Ухвала суду № 52570347, 15.10.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2015 року м. Львів Справа № 876/9209/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Рибачука А.І.,

суддів - Багрія В.М., Старунського Д.М.,

з участю секретаря - Андрушківа І.Я.,

представника позивача - Чернявського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2015 року по справі № 461/8405/15-а за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просило визнати неправомірною бездіяльність Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо нездійснення керівництва управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та координування і контролю за його діяльністю, визнати протиправними дії державного виконавця при винесенні постанови від 09 липня 2015 року ВП № 48082197 про відкриття виконавчого провадження та скасувати вказану постанову.

В обґрунтування вимог позовної заяви посилалось на те, що при відкритті виконавчого провадження ВП № 48082197 державним виконавцем не враховано, що управлінням пенсійного забезпечення військовослужбовців та деяких інших категорій громадян Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області було виконано це ж судове рішення у виконавчому провадженні ВП № 31877610 в частині перерахунку пенсії, про що повідомлено державного виконавця листом від 25 вересня 2012 року № 6354/07-28; що виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження ВП № 48082197 не відповідав вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»; що виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-232/11, виданого 30 червня 2015 року Галицьким районним судом м. Львова, не підвідомче відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2015 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує посиланням на ті ж обставини, якими обґрунтована позовна заява.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги поданої позивачем апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча їх належним чином було повідомлено про дату, час та місце апеляційного розгляду, що відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2011 року по справі № 2а-232/2011 відмовлено в задоволенні адміністративного позову Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Товариства українських офіцерів» в інтересах ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Львівського обласного військового комісаріату, Пенсійного фонду України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про визнання дій неправомірними, визнання права на перерахунок пенсій, стягнення упущеної вигоди.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року частково задоволено апеляційну скаргу Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Товариства українських офіцерів», скасовано постанову Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2011 року по справі № 2а-232/11 та прийнято нову, якою вказаний вище позов задоволено частково, визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 неправомірними, а також зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії в користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 відповідно до наказу Міністра оборони України №377 від 28.07.2008 року «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних сил України», наказу Міністра оборони України №576 від 05.11.2010 року, виданих на підставі і у відповідності до підпунктів 5, 12 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» відповідно з 01 вересня 2008 року та 01 листопада 2010 року з врахуванням виплачених сум.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17 квітня 2015 року постанову Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2011 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2012 року у справі № 2а-232/11 скасовано в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсій позивачам відповідно до наказу Міністра оборони України від 05 листопада 2010 року № 576, справу в цій частині повернуто на новий розгляд до суду першої інстанції.

09 липня 2015 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Романом Н.О. винесено постанову ВП № 48082197, якою відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-232/11, виданого 30 червня 2015 року Галицьким районним судом м. Львова, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок і виплату пенсії на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 відповідно до наказу Міністра оборони України від 28 липня 2008 року № 377 «Про затвердження схем розмірів посадових окладів військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів України) і наукових установ Збройних Сил України» з 01 вересня 2008 року з врахуванням виплачених сум. Боржником у даній постанові визначено Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, а стягувачем - ОСОБА_8.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець при відкритті виконавчого провадження ВП № 48082197 діяв правомірно у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України i є обов'язковими до виконання на всій території України.

За приписами частин 2, 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Вимоги до виконавчого документа встановлено статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження». Зокрема, у виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно з частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист. Якщо судове рішення ухвалено на користь кількох позивачів чи проти кількох відповідачів, суд має право видати кілька виконавчих листів, точно зазначивши, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Таким чином, за судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, ухваленим на користь кількох позивачів, може видаватись один виконавчий лист або кілька з точним зазначенням, яку частину судового рішення треба виконати за кожним виконавчим листом.

Невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, відповідно до вимог статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Як видно з матеріалів справи, державним виконавцем перевірено виконавчий лист на предмет відповідності вимогам статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та правомірно відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-232/11, виданого 30 червня 2015 року Галицьким районним судом м. Львова.

Судом першої інстанції вірно не враховано при вирішенні справи посилання позивача на непідвідомчість відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-232/11, виданого 30 червня 2015 року Галицьким районним судом м. Львова, оскільки згідно з пунктом 1 частини 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи, а Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області згідно з Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, є територіальним органом Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Отже, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області в межах повноважень та відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

За наведених обставин, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м. Львова від 18 серпня 2015 року по справі № 461/8405/15-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: А.І. Рибачук

Судді В.М. Багрій

Д.М. Старунський

Повний текст ухвали виготовлено 20 жовтня 2015 року.