 47, 49 Закону України Про банки і банківську діяльність, ст. 34 Закону України Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19.02.1993 року Про систему валютного регулювання і валютного контролю, ст.ст. 192, 533, 1054 ЦК України суд приходить до висновку, що при наданні позивачу кредиту у іноземній валюті банк діяв у відповідності до чинного законодавства.

При цьому Пленум ВССУ № 5 від 30.03.2012 року розяснив, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

У кредитному договорі грошова сума в іноземній валюті є предметом договору і той факт, що кредитний договір підписаний відповідачем, свідчить про те, що цей правочин вчинений за його вільним вибором і на його власний розсуд, досягнута згода щодо усіх істотних умов, а також ним разом з позивачем визначені і погоджені умови кредитного договору, які є обов'язковими для обох сторін.

Статтями 526,530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання, згідно положень статті 625 ЦК України.

Згідно п.9.1. укладеного сторонами договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобовязань за договором, відшкодування заборгованості перед банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя ( у разі наявності), чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та /або активи(кошти і майно) позичальника на вибір банку.

Статтею 525 ЦК України встановлено заборону односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач зобов'язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитом як солідарних боржників є обґрунтованими.

Тому суд уважає за необхідне стягнути з відповідачів солідарно на користь позивача заборгованість за договором по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом в сумі 22 293,34 доларів США, що за курсом НБУ, станом на 10.12.2014 становить 347 274, 88 грн, та пені у розмірі 3041,20 грн.

Також з відповідачів відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню в рівних частинах по 1 751, 58 грн.., понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 88, 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 526, 543, 549, 554, 610, 611, 1050, 1054 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, народження 26.10.1967, зареєстрованого та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, та ОСОБА_2, народження 22.06.1975, зареєстрованої та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк (р/р №29090000000113 в АТ УкрСиббанк, м. Харків МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750) суму боргу по поверненню кредитних коштів, процентів за користування кредитом за договором про надання споживчого кредиту № НОМЕР_3 від 02.08.2007 в розмірі 22 293 ( двадцять дві тисячі двісті девяносто три) долари США 34 центи, що за курсом НБУ станом на 10.12.2014 становить 347 274 (триста сорок сім тисяч двісті сімдесят чотири) грн. 88 коп, та пені у розмірі 3041 (три тисячі сорок одну ) грн. 20 коп, а всього стягти 350 316 (триста пятдесят тисяч триста шістнадцять) грн. 08 коп.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк з ОСОБА_1, народження 26.10.1967, зареєстрованого та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, та ОСОБА_2, народження 22.06.1975, зареєстрованої та мешканки ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 у повернення сплаченого судового збору 3503 (три тисячі пятсот три) грн. 16 коп., по 1 751(одній тисячі сімсот пятдесят одній) грн. 58 коп з кожного.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Полтавської області через Пирятинський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий

Повний текст рішення виготовлений 17.03.2015