Ухвала суду № 52570391, 15.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Львів Справа № 876/8987/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

за участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника відповідача - Токара В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року у справі № 809/1630/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТД-2013» до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТД-2013» (далі - ТзОВ «АТД-2013») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у місті Івано-Франківську), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2015 року № 0000632201.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 11 березня 2015 року № 0000632201.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на те, що факти порушень позивачем вимог порядку проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, які послужили підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, мали місце та чітко зафіксовані в акті перевірки від 24 лютого 2015 року № 726/09-15-22-03-01/38555453; що єдиною підставою для звільнення резидента від відповідальності за порушення термінів зарахування іноземної валюти від нерезидента по експортних операціях могло б бути прийняття судом рішення про задоволення позову резидента про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним договором, а тому висновок суду першої інстанції про протиправність такого податкового повідомлення-рішення та відповідно про наявність підстав для його скасування є помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, посилаючись на викладені в ній обставини, просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі акта перевірки від 24 лютого 2015 року № 726/09-15-22-03-01/38555453, складеного за результатами позапланової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог валютного законодавства України при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності та оподаткування у сфері зовнішньоекономічної діяльності ТзОВ «АТД-2013» за період з 01 лютого 2014 року по 31 січня 2015 року, ДПІ у місті Івано-Франківську прийнято податкове повідомлення-рішення від 11 березня 2015 року № 0000632201, яким позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності за невиконання зобов'язань на суму 9231,92 грн.

Підставою для визначення позивачеві податкових зобов'язань слугував висновок відповідача про порушення позивачем вимог статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (далі - Закон № 185/94-ВР).

Приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, ДПІ у місті Івано-Франківську виходила з того, що Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 22 квітня 2014 року припинив (закрив) провадження у справі № 909/1231/13 за позовом ТзОВ «АТД-2013» до Biuro Handlu Zagranicznero «ROB-TAR» (резидент Польщі), у зв'язку із сплатою останнім заборгованості за договором купівлі-продажу товарів від 18 липня 2013 року № 4 щодо поставки плити гранітної полірованої, а тому відповідно до частини третьої статті 4 Закону № 185/94-ВР пеня нараховується за кожен день прострочення терміну зарахування валютної виручки на рахунок позивача, включаючи період, на який перебіг цього строку було зупинено у зв'язку з прийняттям судом позовної заяви, оскільки єдиною підставою для не нарахування пені є рішення суду про задоволення позову позивача про стягнення заборгованості за зовнішньоекономічним договором.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що викладені відповідачем в акті перевірки висновки про порушення ТзОВ «АТД-2013» вимог порядку проведення розрахунків у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Частиною першою статті 4 Закону № 185/94-ВР визначено, що порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з частиною другою цієї ж статті у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

Частиною третьою статті 4 Закону № 185/94-ВР встановлено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці строки було зупинено.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 185/94-ВР у разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

За змістом частини 2 статті 32 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 24 лютого 1994 року № 4002-XII, третейський суд приймає постанову про припинення арбітражного розгляду, коли, зокрема, позивач відмовляється від своєї вимоги, якщо тільки відповідач не висуне заперечень проти припинення розгляду і третейський суд не визнає законний інтерес відповідача в остаточному врегулюванні спору.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону № 185/94-ВР, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків є рішення суду про задоволення позову.

Аналогічні наслідки мають наставати у разі, коли провадження у справі припиняється за заявою резидента про відмову від позову у зв'язку з тим, що нерезидент виконав зобов'язання за експортно-імпортним контрактом після подання позовної заяви до суду, що є підтвердженням правомірності поведінки резидента.

Отже, підстава для нарахування пені за порушення термінів має визначатися з урахуванням причин припинення провадження у справі. Зокрема, якщо провадження у справі припинено за заявою позивача про відмову від позовних вимог у зв'язку з виконанням відповідачем умов контракту, що свідчить про порушення відповідних строків нерезидентом, підстав для поновлення строків та нарахування резиденту пені немає.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм матеріального права висловлена Верховним Судом України у постановах від 13 лютого 2012 року по справі № 21-422а11, від 27 лютого 2012 року по справі № 21-387а11.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Івано-Франківську Головного управління державної фіскальної служби в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року у справі № 809/1630/15 - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 20 жовтня 2015 року.