Постанова № 52562079, 20.10.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 916/5033/14Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді: Головея В.М.,

суддів: Журавльова О.О., Ярош А.І.,

(У звязку з перебуванням судді Шевченко В.В. у відпустці, склад судової колегії змінено на підставі розпорядження №528 від 11.09.2015 та протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.09.2015)

при секретарі судового засідання: Максіміхіній Ю.В.,

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за довіреністю),

від відповідача ОСОБА_2 (за довіреністю), ОСОБА_3 (за довіреністю),

від третьої особи ОСОБА_4 (за довіреінстю), ОСОБА_5 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак»

на рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2015 року

по справі № 916/5033/14

за позовом Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак»

до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ОСОБА_6 акціонерне товариство «Тольяттіазот»

про врегулювання розбіжностей при укладенні договору

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

В судовому засіданні 20.10.2015 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2014 року Українське державне підприємство «Укрхімтрансаміак» (далі УДП «Укрхімтрансаміак», позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» (далі ПАТ «ОПЗ», відповідач) про врегулювання переддоговірного спору, а саме, зобовязання відповідача прийняти умови абз.1 п.п.2.1.1.; п.п.2.1.3.; пп..2.2.2.; п.4.1., п.4.3., п.4.5., п.4.6., п.5.4. Договору №1006/1ТА-2015 від 14.11.2015 в редакції позивача та зобов'язати ПАТ «ОПЗ» укласти договір №1006/1ТА-2015 від 14.11.2015 в редакції УДП «Укрхімтрансаміак» (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 26.02.2015).

Обґрунтовуючи позовні вимоги УДП «Укрхімтрансаміак» зазначило, що з метою укладання нового господарського договору на надання послуг з приймання, захолодження, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку російського походження протягом грудня 2014 2015 року, 14.11.2014 позивач направив на адресу відповідача два примірники проекту Договору №1006/1ТА-2015. Відповідач листом від 19.11.2014 направив на адресу позивача підписаний примірник вищевказаного договору з доданим до нього протоколом розбіжностей. Розглянувши вищезазначений протоколом розбіжностей, позивач направив на адресу відповідача свій варіант протоколу розбіжностей до Договору №1006/1ТА-2015 та протокол узгодження розбіжностей, викладених відповідачем у протоколі від 19.11.2014, а також запропонував ПАТ «ОПЗ», у разі не досягнення домовленостей по спірним пунктам вищевказаного договору, в редакції УДП «Укрхімтрансаміак», врегулювання таких спірних положень передати на розгляд суду. У відповіді від 24.11.2014 ПАТ «ОПЗ» наполягало на укладенні вищезазначеного договору з врахуванням умов викладених у протоколі від 19.11.2014.

Рішенням господарського суду Одеської області від 31.03.2015 у задоволенні позову УДП «Укрхімтрансаміак» - відмовлено.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відмова відповідача укласти договір в запропонованій редакції позивача з врахуванням приписів ст.627 ЦК України жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси останнього та у господарського суду відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача укласти договір №1006/1ТА-2015 від 14.11.2015 в редакції УДП «Укрхімтрансаміак».

Не погоджуючись з рішення місцевого суду, УДП «Укрхімтрансаміак» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення необґрунтоване та безпідставне, прийняте без зясування всіх обставин, що мають значення для справи та з порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.05.2015 року апеляційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду на 11.06.2015, колегією суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Разюк Г.П., суддів Колоколова С.І., Петрова М.С.

09.06.2015 від ПАТ «ОПЗ» до апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач вважає, що господарський суд в рішенні повністю вияснив обставини які мали значення для вирішення суперечки між сторонами стосовно врегулювання розбіжностей при укладанні договору. Судове рішення є обґрунтованим, прийнятим у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, підтверджене наявними в справі матеріалами, які були предметом дослідження і оцінки судом.

11.06.2015 ухвалою Одеського апеляційного господарського суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_6 акціонерне товариства «Тольяттіазот» (далі ВАТ «Тольяттіазот», третя особа) та відкладено розгляд справи на 14.07.2015.

13.07.2015 від третьої особи до суду апеляційної інстанції надійшли письмові пояснення в яких остання зазначає, що рішення господарського суду є незаконним, оскільки укладання спірного договору є обовязковим для сторін у даній справі на підставі закону, адже спірний договір заснований на державному замовлені. Також, судом першої інстанції не було враховано, що відповідач на думку третьої особи є субєктом природної монополії. Таким чином, ВАТ «Тольяттіазот» вважає, що оскаржене рішення є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки прийняте за неповного зясування обставин по справі та із порушенням норм матеріального та процесуального права, а позовні вимоги - задоволенню.

У звязку з відпусткою головуючого судді Разюк Г.П. та судді-учасників колегії ОСОБА_7, ОСОБА_8 було здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Головей В.М., суддів Шевченко В.В., Ярош А.І.

14.07.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від третьої особи, в порядку ст. 38 ГПК України надійшли клопотання про витребування доказів від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Фонду державного майна України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Антимонопольного комітету України, Одеської міської ради та Одеського міського відділу юстиції, а також клопотання про призначення у справі комісійної судово-економічної експертизи.

15.07.2015 ухвалою апеляційної інстанції апеляційна скарга УДП «Укрхімтрансаміак» прийнята до провадження новим складом колегії суддів та призначена до розгляду на 15.09.2015.

У звязку з відпусткою судді-учасника колегії ОСОБА_9, було здійснено повторний автоматичний розподіл справи, внаслідок якого для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Головей В.М., суддів Журавльов О.О., Ярош А.І.

В судовому засіданні 15.09.2015 головуючий оголосив вищевказані клопотання, що надійшли від третьої особи, та зясувавши думку представників сторін щодо названих клопотань, судова колегія зазначила, що клопотання про витребування доказів від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Фонду державного майна України, та Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню. Клопотання про призначення у справі комісійної судово-економічної експертизи судова колегія залишає без задоволення, оскільки відповідно до ст. 41 ГПК України, експертиза призначається для зясування питань, що потребують спеціальних знань. Судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В клопотанні про призначення експертизи третя особа просить розрахувати розмір тарифу на послуги із прийому, захолодження, зберігання та відвантаження на морські судна рідкого аміаку, проте предметом позову у даній справі є врегулювання розбіжностей при укладанні договору, а не встановлення розміру тарифу на послуги, у звязку з цим, судова колегія вважає, що дане клопотання не має відношення до предмету позову у даній справі і є недоцільним. Крім цього, ані представник позивача, ані представники відповідача в судовому засіданні 15.09.2015 не підтримали клопотання про призначення у справі комісійної судово-економічної експертизи.

Також, судова колегія вважає, що не підлягають задоволенню клопотання про витребування доказів від Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Одеської міської ради та Одеського міського відділу юстиції, оскільки дані клопотання не мають відношення до предмету спору у даній справі. Крім цього, ані представник позивача, ані представники відповідача в судовому засіданні 15.09.2015 не підтримали дані клопотання.

У звязку із частковим задоволенням клопотань третьої особи, судова колегія оголосила перерву в судовому засіданні до 20.10.2015.

12.10.2015 від Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) до Одеського апеляційного господарського суду надійшла відповідь щодо надання інформації, в якій зазначено, що НКРЕКП не здійснює державне регулювання діяльності ПАТ «ОПЗ» щодо надання послуг із прийому, захолодження, зберігання та відвантаження на морські судна рідкого аміаку.

16.10.2015 до Одеського апеляційного господарського суду від Антимонопольного комітету України (АМК) надійшла відповідь на запит апеляційного суду, в якій зазначено, що розпорядженням АМК від 14.04.2015 №04/72 розпочато розгляд справи за ознаками вчинення ПАТ «ОПЗ» порушення, передбаченого п.1 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», однак рішення у справі не прийнято, триває збір та аналіз доказів у справі.

Фонд державного майна України надіслав до апеляційного суду лист від 15.10.2015 про надання інформації щодо АТ «ОПЗ», в якому зазначило, що відповідно до Законів України «Про Фонд державного майна України» та «Про управління обєктами державної власності» Фонд не здійснює державне регулювання діяльності підприємств державного сектору економіки, в тому числі із надання послуг з приймання, захолодження, зберігання і відвантаження рідкого аміаку.

19.10.2015 третя особа надала до Одеського апеляційного господарського суду повторне клопотання про призначення комісійної судово-економічної експертизи.

Зясувавши думки представників сторін в судовому засіданні щодо вищевказаного клопотання, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки дане клопотання як і попереднє клопотання не має відношення до предмету позову у даній справі.

Крім цього, в судовому засіданні представником позивача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи до надання відповідачем до АМК додаткових документів. Зясувавши думку представників відповідача та третьої особи щодо даного клопотання судова колегія не вбачає підстав для його задоволення, адже матеріали справи містять достатньо документів та доказів необхідних для повного, всебічного і обєктивного розгляду справи.

В судовому засіданні 20.10.2015 представник позивача надав пояснення, якими підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити останню.

Представники третьої особи 20.10.2015 в судовому засіданні надали пояснення, в яких просили суд, рішення господарського суду скасувати та задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

20.10.2015 представники відповідача в судовому засіданні надали пояснення, в яких просили суд, рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожен суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. А підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на свій розсуд.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Частиною 2 ст. 67 ГК України та ст. 627 ЦК України передбачено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначені зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом, УДП «Укрхімтрансаміак», згідно супровідному листу №1191 від 14.11.2014, надіслав на адресу ПАТ «ОПЗ» проект Договору № 1006/1ТА-2015 про надання послуг з прийому, захолодженню, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку російського походження протягом грудня 2014 - 2015 років.

Загальний порядок укладення договорів визначено статтею 181 ГК України, відповідно до якої за наявності заперечень щодо окремих пунктів запропонованого договору, сторона, яка одержала проект договору, складає проект розбіжностей, про що робиться застереження в договорі, та в двадцятиденний строк надсилає два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (п. 4 ст. 181 ГК України).

Отримавши проект Договору, ПАТ «ОПЗ», вжив заходи для врегулювання певних розбіжностей шляхом часткового погодження деяких умов проекту Договору, про що свідчить протокол розбіжностей, який був направлений позивачу супровідним листом №4641 від 19.11.2014 разом із підписаним Договором у відповідності до вимог ч. 4 ст. 181 ГК України.

Не погоджуючись із запропонованим відповідачем протоколом розбіжностей позивач, листом №1221 від 21.11.2014 направив новий варіант протоколу розбіжностей по Договору, що не передбачено приписами ст. 181 ГК України, а також запропонував, у разі недосягнення домовленостей по спірним пунктам Договору в його редакції, врегулювати зазначений спір шляхом передачі на розгляд суду.

24.11.2014 відповідач наполягав про укладання договору з врахуванням протоколу розбіжностей саме в редакції ПАТ «ОПЗ» від 19.11.2014, а у разі недосягнення згоди запропонував узгодити розбіжності за допомогою Міністерства економічного розвитку та торгівлі України та Фонду державного майна України, а також не дав згоду позивачу на розгляд розбіжностей у суді.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч. 5 ст. 181 ГК України).

Не погоджуючись із протоколом розбіжностей відповідача, посилаючись на ч.7ст. 181 ГК України, не отримавши згоди ПАТ «ОПЗ», УДП «Укрхімтрансаміак» звернулось до господарського суду з позовною заявою про врегулювання розбіжностей при укладанні договору у примусовому порядку.

Так, частиною 7 ст. 181 ГК України встановлено, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Проте, судова колегія вважає, що запропонований позивачем проект договору № 1006/1ТА-2015 від 14.11.2014 не відноситься до договору, укладення якого є обоязковим для сторін на підставі закону, а сторона - виконавець за цим Договором - ПАТ «ОПЗ» не є монополістом, на даному ринку послуг, що підтверджується відсутністю відповідача у «Зведеному переліку суб'єктів природних монополій» станом на 15 грудня 2014 року, який ведеться та затверджується Антимонопольним комітетом України.

Крім цього, АМК листом №222-29/05-3628 від 23.04.2014 також підтвердив, що ПАТ «ОПЗ» не включений до реєстру субєктів природних монополій у відповідних сферах, на основі яких формується Зведений перелік субєктів природних монополій (т. 1 а.с. 131-132).

Також, стаття 5 Закону України «Про природні монополії», Статут ПАТ «ОПЗ» (Т.1, а.с. 106-130), ОСОБА_9 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Т. 1, а.с. 232-234), довідка з ЄДРПОУ на ПАТ «ОПЗ» (Т. 1, а.с. 133) не передбачають сферу, види економічної діяльності відповідача, що відносяться до діяльності субєктів природних монополій.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що приписи ч. 7 ст.181 ГК України щодо дотримання порядку укладання господарського договору №1006/1ТА-2015 від 14.11.2014 не відносяться до відповідача, як сторони Договору, а отже вимоги позивача щодо врегулювання переддоговірного спору та зобовязання відповідача прийняти умови вищевказаного договору в редакції УДП «Укрхімтрансаміак» є необґрунтованими, оскільки розбіжності, що виникли між сторонами, не можуть бути вирішені судом в примусовому порядку, без згоди на це ПАТ «ОПЗ». Крім цього, судова колегія погоджується з висновком господарського суду, що відмова відповідача укласти договір в запропонованій редакції УДП «Укрхімтрансаміак» з врахуванням приписів ст.627 ЦК України - жодним чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача.

Судова колегія не приймає до уваги доводи позивача в апеляційній скарзі, що відповідач зловживаючи своїм монопольним становищем встановив необґрунтовані ціни на надані послуги, адже відповідно до ст. 189 ГК України ціна виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ч. ч. 1, 2 ст. 190 ГК України).

Основні принципи встановлення і застосування цін і тарифів та організації контролю за їх дотриманням регламентовано Законом України «Про ціни та ціноутворення» від 21.06.2012, № 5007-VI (Закон). Відповідно до ст. 10 цього Закону Суб'єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують вільні ціни і державні регульовані ціни. Згідно ст. 11 Закону, вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

З метою вдосконалення системи державного регулювання цін КМУ прийнято постанову від 25.12.1996 № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України станом на 25.03.2015). Ціни на види продукції, товарів послуг, не наведені у зазначеній постанові, не підлягають державному регулюванню, тобто вважаються вільними. Послуги з приймання, охолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку, які ПАТ «ОПЗ» надає УДП «Укрхімтрансаміак», не наведені в переліку зазначеної Постанови.

Якщо ціни не регулюються державою, то відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Таким чином, за своєю правовою природою послуги з приймання захолодження, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку, які ПАТ «ОПЗ» надає УДП «Укрхімтрансаміак», не підлягають державному регулюванню, є вільними і встановлюються за домовленістю сторін.

Також, судова колегія вважає необґрунтованим твердження апелянта, що господарським судом були порушені норми процесуального права, при відхиленні клопотання щодо зупинення провадження у справі, у зв'язку із зверненням останнього до АМКУ, із заявою в якій він просив дати правову оцінку діям ПАТ «ОПЗ» при визначенні вартості послуг з прийому, захолодженню, зберігання та відвантаження на морські судна прийому, захолоджування, зберігання та відвантаження на морські судна транзитного аміаку, що надходить аміакопроводом від підприємств Росії.

Так, пунктом 3.16. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» надано розяснення, що ст. 79 ГПК України надає вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі, зокрема: призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування; зміна однієї із сторін її правонаступником. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним. У звязку з цим, судова колегія вважає, що господарський суд, цілком обґрунтовано відхилив подане позивачем клопотання та продовжив розгляд справи.

Судова колегія не приймає до уваги пояснення тертої особи, що відповідач належить до підприємств трубопровідного транспорту на яке розповсюджує дію Закон України «Про трубопровідний транспорт» а тому, на думку ВАТ «Тольяттіазот», укладення спірного договору № 1006/1ТА-2015 від 14.11.2014 є обов'язковим для Сторін у тому числі і для відповідача, однак доводи третьої особи не відповідає дійсності.

ПАТ «ОПЗ» створений відповідно до наказу Міністерства хімічної промисловості СРСР №155 від 04.03.1974, належить до підприємств азотної галузі хімічної промисловості України, основним видом діяльності якого є виробництво хімічної продукції - аміаку та карбаміду.

Другорядним видом діяльності публічного акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» є перевантаження на морський транспорт хімічної продукції (аміак, карбамід, метанол), у тому числі аміаку, який надходить від інших підприємств України та Росії трубопровідним та залізничним транспортом.

Відповідно до Статуту, державних реєстраційних та дозвільних документів ПАТ «ОПЗ» не здійснює господарську діяльність, пов'язану з наданням транспортних послуг, тому не є підприємством трубопровідного, залізничного та морського транспорту.

Усі об'єкти магістрального аміакопроводу, у тому числі кінцева станція (КС-15) з видачі заводу аміаку з магістральної лінії аміакопроводу, знаходяться на балансі Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак» (м. Київ).

Таким чином, ПАТ «ОПЗ» не є суб'єктом трубопровідного транспорту в розумінні Закону України «Про трубопровідний транспорт», оскільки не експлуатує обєкти трубопровідного транспорту, у тому числі аміакопроводу, не здійснює транзитне транспортування аміаку та не входить в єдину технологічну систему, повязану з транспортуванням аміаку по магістральному аміакопроводу.

Безпідставними також є твердження третьої особи про те, що спірний договір, є таким, умови якого засновані на державному замовлені, а ПАТ «ОПЗ» є субєктом природних монополій, адже документального підтвердження ВАТ «Тольяттіазот» до своїх доводів та пояснень не надав, в матеріалах справи відсутні належні та обґрунтовані докази, що відповідач є субєктом природних монополій, а отже вищевказане твердження третьої особи, є припущенням, яке не відповідає вимогам ст. 36 ГПК України та не приймається судовою колегію до уваги.

З огляду на викладене судова колегія вважає, що висновок господарського суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог відповідає нормам матеріального та процесуального права, але за мотивами, викладеними в постанові, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення.

Перевіряючи, згідно приписів ст.101 ГПК України законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсягу, тобто не тільки на підставах викладених у апеляційній скарзі, судова колегія не встановила будь-яких порушень норм матеріального і процесуального права з боку місцевого суду і вважає, що зроблені судом висновки відповідають фактичним обставинам справи, наявним в ній доказам та приписам чинного законодавства.

Керуючись ст. 99, 101-105 ГПК України колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 31.03.2015 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяГоловей В.М.

СуддіЖуравльов О.О.

ОСОБА_10