Ухвала суду № 52569827, 07.10.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

07 жовтня 2015 року

справа № 808/1043/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшков В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електро-Трейд" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення; -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ВКФ Електро-трейд” (далі–позивач) звернулось до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі–відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 року №0000022213/218, прийняте відповідачем.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Вирішено питання про судові витрати по справі.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вказує на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, в межах доводів апеляційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ “ВКФ Електро-трейд” є юридичною особою, яка зареєстрована 30.11.1998 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради, основний вид економічної діяльності: 27.12 Виробництво електророзподільної та контрольної апаратури, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та довідкою АА №811861 з Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України.

Начальником ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя винесено наказ від 26.11.2014 року №856 про проведення документальної невиїзної позапланової невиїзної перевірки ТОВ “ВКФ Електро-трейд”, на підставі якого винесено повідомлення від 26.11.2014 №142.

На підставі вказаного наказу у період з 27.11.2014 року по 27.11.2014 року відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ “Тріал-груп” за період липень 2014 року, за результатами якої складений відповідний акт від 28.11.2014 року.

Як вбачаеться з Акту перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.3 ст.44, п.198.3 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, наказу №678 від 13.11.2013 року “Про затвердження форм та Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість” внаслідок чого підприємством завищено податковий кредит на загальну суму 51 200,00 по підприємству ТОВ “Тріал-груп” за липень 2014 року, що призвело до завищення податкового кредиту (р.17 податкової Декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму ПДВ – 51 200,00 грн., заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту (р.18 податкової Декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму ПДВ – 51 200,00 грн., заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду (р.25 податкової Декларації з ПДВ за липень 2014 року) на суму 51 200,00 грн.

Не погоджуючись із висновками відповідача, викладеними в Акті, позивачем подано заперечення від 25.12.2014 року до акту, проте відповідно відповіді на заперечення від 12.01.2015 року позивача повідомлено, що висновки акту відповідають вимогам законодавства.

На підставі Акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.01.2015 №0000022213/218, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання із податку на додану вартість у розмірі 76 800,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 51 200,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 25 600,00 грн.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту в даному випадку вважається згідно абз.2 п. 198.2 ст. 198 ПК України дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковими накладними.

Згідно до п. 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак враховуючи викладене право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктами 200.1 – 200.4 ПК України вбачається, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу .

Аналіз зазначених вищевказаних норм свідчить, що податкова накладна засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. Придбання товарів (робіт, послуг), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлено, що між позивачем та ТОВ "ТРІАЛ ГРУП" було укладено договір поставки " 01/07-14 від 07.07.2014 року.

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні первинні документи, а саме: рахунок-фактура № 160718 від 16.07.2014 року; видаткова накладна № 160718 від 18.07.2014 року; акт прийому передачі товару, податкова накладна № 79 від 18.07.2014 року; витяг з єдиного державного реєстру накладних № 1; товарно-транспорта накладна № 5 від 18.07.2014 року; відомостні про вантаж; платіжні доручення № 125 від 08.08.2014 року, № 126 від 08.08.2014 року, № 133 від 01.09.2014 року; журнал-ордер і Відомість по рахунку.

Згідно до ч. 2 ст. 3 Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно до ч. 1 ст. 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону реквізитам які повинні міститися наступні : назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Встановлено, що 07.07.2014 року позивачем укладено договір №01/07-14 на поставку товарів з ТОВ “Тріал-груп”, на умовах якого Постачальник (ТОВ “Тріал-груп”) зобов’язується в порядку та на умовах, визначених Договором поставити та передати у власність Замовника (ТОВ “ВКФ Електро-трейд”) товар, а Замовник зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти та оплатити цей товар. Загальна вартість товару за цим Договором становить 350 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 58 333,33 грн.

Отримання товару, було здійснено за виданою Постачальником видатковою накладною від 18.07.2014 року №160718, приймання-передача товару за Договором здійснена шляхом підписання акту. Крім того, ТОВ “Тріал-груп” виписано позивачу податкову накладну від 18.07.2014 року №79 на суму 256 00,00 грн., у тому числі суми ПДВ 51 200,00 грн., яку також було зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних. Розрахунки між сторонами за договором проводились у безготівковій формі на підставі виставленого продавцем рахунку-фактури від 16.07.2014 року №160718. Платіжними дорученнями від 08.08.2014 року №125 на суму 292 800,00 грн., від 08.08.2014 року №126 на суму 42 648,00 грн., від 01.09.2014 року №133 на суму 14 400,00 грн. позивачем за виконані за поставлений товар на рахунок контрагента перераховано грошові кошти. Крім того, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем суду надано товарно-транспортну накладну №5 від 18.07.2014 року, лист ДП “Запорізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації” від 19.07.2013 року №11/3797, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 10.08.2010 року №05.03.02-07/55673, договір оренди нежилого приміщення від 01.01.2014 року, укладений з ПП “Приват-Інвест Группа”, акт приймання-передачі нежилого приміщення від 01.01.2014 року.

Відповідно до листа від 18.09.2014 року №7759/10/08-29-22-1306/386 “Про надання інформації та її документального підтвердження” відповідач просив позивача у 10-денний термін від дати отримання цього запиту надати інформацію та її документальне підтвердження з питань відносин з контрагентом-постачальником ТОВ “Тріал-груп” за липень 2014 року, а також щодо реалізації або використання у господарській діяльності товару, придбаного у вказаного контрагента. Крім того, у вищевказаному листі наведений конкретний перелік інформації та копій документів, які відповідач просить надати позивача та зазначено, що у випадку ненадання пояснень та їх документальних підтверджень органи державної податкової служби на підставі пп.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України використають право на проведення позапланової перевірки.

01.10.2014 року на адресу відповідача надійшла відповідь ТОВ “ВКФ Електро-трейд” на запит, якою повідомлено, що за період, липень 2014 року, підприємство мало взаємовідносини з ТОВ “Тріал-груп”, дане підприємство було перевірено про наявність на державному сайті ДПІ України про дані платника податку на додану вартість, а також на сайті Єдиного реєстру юридичних ОСІБ. Дані про ТОВ “Тріал-груп” було підтверджено, тому ніяких сумнівів не викликає. Так, 07.07.2014 року та 18.07.2014 року у ТОВ “Тріал-груп” був придбаний товар згідно накладних. Товар прийнятий на складі позивача (Адреса складу: м. Запоріжжя, вул. Уральська, 1) у комплекті з документами, а саме рахунки, видаткові накладні, податкові накладні. Даний товар було оприбутковано на склад позивача для подальшого використання для виробництва роз’єднувачів (підприємство є виробниками роз’єднувчів РДЗ). За даний товар позивач проводив безготівкові розрахунки. Станом на 01.10.2014 року заборгованість перед ТОВ “Тріал-груп” відсутня. На підтвердження вказаних обставин позивачем надано відповідні первинні документи.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, у позивача наявні всі необхідні первинні документи, що проаналізовані судом першої та апеляційної інстанцій, які підтверджують наявність витрат на придбання товару, а відповідно і правомірність декларування суми податкового кредиту.

Також колегія суддів апеляційного суду звертає увагу відповідача по справі, що підставами для формування податкового кредиту з ПДВ є наявність належним чином оформленої податкової накладної, митної декларації або, як виняток, заяви зі скаргою на постачальника, бухгалтерської довідки або інших документів, передбачених пунктом 201.11 статті 201 ПК України. Товарно-транспортна накладна не міститься в переліку документів, що визначають право на формування податкового кредиту, як і сертифікат якості товару.

Крім того, щодо господарської діяльності контрагента позивача ТОВ “Тріал груп” колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Таким чином, зобов'язання контрагентів позивача не спричиняють цивільно-правових чи податкових наслідків для позивача, так само позивач не може нести відповідальність за будь-які порушення законодавства вчинені його контрагентами.

Позиція вищих судових інстанцій (Верховного та Вищого адміністративного судів) по питанню відповідальності суб’єктів господарювання є сталою та полягає у тому, що платник податків не мусить нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами. Це може бути відповідальністю самого контрагента, якщо він допускає такі порушення.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-якого з контрагентів.

За таких обставин, підприємство не може і не повинно нести відповідальність за діяння інших юридичних осіб. Жодним діючим законодавчим або нормативним актом України не передбачається обов’язок покупця, а також не надано йому права перевіряти правомірність діяльності підприємств-контрагентів за господарськими договорами, мету діяльності їх посадових осіб, достовірність даних, вказаних постачальником в його первинних документах, а також контролювати показники податкової звітності іншого платника податку.

Судом першої інстанції зазначено, що акт документальної позапланової невиїзної перевірки позивача містить посилання на певні ознаки фіктивності вказаного контрагента із посиланням на акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.09.2014 №692/26-57-22-04-10/39156639. Проте, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання не створює юридичних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, а ні для самого суб’єкта господарювання, а ні для його контрагентів.

Доказів обізнаності позивача щодо певних обставин здійснення господарської діяльності контрагента відповідачем а ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Матеріалами справи встановлено, що на час здійснення господарських операцій ТОВ “Тріал груп” було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців та мало свідоцтво платника податку на додану вартість, що підтверджується також актом ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 09.09.2014 №692/26-57-22-04-10/39156639.

З урахуванням викладеного колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, щодо необґрунтованих та недоведених висновків зроблених відповідачем в Акті, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем на підставі встановленого Актом порушення, є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, ст. 196, 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Електро-Трейд" до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення– залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай