Рішення № 52576937, 12.10.2015, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4335/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.15 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:

головуючого судді Предоляк О.С.

за участю секретаря Коваль Т.М.,

з участю представників: позивача _ ОСОБА_1, відповідача - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів та виключення відомостей, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Просить стягнути на користь ПАТ «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_4 та солідарно з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 11300213000 від 18.02.2008 року по кредиту та процентами у розмірі 24 257,67 доларів США та пені у розмірі 13 535,35 грн, а також стягнути з відповідачів понесені судові витрати у розмірі 3654,00грн, а саме у рівних частках з кожного по 1 218,00 грн.

Позов обґрунтував тим, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 18.02.2008 року. Відповідно до умов кредитного договору позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 32 000 долара США, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит і термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17.02.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1, 1.2 кредитного договору).

За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_3 зобовязалась сплатити проценти у розмірі 12,4% річних, а користування кредитними коштами понад встановлений договором строк у подвійному розмірі. Проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, та сплачуються з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані (п.1.3. кредитного договору).

Згідно з п.4.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит відповідач ОСОБА_3 сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючі з 32 календарного дня.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника по вказаному кредитному договору прийняті порука ОСОБА_4 згідно договору поруки б/н від 18.02.2008 року та порука ОСОБА_5 згідно договору поруки б/н від 18.02.2008 року.

Станом на 12 травня 2015 року заборгованість за кредитним договором № 11300213000 від 18.02.2008 року становить у розмірі 24 257,67 доларів США, а саме: 21 473, 75 доларів США заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість за період з 25.07.2014 по 12.05.2015 року у сумі 1543,85 доларів США, 2783, 92 долара США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 2547, 37 доларів США за строк з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року та пені у розмірі 13 535,35 грн., а саме: 5125, 42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 27.07.2014 року по 12.05.2015 року та 8409, 93 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 27.07.2014 року по 12.05.2015 року.

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернулась о суду з зустрічним позовом до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсними договорів та виключення відомостей. Просить визнати недійсними: договір про надання споживчого кредиту № 11300213000, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» від 18.02.2008 року, договір іпотеки (майнової поруки) б/н від 18.02.2008 року, укладений між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк» від 18.02.2008 року. В порядку застосування недійсності Договору іпотеки (майнової поруки) б/н від 18.02.2008 року, укладеного ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк » від 18.02.2008 року: виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 6613611 від 18.02.2008 року про державну реєстрацію договору іпотеки б/н від 18.02.2008 року; виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис за № 6613557 від 18.02.2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за договором іпотеки б/н від 18.02.2008 року.

Зазначає, що зазначений договір про надання споживчого кредиту укладений з порушенням вимог законодавства України та підлягає визнанню недійсним, а також підлягає визнанню недійсним договір іпотеки (майнової поруки), з наступних підстав.

Вважає, що встановлений у п. 1.3.1 укладеного кредитного договору розмір процентної ставки фактично є штрафною санкцією за порушення умов кредитного договору. Банк в кредитному договорі: п. 1.3.1, 4.1 та 4.3 встановив несправедливі умови для позичальника щодо сплати штрафних санкцій за одні й ті ж самі порушення тричі, що є також порушенням норм цивільного законодавства, а саме вимог ст. 11 та 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

На її думку підставою визнання кредитного договору недійсним є відсутність у сторін договору, на момент його укладення, індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка передбачена п.п. «г» п. 4 ст. 5 п. 4 ст. Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», і яка б дозволяла використовувати позичальнику іноземну валюту як засіб платежу при виконанні своїх зобовязань за кредитним договором та спеціальної індивідуальної ліцензії Національного банку України, яка повинна була бути на момент укладення спірного договору кредиту, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту, як засіб платежу при виконанні кредитного договору.

Наголошує, що договір іпотеки б/н від 18.02.2008 року підлягає визнанню в судовому порядку недійсними на підставі ч. 2 ст. 548 Цивільного кодексу України. Також, в порядку застосування реституції за недійсним договором іпотеки необхідно виключити з Державного реєстру іпотек запис за № 6613611 від 18.02.2008 року про державну реєстрацію договору іпотеки б/н від 18.02.2008 року та з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна запис за № 6613557 від 18.02.2008 року про державну реєстрацію заборони відчуження нерухомого майна за Договором іпотеки б/н від 18.02.2008 року.

Ухвалою суду від 13.07.2015 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_3 до спільного розгляду з первісним позовом

У судовому засіданні представник позивача ПАТ УкрСиббанк -ОСОБА_1 на позовних вимогах наполягає в повному обсязі. Просить відмовити у задоволенні зустрічного позову за безпідставністю.

Відповідач ОСОБА_3 просить відмовити у задоволенні позову. Зустрічний позов підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Зустрічні позовні вимоги підтримує, просить задовльнити.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не прибули.

Представник третьої особи АТ ""Страхова компанія АХА" у судове засідання не прибув.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, давши аналіз та оцінку наданим доказам встановив наступне.

Судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № НОМЕР_1 від 18.02.2008 року.

Відповідно до умов кредитного договору Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») надав відповідачу ОСОБА_3 кредит у сумі 32 000 доларів США, а відповідач зобовязався повернути наданий кредит і термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1, але у будь-якому випадку повернути кредит у повному обсязі не пізніше 17.02.2027 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту (п.1.1, 1.2 кредитного договору).

За користування кредитними коштами відповідач ОСОБА_3 зобовязалась сплатити проценти у розмірі 12,4% річних, а користування кредитними коштами понад встановлений договором строк у подвійному розмірі. За умовами договору проценти нараховуються на суму кредитних коштів, фактично наданих банком позичальнику, за період з моменту фактичного надання коштів до повернення останнім коштів у власність банку, сплачуються з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за яким були нараховані (п.1.3. кредитного договору).

Згідно з п.4.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту та сплати процентів за кредит позичальник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючі з 32 календарного дня.

В забезпечення виконання кредитних зобовязань позичальника по вказаному кредитному договору прийняті порука ОСОБА_4 згідно договору поруки б/н від 18.02.2008 року та порука ОСОБА_5 згідно договору поруки б/н від 18.02.2008 року.

Щодо підстав недійсності договору, то відповідно до ч. З ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є: ЗУ «Про банки і банківську діяльність», Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ЗУ «Про Національний банк України». Зазначені нормативні акти визначають, що банк має право здійснювати свою діяльність на підставі виданої Національним банком України ліцензії.

28 жовтня 1991 року Національним банком України видано АКІБ «УкрСиббанк» банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій Дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001 р. на право здійснювати операції з валютними цінностями.

Відповідно до ч. З ст. 14 Господарського кодексу України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов'язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ОСОБА_6 має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19). Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Статтею 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Таким чином, ОСОБА_6 має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання в кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобовязання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства.

Щодо обовязковості отримання Банком або позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій, то відповідно до ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу субєктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв'язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім субєктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції. При цьому, у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій.

Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України. ОСОБА_6 отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він має право на постійній основі здійснювати операції з щодо розміщення іноземної валюти.

Відповідно до п.«в» ч.4, ст.5 цього Декрету індивідуальні ліцензії видаються на операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тому висновок позивача про обовязковість отримання банком або позичальником індивідуальної ліцензії для кредитування в іноземній валюті незалежно від сум та термінів грошових коштів, які надаються банком, суперечить положенням ст. 19 Конституції України за якою правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. ОСОБА_6 чинним законодавством не встановлені будь-які обмеження чи вимоги щодо сум та термінів кредитів в іноземній валюті, які надаються або залучаються резидентами України, банк не має зобовязань щодо отримання індивідуальних ліцензій Національного банку для надання кредитів в іноземній валюті резидентам. Банк має право на постійній основі здійснювати діяльність з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій без отримання індивідуальної ліцензії.

АКІБ «УкрСиббанк» отримав банківську ліцензію №75 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовій дозвіл № 75-2 від 24 грудня 2001р. на право здійснювати операції з валютними цінностями, що є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", тому використання Банком і позичальником іноземної валюти як засобу платежу за Кредитним договором відповідає вимогам чинного законодавства.

Надання банком кредиту в іноземній валюті та повернення позичальником такого кредиту здійснюється на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, виданої банку Національним банком України, та не потребує отримання банком чи позичальником індивідуальної ліцензії на операцію з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, та операцію з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Ураховуючи викладене, а також те, що банк як фінансова установа, отримавши в установленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті. До такого висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 21.03.2011 року.

Щодо недійсності кредитного договору з підстав порушення ЗУ "Про захист прав споживачів", то згідно зі ст.14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК Украйни зазначено, що договір с укладеним, якщо сторони в належнім формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Виходячи з положень ст. 1054, ст. 1048 ЦК України істотними умовами кредитного договору є умови про предмет, ціну та строк його дії, порядок одержання і розмір процентів, який визначається договором або на рівні облікової ставки Національного банку України.

Одночасно, згідно до ст. 49 Закону України Про банки та банківську діяльність банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Під час укладення кредитного договору ОСОБА_3 ознайомлено в повному обсязі з умовами договору, а саме: кредитними умовами, форми його забезпечення, наявні форми та валюти кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, суми та періоди повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, у тому числі і з боку Банку.

Позивач підтвердив згоду на укладення договору своїм підписом, що є повним дотриманням положень Закону України Про захист прав споживачів. Ніяких застережень або зауважень з боку ОСОБА_3 щодо неповного розуміння або незгоди з частиною умов договору, зокрема щодо несправедливості умов кредитного договору, а саме його п. 1.3.1, 4.1 та 4.3 під час його підписання, не надано.

Виконання зобов'язань за кредитним договором було розпочате і виконується сторонами шляхом повернення кредиту та сплати процентів за користування ним у строки, в розміру та у валюті, як це було визначено кредитним договором.

З цього слідує, що сторони встановили факт досягнення згоди між собою щодо, всіх істотних умов кредитного договору.

Статтею 1056 Цивільного кодексу України передбачено право позичальника відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом. Позивачем в позовній заяві не наведено пункт відповідної норми закону, що перешкоджали б йому відмовитись від одержання кредиту. Нормою ст.627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, в заяві ОСОБА_3 вказала про намір отримати у кредит грошові кошти в іноземній валюті - доларах США на поточні потреби, строком до 17 лютого 2027 року із сплатою 12, 40 % річних. В ч. 2 ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів зазначено, що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача про: наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування, тощо. ОСОБА_3 ознайомлена з : кредитним умовами, зокрема: метою, для якої кредит буде витрачений, наявними формами кредитування та відмінностями між ними, перевагами та недоліками пропонованих схем кредитування, формами забезпечення, строком та відсотковою ставкою за кредитом, орієнтовною сукупною вартістю кредиту та вартістю послуги з оформлення договору про надання кредиту, тощо.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Позивач звернувся до банку за отриманням кредиту та підписав відповідний договір, як фізична особа, у відповідності до ст. 30 ЦК України цивільну дієздатність має особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, цивільною дієздатністю особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Уклавши кредитний договір та отримавши кредитні кошти позивач створив для себе обов'язки які зобов'язаний виконувати у розумінні ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами. Позивач, отримуючи кредитні кошти зобов'язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту.

Так, відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник підписом у кредитному договорі засвідчив факт та згоду з умовами даного договору, підтверджує свої права та обов'язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник вважає їх справедливими по відношенню до нього. При укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на невигідних для себе умовах.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Згідно ст.215 ЦК України підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 даного Кодексу. Так, відповідно до ст. 203 цього кодексу : зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; Кредитний договір не суперечить ЦК України та іншим актам законодавства та моральним засадам суспільства; - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; Сторони Кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Підписанням договору та видачею кредиту зі сторони банку та отриманням кредитних коштів зі сторони позичальника свідчить про волевиявлення сторін; - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підписанням договору, сторони обумовили настання правових наслідків для сторін, банк - видати кредит, а позичальник - прийняти і повернути кредит на встановлених в Кредитному договорі умовах.

У статті 548 Цивільного кодексу України визначено, що недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, зазначає про недійсність договору забезпечення. Основне зобов'язання є дійсним, так як при його укладенні були дотримані всі вимоги діючого законодавства, укладений кредитний договір відповідає загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину та передбачене ст.203 Цивільного кодексу України. Зокрема, банк свої зобов'язання по кредитному договору виконав, надавши позичальнику необхідні кошти. Позичальник в свою чергу виконував взяті на себе зобов'язання за вказаним договором про що свідчить виписка про погашення кредиту. Отже виконанням умов договору сторони підтверджують його дійсність. Таким чином, при дійсності основного зобов'язання є дійсним і договір забезпечення.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 3, 627 Цивільного кодексу України встановлений принцип свободи договору - сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кодексом передбачено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є крім інших, договори та інші правочини. ОСОБА_6 кредитний договір є консенсуальним, тож і набуває чинності не раніше як з моменту досягнення згоди сторонами з усіх істотних умов кредитного договору. Укладаючи кредитний договір, сторони з'ясовують, на яких умовах він укладається, а відтак з власної ініціативи на момент отримання коштів визначають для себе правила подальшої поведінки. Отже, при укладенні кредитного договору позивач вчинив дії спрямовані на виникнення відповідних правовідносин (прав і обов'язків), що випливають з умов кредитного договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позивач на момент укладання кредитного договору знав, яку суму в доларах США він повинен буде сплачувати при погашенні кредиту, ця сума залишилась незмінною, і якщо єдиним джерелом отримання іноземної валюти для позивача є придбання її на валютно-обмінному ринку України. ОСОБА_3 погодилася здійснювати погашення відсотків за користування кредитом в іноземній валюті та повернення кредиту в іноземній валюті. Повідомлення позичальника фізичної особи про умови надання споживчого кредиту (з додатком, яким визначається графік платежів за договором) є невідємною частиною кредитного договору. Згідно пункту 3.3 Постанови НБУ № 168 від 10.05.07 р., банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту. Із змісту повідомлення позичальника фізичної особи вбачається, що розрахунок орієнтовної сукупної вартості кредиту та реальної процентної ставки наведено в графіку платежів. Кредитним договором визначені зазначена процентна ставка і метод обчислення процентних доходів. Відповідно до обставин справи, між сторонами укладено договір про надання в кредит грошових коштів в іноземній валюті. Згідно п. 3.8 Постанови НБУ № 168 від 10.05.07 р., у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. У повідомленні позичальника фізичної особи зазначено, що: у разі надання кредиту в іноземній валюті, валютні ризики під час виконання зобовязання несе позичальник; витрати, повязані з купівлею або продажем валюти здійснюється за рахунок коштів позичальника за тарифами (курсами валюті), що будуть діяти на момент здійснення відповідної операції. Банк визначає валютний курс, відповідно з поточним (готівковим або безготівковим) ринковим курсом. Розмір комісій, який може встановлюватися банком при конвертації валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування кредитом визначається Тарифним комітетом банку.

Відповідач ОСОБА_3 не надала суду належних і допустимих доказів як на підставу своїх вимог в цій частині.

Позовна вимога ОСОБА_3 до ПАТ "УкрСиббанк" про визнання недійсним договору іпотеки та виключення записів є похідною, необґрунтованою, передчасною та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог ПАТ УкрСиббанк

Згідно ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 цього Кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також не звільняється від відповідальності за неможливість виконання їм грошового зобов'язання, якщо інший розмір відсотків не установлений договором.

У відповідності ст. 1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обовязків, встановлених договором позики, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_3 умови кредитного договору належним чином не виконує, внаслідок чого та станом на 12.05.2015 року утворилася заборгованість, в сумі 24 257,67 доларів США, а саме: 21 473, 75 доларів США заборгованість за кредитом, у тому числі прострочена заборгованість за період з 25.07.2014 по 12.05.2015 року у сумі 1543,85 доларів США, 2783, 92 долара США - заборгованість за процентами, у тому числі прострочена заборгованість у розмірі 2547, 37 доларів США за строк з 01.06.2014 року по 30.04.2015 року та пені у розмірі 13 535,35 грн., а саме: 5125, 42 грн. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом за строк з 27.07.2014 року по 12.05.2015 року та 8409, 93 грн.- пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за строк з 27.07.2014 року по 12.05.2015 року Про наявну заборгованість ОСОБА_3 та поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повідомлялися банком, що вбачається з наявних в матеріалах справи вимог про виконання зобов'язань.

Згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до норм статей 629, 610, 612, 625 ЦК України - договір є обов'язковим до виконання; порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором та не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору у встановлений договором строк, як закріплено нормами статей 526, 530 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що виконання відповідачем ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором забезпечуються порукою відповідно до укладеного договору поруки № б/н від 18.02.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_4Г (поручитель), згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11300213000 від 18.02.2008року. Крім того, виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором забезпечується порукою відповідно до договору поруки № б/н від 18.02.2008 року укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк та ОСОБА_5 (поручитель), згідно з якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 11300213000 від 18.02.2008 року. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність

Щодо припинення поруки ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Відповідно до п. 3.1 договору поруки (кожного) цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до повного припинення всіх зобов'язань боржником за основним договором.

Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Зі змісту договору поруки (кожного) вбачається, що строк її припинення не встановлено, тому згідно з вимогами вищевказаних норм матеріального права, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, підставою для припинення договору поруки може бути недотримання кредитором строку звернення до суду з вимогами до поручителя.

Судом встановлено, що строк дії основного зобов'язання - договору про надання споживчого кредиту встановлено до 17 лютого 2027 року.

Банк 19 березня 2015 року направив ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вимоги про сплату заборгованості за кредитним договором, а у разі невиконання вказаної вимоги протягом 31 календарного дня з дати одержання такої вимоги про дострокове повернення кредитну з 41 календарного дня від дня направлення вимоги, чим змінив строк виконання основного зобов'язання.

Як роз'яснив Пленум Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 24 постанови від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України в справі № 6-68цс11 від 21 травня 2012 року умова договору поруки про припинення поруки після повного виконання зобов'язань за кредитним договором не може вважатись встановленим сторонами договору поруки строком припинення поруки. За таких обставин порука на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що банк звернувся до суду у шестимісячний строк від дня настаннястроку виконання основного зобов'язання, тобто строку дострокового повернення кредиту. Перебіг шестимісячного строку звернення до поручителя починається від дня настання строку виконання основного зобов'язання, а не від дня здійснення останнього платежу за кредитним договором, як вважають поручителі.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобовязання між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд предявити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобовязання, не вправі предявити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

Ураховуючи викладене, а також те, що ні нормами закону, ні умовами договорів поруки не встановлена солідарна відповідальність поручителів, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 554 ЦК України відсутні. До такого висновку дійшов Верховний суд України в постанові від 01 липня 2015 року №6-745ц15.

На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором та відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зобовязань за договорами поруки даний позов є обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо обчислення банком пені.

За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень ст. 3 цього Кодексу щодо загальних засад цивільного законодавства та ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 3 вересня 2014 р. у справі N 6-100цс14).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК є також майновий стан позичальника ОСОБА_3., відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання та вважає за можливе зменшити розмір пені відповідно до вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України до 1 500 грн

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.. 88 ЦПК України з урахуванням положень п. 39 Постанови ВССУ "Про судовий збір," а саме: у разі якщо суд на підставі частини третьої статті 551 ЦК зменшує розмір неустойки, витрати позивача, повязані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

Керуючись ст.ст. 526, 530, 551,610-612, 625, 634, 1049, 1050 ЦК України, ст.ст. 15, 88, 208, 212-218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ( рахунок № 29090000000113 в AT «УкрСиббанк», МФО 351005, код 09807750, місцезнаходження - м. Харків, просп.Московський,60) з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, місце проживання: 39622, АДРЕСА_1) солідарно з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, місце проживання: 39622, АДРЕСА_1) та солідарно з ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, місце проживання: 39622, АДРЕСА_1)заборгованість за кредитним договором №11300213000 від 18.02.2008 року по кредиту та процентам у розмірі 24 257,67 дол. США (Двадцять чотири тисячі двісті п'ятдесят сім доларів США 67 цнт.) та пені у розмірі 1 500 грн. ( одна тисяча пятсот грн. ).

В іній частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у повернення сплаченого судового збору 1218 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у повернення сплаченого судового збору 1218 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» у повернення сплаченого судового збору 1218 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання недійсними договорів та виключення відомостей - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом Полтавської області.

Суддя: О.С. Предоляк