Постанова № 52561757, 20.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2015 року Справа № 912/2532/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Лисенко О.М., Науменко І.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

від представників сторін:

від позивача: Щербак Г.М. представник, довіреність №5Д-10 від 04.09.15;

від відповідача: Любченко В.М. представник, довіреність б/н від 23.06.15

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року у справі № 912/2532/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград

до Публічного акціонерного товариства "2-ге ім. Петровського", смт. Олександрівка, Олександрівський район, Кіровоградської області

про визнання недійсним договору,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року (суддя Наливайко Е.М.) в задоволенні позову про визнання недійсним договору поставки №С14-00066 від 20 серпня 2014 року відмовлено з тих підстав, що сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, він є укладеним і у подальшому схвалений позивачем.

Не погодившись з зазначеним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Креатив" його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального права, неповним з'ясуванням судом обставин справи.

Апелянт вважає, що сторонами не узгоджено предмет договору поставки, що є істотною умовою договору. Посилається на те, що представник Приватного акціонерного товариства "Креатив" ОСОБА_3 не мав відповідних повноважень на підписання договору поставки, довіреність йому на вчинення правочинів, в тому числі на укладання (підписання) від імені Приватного акціонерного товариства "Креатив" будь -яких договорів з Публічним акціонерним товариством "2-ге ім. Петровського" не видавалась. Позивач вважає, що договір підписаний не уповноваженою особою.

Також апелянт посилається на те, що йому не відомо чий підпис стоїть на договорі, оскільки він не містить необхідних атрибутів. Відповідно до ДСТУ 4163 -2003 "Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно розпорядчої документації" підпис має містити в собі наступні атрибути: назва посади особи, яка підписує документ (повної, якщо документ надруковано не на бланку, скороченої -на документі, надрукованому на бланку, особистий підпис, ініціали і призвища).

Апелянт просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року, позов задовольнити.

Відповідач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 29 вересня 2015 року оголошувалась перерва до 20 жовтня 2015 року.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 20 серпня 2014 року між Приватним акціонерним товариством "Креатив" (покупцем) та Публічним акціонерним товариством "2-ге ім. Петровського" (продавцем) укладено договір поставки № С14-00066 (надалі - договір).

Зі сторони Приватного акціонерного товариства "Креатив" договір підписано представником ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності №1347-12/к від 05 вересня 2013 року, зі сторони Публічного акціонерного товариства "2-ге ім. Петровського" -директором ОСОБА_4, який діє на підставі Статуту, про що зазначено в преамбулі договору. Підписи вказаних осіб на договорі скріплені печатками підприємств.

Позивач вважає, що договір поставки №С14-00066 від 20 серпня 2014 року не відповідає чинному законодавству, а тому повинен бути визнаний недійсним, зокрема:

- в договорі не узгоджено предмет договору поставки, оскільки пунктом 4.1.1. договору визначено, що кількість товару, яка має бути поставлена покупцю складає 500 тон +/- 10% (за вибором покупця);

- договір підписано не уповноваженою особою, оскільки довіреність від 05 вересня 2013 року №1347-12/к ОСОБА_3 на вчинення правочинів, в тому числі і на укладання (підписання) від імені Приватного акціонерного товариства "Креатив" будь -яких договорів (правочинів) з Публічним акціонерним товариством "2-ге ім. Петровського" не видавалась;

- договір не оформлено у відповідності з вимогами п.п.5.23, 5.26 Стандарту -ДСТУ 4163 -2003 "Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно розпорядчої документації".

При цьому представник позивача пояснив в судовому засіданні апеляційного господарського суду 29 вересня 2015 року, що оригінал спірного договору в нього відсутній, про наявність цього договору він дізнався випадково, довіреність №1347-12/к від 05 вересня 2013 року, на яку мається посилання в договорі ОСОБА_3 не надавалася, довіреність на підприємстві відсутня.

За змістом положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України).

Згідно п.1.1. спірного договору продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити насіння соняшнику урожаю 2014 року.

За своєю правовою природою даний договір є договором поставки, зобов'язання з якої врегульовані параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У пункті 4.1. договору сторони погодили, що кількість товару - 500 тон +/- 10% (за вибором покупця), ціна товару за тонну - в залежності від показників якості; орієнтовна сума договору - 2 200 000,00 грн.

Отже, сторонами узгоджена орієнтовна кількість товару, який підлягає поставці. Визначення в п.4.1. договору що кількість товару може коливатись в межах +/- 10% не є свідченням того, що сторони не узгодили кількість товару, що поставляється. Крім того, з умов договору вбачається, що насіння соняшнику поставляється насипом, а відтак встановити чітку кількість товару, в даному випадку, не представляється можливим.

В той же час, непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно статей 180, 181 Господарського кодексу України, статті 638 Цивільного кодексу України, чого в даному випадку не встановлено, може свідчити про неукладеність такого договору, тобто непородженням ним цивільних прав та обов'язків, що виключає можливість визнання судом такого правочину недійсним.

Аналогічний висновок міститься в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06 листопада 2009 року та пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29 травня 2013 року "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".

Крім того, визначаючи договір як основний акт регулювання правовідносин між його учасниками, Цивільний кодекс України наділяє сторін правом самостійно врегулювати свої відносини, відступивши від актів цивільного законодавства (стаття 6). Договір, як юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення, зміну та припинення цивільних прав та обов'язків, є дією осіб. Доведення настання даного юридичного факту, тобто вчинення сторонами дій щодо досягнення згоди, повинно здійснюватись при вирішенні спору щодо стану виконання сторонами своїх обов'язків з метою встановлення підстав їх виникнення. Відсутність ж даної згоди свідчить про відсутність такого юридичного факту як договір. В свою чергу, відсутність договору як юридичного факту свідчить про відсутність у ньому будь-яких дефектів, у тому числі і щодо змісту та щодо його правових результатів. А тому правочин, якого не існує, не може бути предметом оскарження та визнання недійсним за відсутності такого. Отже, недійсним може бути визнано правочин, який відбувся як юридичний факт, а тому відсутність істотних умов жодним чином не відноситься до вимог, з якими закон пов'язує його недійсність (частина 1 статті 215 Цивільного кодексу України).

Оцінюючи доводи позивача щодо недійсності договору у зв'язку з підписанням його невідомою особою апеляційний господарський суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України).

Договір зі сторони позивача підписано його представником ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності позивача від 05 вересня 2013 року. Підпис ОСОБА_3 на договорі засвідчено печаткою позивача. Позивачем не подано доказів неправомірного використання печатки товариства чи її втрати, а тому доводи про неналежність підпису ОСОБА_3 оцінюються судом як намір уникнути виконання зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України, правочин який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюються печатками.

За загальним правилом навіть у випадку вчинення правочину з перевищенням повноважень за умови вчинення подальших дій, які свідчать про прийняття такого правочину до виконання, тобто його схвалення, він не може бути визнаний недійсним,оскільки відповідно до ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, - правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Аналогічні висновки містяться в п.3.4 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29 травня 2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" згідно якого -наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і таке інше). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

На виконання п.1.1. договору продавець здійснив поставку продукції насіння соняшнику урожаю 2014 року, що підтверджується накладними №3 від 21 серпня 2014 року, №4 від 22 серпня 2014 року, №5 від 23 серпня 2014 року, №6 від 24 серпня 2014 року, №7 від 25 серпня 2014 року, №8 від 26 серпня 2014 року, №9 від 27 серпня 2014 року, №10 від 28 серпня 2014 року, №11 від 29 серпня 2014 року, №12 від 30 серпня 2014 року, №13 від 30 серпня 2014 року, №14 від 31 серпня 2014 року, №2 від 01 вересня 2014 року, копії яких містяться в матеріалах справи. Накладні зі сторони позивача підписані представником Приватного акціонерного товариства "Креатив" ОСОБА_5 на підставі довіреності №4779 від 31 серпня 2014 року, №4684 від 21 серпня 2014 року (а.с.104-105).

Загальна кількість товару, який було поставлено покупцю згідно вище зазначених накладних складає 487 тон 480 кг.

Факт отримання покупцем товару підтверджується також податковими накладними, які були зареєстровані в Міністерстві доходів та зборів України (а.с.21-29).

Відповідно до інформації Головного управління ДФС у Кіровоградській області, наданої на вимогу господарського суду, за даними електронної бази Єдиного реєстру податкових накладних Публічним акціонерним товариством "2-ге ім. Петровського" складено та зареєстровано податкові накладні у серпні - вересні 2014 року на постачання насіння соняшника Приватному акціонерному товариству "Креатив" на загальну суму 2 010 133, 60 грн., у тому числі податок на додану вартість 335 022, 30 грн. Згідно результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" Публічним акціонерним товариством "2-ге ім. Петровського" сформовано податковий кредит Приватному акціонерному товариству "Креатив" у серпні 2014 року на суму 308 989, 46 грн., у вересні 2014 року на суму 35 494, 64 грн., разом - 344 484,10 грн. Розбіжності у відображені податкових зобов'язань та податкового кредиту вищезазначених контрагентів відсутні. Номери податкових накладних, дати їх виписки, загальні суми та суми податку на додану вартість, зазначені у Переліку складених та зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, що є додатком №1 до листа Головного управління ДФС У Кіровоградській області, співпадають з відомостями податкових накладних, що досліджені господарським судом у даній справі.

Згідно відповіді позивача на претензію відповідача №131 від 09 вересня 2014 року Приватне акціонерне товариство "Креатив" підтверджує неможливість сплатити кредиторську заборгованість за договором поставки №С14-00066 від 20 серпня 2014 року в розмірі 2 066 904, 59 грн. і пропонує графік погашення цієї заборгованості: з 23 лютого 2015 року по 28 лютого 2015 року - 1 000 000, 00 грн., з 20 березня 2015 року по 31 березня 2015 року - 1 066 904, 59 грн.

Таким чином, навіть якщо і було допущене перевищення службових повноважень з боку громадянина ОСОБА_3 при підписанні договору поставки № С14-00066 від 20 серпня 2014 року, то дії позивача щодо виконання спірного договору свідчать про наступне схвалення ним такого правочину як договір поставки №С14-00066 від 20 серпня 2014 року, що унеможливлює визнання його недійсним на підставі ч.2 ст.203 та ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України.

Стосовно доводів позивача, щодо невідповідності оспорюваного договору ДСТУ 4163 -2003 "Державна уніфікована система документації Уніфікована система організаційно розпорядчої документації" слід зауважити, що недотримання порядку оформлення договору відповідно до вимог ДСТУ не є підставою визнання його недійсним на підставі ст.215 Цивільного кодексу України.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторонами досягнуто всіх істотних умов договору, що свідчить про його укладеність, у подальшому договір схвалений Приватним акціонерним товариством "Креатив", тому відсутні правові підстави для визнання договору недійсним в порядку ст.215 ч.ч. 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України.

Доводи апелянта в силу наведеного не спростовують законних висновків господарського суду.

Таким чином, рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року відповідає діючому законодавству, судом повністю досліджено обставини справи, підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 10 серпня 2015 року у справі № 912/2532/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Креатив", м. Кіровоград залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.М. Лисенко

Суддя І.М. Науменко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 21.10.15 р.)