Ухвала суду № 52569930, 20.10.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Сухарьок М.Г.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року справа №805/2313/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Сухарька М.Г., Блохіна А.А., Компанієць І.Д.,

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю представників позивача: Гедікової Г.В., Матвійчук Н.Є.,

за участю представника відповідача - Антощук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015р. у справі №805/2313/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про стягнення заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком №2,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області звернувся до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» (ПАТ «Маркограф»), в якому просив стягнути заборгованість по відшкодуванню пільгових пенсій у розмірі 91768,82грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015р. позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський графітний комбінат» на користь Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя заборгованість з покриття фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 1 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року у розмірі 87768 (вісімдесят сім тисяч сімсот шістдесят вісім) грн.82коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Відповідач з постановою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі в частині вимог в сумі 22007,93грн., які обґрунтовано розрахунками №527/02 від 12.01.2015 року, №484/02 від 12.01.2015 року, №417/04 від 13.01.2015 року, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивачем не доведено той факт, що вказана позивачем заборгованість є фактичними витратами на виплату та доставку пенсій, адже розрахунки не містять підписів отримувачів коштів.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі. Представники позивача просили залишити постанову суду першої інстанції без змін, зазначивши, що Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області направлялися відповідачу розрахунки саме фактичних витрат на виплату та доставку пенсій.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити, а постанову суду залишити без змін з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідачу були направлені розрахунки за період з 1 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року на загальну суму 91768,82грн. на покриття фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Згідно копії платіжного доручення відповідача № 398 від 04 червня 2015 року, ПАТ «Маркограф» було перераховано позивачу в якості витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача на підставі пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за спірний період коштів на суму 4000грн. Зазначене визнається і позивачем по справі та підтверджується карткою особового рахунку відповідача.

Докази на підтвердження призначення цього платежу та періоду, за який відповідачем відшкодовані ці витрати, в матеріалах справи відсутні.

Позивачем вказаний платіж було зараховано в рахунок погашення заборгованості відповідача з витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених працівникам відповідача на підставі пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка виникла до 1 лютого 2015 року.

Не погодившись із несплатою відповідачем в повному обсязі витрат позивача на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 1 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року в сумі 91768,82грн., позивач звернувся до суду із даним позовом.

Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, особам, зазначеним в абз.1 цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. При цьому, зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

У період лютий 2015 року - квітень 2015 року пенсії працівникам ПАТ «Маркограф» нараховувались та сплачувались Управлінням Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто, у даному випадку застосовуються норми законодавства, якими врегульований порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Закону №1058-IV, питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року «Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).

Згідно абз.4 п.1 ст. 2 Закону №400/97-ВР для платників збору, визначених п.п.1 та 2 ст.1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону №400/97-ВР розроблена Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1.

Згідно п. 6.4 вказаної Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які надсилаються підприємствами до 20-го січня поточного року протягом десяти днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено п. 6.8 Інструкції.

Відповідно до п.6.10 Інструкції відшкодування сум і фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, розрахунки за період з 1 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року (спірний період) на загальну суму 91768,82грн. управлінням направлялись відповідачу своєчасно, оскаржені не були; станом на час розгляду справи відповідачем сплачені фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, зазначені позивачем у вказаних розрахунках, у сумі 4000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

Таким чином, судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що грошові кошти в сумі 87768,82 грн. з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 1 лютого 2015 року по 30 квітня 2015 року підлягають стягненню. Матеріалами справи в повному обсязі підтверджено обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

На підставі викладеного, судова колегія робить висновок, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015р. у справі №805/2313/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Маріуполя Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський графітовий комбінат» про стягнення заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за Списком № 2 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 липня 2015р. у справі №805/2313/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені в судовому засіданні 20 жовтня 2015 року, повний текст виготовлений 21 жовтня 2015 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Колегія суддів Сухарьок М.Г.

Блохін А.А.

Компанієць І.Д.