Постанова № 52561748, 19.10.2015, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015 року Справа № 904/1654/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Величко Н.Л., Іванов О.Г.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Рябуха О.В., представник, довіреність №060815/1 від 06.08.15

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015р.

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/1654/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд", м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС", м. Дніпропетровськ

про стягнення 86188, 90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015р. у справі №904/1654/15 (суддя Ярошенко В.І.) відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/1654/15.

Відмовляючи в задоволенні заяви, місцевий господарський суд виходив із того, що відповідач не надав належних доказів в підтвердження обставин, на які він посилається в обґрунтування поданої заяви, у тому числі доказів неможливості чи утруднення на даний час виконання рішення суду, відсутності активів для виконання рішення суду та реальної загрози зупинення господарської діяльності у зв'язку з виконанням рішення суду, винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання розстрочки виконання рішення суду. Суд не прийняв до уваги твердження відповідача про складне фінансове становище, оскільки таке становище утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об'єктивних, незалежних від відповідача обставин. Крім того, місцевий господарський суд звернув увагу на те, що, враховуючи наявні інфляційні процеси в економіці держави, розстрочення виконання рішення суду від 23.03.2015р. у справі №904/1654/15 є порушенням прав позивача.

Не погодившись з прийнятою ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015р. у справі №904/1654/15, відповідач (ТОВ "ПКВП МДС") звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати цю ухвалу як необґрунтовану, та винести нову ухвалу, якою заяву про розстрочку виконання рішення задовольнити та надати розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/1654/15 за позовом ТОВ "Пейнт Трейд" до ТОВ "ПКВП МДС" про стягнення 86188,90 грн. строком на дванадцять місяців.

В обґрунтування своїх вимог скаржник вказує на те, що, враховуючи скрутне фінансове становище, не зможе добровільно виконати вимоги державного виконавця та виплатити одним платежем суму заборгованості перед позивачем, а примусове стягнення заборгованості через реалізацію активів, призведе до стійкої неплатоспроможності відповідача та все рівно призведе до неспроможності задовольнити вимоги кредиторів, а це у свою чергу доведе його до банкрутства. Вказує, що ці обставини він доводив в судовому процесі копіями судових рішень у інших справах, де з ТОВ "ПКВП МДС" стягується приблизно 2500000,00 грн., однак суд не прийняв їх до матеріалів справи та не врахував при винесенні ухвали.

Позивач (ТОВ "Пейнт Трейд") надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що підстави для розстрочення виконання рішення суду у даній справі відсутні та зазначає, що листом №348 від 19.03.2015р. відповідач звернувся до нього з проханням розстрочити свої зобов'язання зі сплати заборгованості та запропонував графік погашення заборгованості до 30.07.2015р. Позивач погодився на даний графік погашення заборгованості і між сторонами було досягнуто усної домовленості про розстрочку сплати боргу до 30.07.2015р. Протягом цього строку відповідач здійснив часткове погашення заборгованості у розмірі 57611,52 грн. і на даний момент залишок заборгованості відповідача перед позивачем складає 28577,38 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору. На думку позивача, вказана сума не є настільки значною, щоб її негайне одноразове стягнення призвело до зупинення діяльності підприємства відповідача. Вважає суб'єктивними наведені відповідачем у заяві підстави для розстрочення виконання судового рішення. Вказує на те, що тяжке фінансове становище, не є тими виключними обставинами, які дають підстави для розстрочення виконання судового рішення. До того ж, сума заборгованості відповідача не є настільки значною, щоб її негайне одноразове стягнення призвело до зупинення діяльності підприємства відповідача.

В судовому засідання 05.10.2015р. у зв'язку з неявкою представника відповідача, який подав клопотання про перенесення розгляду справи, яке було задоволене судом, розгляд справи за апеляційною скаргою був відкладений.

В судове засідання 19.10.2015р. з'явився представник позивача, надав суду апеляційної інстанції пояснення, в яких заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Представник відповідача в судове засідання 19.10.2015р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

За правилами ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Враховуючи, що відповідач не скористався наданим йому правом брати участь в судових засіданнях та на засадах змагальності доводити суду обґрунтованість своїх вимог та заперечень, а неявка представника відповідача не перешкоджає дослідженню та оцінці наявних матеріалів справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути по суті в цьому судовому засіданні в порядку ст.ст. 75, 99 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши повноту встановлених господарським судом обставин та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/1654/15 (суддя Мілєва І.В.) позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Пейнт Трейд" 86188, 90 грн., з яких: 76815,34 грн. - основний борг, 5282,36 грн. - пеня, 4091,20 грн. - 24 % річних.

06.04.2015р. на примусове виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/1654/15 видано відповідні накази.

12.08.2015р. від відповідача до суду першої інстанції надійшла заява про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.03.2015р. у справі №904/1654/15.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.08.2015р. зазначену заяву було повернуто без розгляду на підставі п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

28.08.2015р. відповідач повторно подав заяву до господарського суду Дніпропетровської області про розстрочку виконання означеного судового рішення, в якій просив суд надати розстрочку строком на дванадцять місяців.

Заява мотивована тим, що ТОВ "ПКВП МДС" має намір здійснити погашення суми боргу в повному обсязі, однак на даний час своєчасне та повне виконання рішення суду значно ускладнене через незадовільну фінансову ситуацію, що склалась на підприємстві та в державі. Вказував на те, що арешт рахунків та майна товариства заблокує його господарську діяльність та призведе до неможливості виплачувати заробітні плати, борги, податки, і як наслідок, до повного невиконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами. Для виконання зобов'язань товариству необхідно продовжувати вільно здійснювати господарську діяльність, оскільки примусове стягнення заборгованості через реалізацію активів товариства призведе до стійкої неплатоспроможності і доведе його банкрутства.

До апеляційної скарги відповідач додатково долучив: копію постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. у справі 3904/1457/15, копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015р. у справі №904/5306/15 та копію рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015р. у справі №904/5307/15, які, на твердження відповідача, доводять вказані вище обставини, але які суд першої інстанції не прийняв до уваги.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Вказаними нормами визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду, оскільки у процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.

Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК і ст. 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, вирішуючи в даному випадку питання про надання розстрочки виконання рішення чи навпаки, необхідно враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Водночас слід враховувати, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку ст. 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів - фактичних даних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Тобто, тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення.

В обґрунтування заяви боржник послався, зокрема на те, що знаходиться у тяжкому фінансовому становищі та має низький рівень платоспроможності.

Однак, як вірно встановив та зазначив у оскарженій ухвалі місцевий господарський суд, всупереч положенням статті 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, заявник під час вирішення питання про можливість розстрочки виконання рішення суду не надав доказів, які підтверджують його тяжкий фінансовий стан, оскільки обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у даний час та можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або утруднюють виконання рішення суду у даній справі.

Із наданих відповідачем додатково до матеріалів даної справи доказів, що були прийняті судом апеляційної інстанції з мотивів доведення відповідачем причин, за яких їх не було розглянуто судом першої інстанції, а саме: копій постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.06.2015р. у справі 3904/1457/15, копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2015р. у справі №904/5306/15, копії рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2015р. у справі №904/5307/15 - вбачається, що відносно ТОВ "ПКВП МДС" прийнято низку судових рішень про стягнення на користь його кредиторів грошових коштів в сумі понад 2, 2 млн. грн. Між тим, встановлені у цих судових рішеннях факти свідчать лише про неналежне виконання ТОВ "ПКВП МДС" своїх грошових зобов'язань, не встановлюючи усіх причин до цього. Докази про реальне добровільне виконання цих рішень чи розпочаті процедури їх примусового виконання та об'єктивні перешкоди до цього або негативні наслідки для господарської діяльності боржника - відповідачем не надані.

Тому колегія суддів також вважає, що наведені відповідачем обставини є ймовірними негативними для господарської діяльності наслідками, що виникають під час законодавчо встановлених процедур примусового виконання судового рішення, а не об'єктивно непереборними обставинами, що ускладнюють виконання зазначеного судового рішення, зокрема, з огляду на незначний розмір заборгованості відповідача перед позивачем у даній справі у порівнянні із рештою його кредиторською заборгованістю. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені боржником обставини передусім є наслідком господарської діяльності відповідача, а не виникли в силу якихось об'єктивних та незалежних від боржника обставин, а відтак не можуть бути визнані у даній справі у якості законних та обґрунтованих підстав для розстрочки виконання означеного судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу обґрунтованою та такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку із чим підстав, встановлених ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення вимог апеляційної скарги щодо її скасування немає.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені у зв'язку з апеляційним оскарженням, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-конструкторське виробниче підприємство МДС" - залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 08.09.2015р. у справі №904/1654/15 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови складено - 20.10.2015р.

Головуючий суддя І. М. Подобєд

Суддя Н. Л. Величко

Суддя О. Г. Іванов