Рішення № 52561606, 12.10.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2015 р.Справа № 922/4697/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Київ до Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 11268,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Київ (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Публічного акціонерного товариств "Харківська муніципальна страхова компанія", м. Харків про стягнення 11268,00грн. страхового відшкодування, а також просить суд витребувати у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо страхового полісу № АС/3811934, укладеного з відповідачем та надати інформацію про забезпечений транспортний ліміт відповідальності та розмір франшизи за вказаним полісом, також позивачем заявлено до стягнення судовий збір у розмірі 1 827 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на те, що ТДВ "СК "Аскор" на виконання вимог статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, здійснила виплату страхового відшкодування на користь другого учасника ДТП (транспортний засіб "ЗАЗ д/н АХ 1503ВР) та набула права вимоги на підставі вищезазначених правових норм до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто відповідача за даним спором, як до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. 20.06.2014 року ТДВ "СК "Аскор" переведено (відступлено) належне йому право вимоги в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок виплати страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, укладеними між ТДВ "СК "Аскор" та страхувальниками на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.08.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07.09.2015 року о 10:30 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.09.2015 року розгляд справи було відкладено на 22.09.2015 року та в порядку ст. 38 ГПК України витребувано у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію щодо страхового полісу № АС/3811934 (укладеного між ОСОБА_3 та відповідачем - ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія").

22.09.20152 року до суду від відповідача надійшли заперечення проти позовних вимог, в яких він проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем та Страховиком ТДВ СК "Аскор" були проведені дії по виплаті страхової виплати без узгоджених дій з відповідачем, що призвело до неможливості встановлення дійсного розміру завданої шкоди.

Надані документи було долучено судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні було оголошено перерву по справі з 22.09.2015 року по 12.10.2015 року.

05.10.2015 року до суду від позивача надійшли пояснення на заперечення відповідача, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 12.10.2015 року підтримав заявлений позов та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис в повідомленні від 22.09.2015 року про наступне судове засідання.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

09.09.2013 року в м. Харкові сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «СЕАТ» державний номерний знак СВ 2034 AI під керуванням водія ОСОБА_3, який порушив вимоги Правил дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль НОМЕР_1, що був застрахований в «СК «АКСОР» (договір добровільного страхування 0501.002767 від 27.03.2013).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 07.10.2014 р. у справі № 643/13881/13-п винним у вчиненні зазначеного ДТП було визнано водія ОСОБА_3

Крім того, згідно з вищевказаною Постановою, справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3М було закрито у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3М застрахована відповідно до Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/3811934.

Транспортний засіб «ЗАЗ - VIDA» державний номерний знак НОМЕР_2, який є другим учасником ДТП, застраховано в «СК «АКСОР». Згідно з умовами договору добровільного страхування, на підставі заяви страхувальника, Страхового акту, рахунку-фактури №16/01/09 від 16.09.2013 року, Страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 11 268,00 грн. потерпілій стороні (а.с. 15).

Відповідно до звіту № 2809/1639 від 22.10.2013 року про визначення вартості відновлювального ремонту, вартість ремонту «ЗАЗ - VIDA» державний номерний знак НОМЕР_2, складає 11 268,00 грн. (а.с. 16-20).

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику позивач набув право регресу до винної у ДТП особи відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування".

20.06.2014 року між ТДВ «СК «АКСОР» та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор переводить (уступає) належне йому право в порядку регресу до фізичних та юридичних осіб, що виникло у нього внаслідок страхового відшкодування за договорами добровільного страхування, укладеними між ТДВ «СК «АКСОР» та страхувальниками, на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с.34-35).

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ч. 1 статті 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Пункт 38.1.1. статті 38 ЗУ Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачає, що страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування ТДВ «СК «АКСОР» та у відповідності до Договору про відступлення права вимоги Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 набуває право регресу ОСОБА_3, як винної особи у ДТП, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія", тому ПАТ "Харківська муніципальна страхова компанія" забов'язана відшкодувати шкоду у розмірі 11268,00грн.

Для врегулювання спору мирним шляхом, позивач направив на адресу відповідача вимогу (вих. № 2767 від 26.03.2015 з проханням відшкодувати збитки (а.с.51).

03.04.2015 року Відповідач отримав вимогу з проханням відшкодувати збитки та повинен був здійснити виплату відшкодування до 02.07.2015 року включно.

Однак, відповідачем на момент розгляду справи так і не було здійснено відшкодування збитків позивачу, що й стало причиною звернення позивача до суду з цим позовом.

У відзиві на позовну заяву, наданому Публічним акціонерним товариством "Харківська муніципальна страхова компанія", відповідач зазначив, що страховик відмовляє у здійсненні страхового відшкодування за неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, та посилається на те, що вищевказана заява була подана позивачем 26.03.2015 року, тобто після строку в 1 рік з моменту скоєння ДТП.

Суд не може погодитись з твердженнями відповідача щодо пропуску строку позовної давності, бо вони не відповідають нормам матеріального права з наступних підстав.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як зазначалось вище, відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З аналізу наведених норм вбачається, що страхувальник лише після виплати застрахованій ним особі страхового відшкодування, може звернутись з відповідною вимогою про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

При настанні дорожньо-транспортної пригоди, однак без виплати страхувальником застрахованій особі страхового відшкодування у страхувальника не виникає права вимоги до заподіювача шкоди, а отже до здійснення виплати відсутнє порушене його право, за захистом якого він має право звернутись.

Таким чином, до страхувальника переходить право вимоги до заподіювача шкоди, або його страховика з моменту здійсненої ним виплати, а отже з цього моменту і починається відлік строку позовної давності, у межах якого особа має право звернутись до суду.

З матеріалів справи вбачається, що до позивача перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до відповідача, а тому у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача.

Частиною 6 статті 261ЦК України за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Пунктом 4.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що за приписом частини шостої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання. Тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.

З огляду на викладене у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача після виплати страхового відшкодування, а саме з 20.11.2013р. (платіжне доручення №2233), а ФОП ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду 18.08.2015р., тобто у межах встановлено встановленого трирічного строку позовної давності.

Оскільки, відповідач не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь позивача, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судові витрати з цієї справи покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 16, 27 ЗУ "Про страхування", ст.ст. 5, 22 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-84, 85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківська муніципальна страхова компанія" (61001, м.Харків, вул. Плеханівська, буд.63, код ЄДРПОУ 21186813) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (03035, АДРЕСА_1, код ДРФОУ НОМЕР_3) - 11268,00грн. страхового відшкодування, а також судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.10.2015 р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Суддя ОСОБА_4