Рішення № 52561394, 20.10.2015, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" жовтня 2015 р.Справа № 924/1579/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Заверуха С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом ОСОБА_1 м. Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса" м. Хмельницький

про зобов'язання ТОВ "Всесвіт преса" визначити ринкову вартість частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі та яка належить ОСОБА_1 (8,404410%) протягом 60 календарних днів, початком відліку якого є день виходу тобто 10 серпня 2015 р.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_2 довіреність від 10.08.15р.

відповідача: ОСОБА_3 - довіреність №1 від 16.10.2015 р.

Рішення приймається 20.10.2015 р., оскільки в судовому засіданні 19.10.2015 р. оголошувалась перерва.

Повне рішення складено 20.10.2015р.

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить зобов'язати ТОВ "Всесвіт преса" визначити ринкову вартість частини майн, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі та яка належить ОСОБА_1 (8,404410%) протягом 60 календарних днів, початком відліку якого є день виходу тобто 10 серпня 2015 р.

Згідно позовних вимог 11 травня 2007 року відповідач створений як суб'єкт господарювання. Відповідно до публічної інформації учасником товариства "Всесвіт преса" є позивач з часткою 8,404410%. З посиланням на пункти 4.9, п. 7.1, п. 12.6 статуту позивач стверджує, що у статуті товариства не визначено компетенції ні загальних зборів, ні директора товариства у питанні щодо визначення розміру частини вкладу чи суми коштів, які підлягають виплаті учасника товариства, який виходить зі складу учасників.

10.08.2015 р. ОСОБА_4 звернулася з нотаріально посвідченою заявою про вихід із товариства. На думку позивача, належна останньому частка становить 877084,23 грн. (ринкова вартість майна та зобов'язань підприємства = 10436000,00 грн. ). 11. 08.2015 р. на адресу відповідача позивачем направлено пропозицію про продаж частки у статутному капіталі з проханням проінформувати учасників товариства про намір та пропозицію скористатися переважним правом придбати належну частку.

Як стверджує громадянин, на вказані вище листи, позивачем отримано відповіді від товариства, відповідно до яких заявнику необхідно визначитись з виходом з товариства або продажем частки, також вимоги про вихід, вимоги в розрахунку до заяви, та сам розрахунок до заяви не відповідають вимогам Закону та статуту, а тому не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене позивач вважає, що заяву про вихід останньому повернуто, що порушує його права як учасника визначеного у статтях 54,64 Закону України "Про господарські товариства". Вказані дії відповідача, на думку заявника, не відповідають ст. 190 ЦК України, ст. 66 та ст. 139 ГК України.

З посиланням на ст. 148, ст. 190 ЦК України, ст. 54, ст. 64 Закону України "Про господарські товариства", узагальненням судової практики Верховного Суду України від 08.01.2008 р., п. 4.9 статуту відповідача, позивач звертає увагу суду, що орган управління товариства, не дотримався вимог законодавства при отриманні заяви позивача про вихід, порушив корпоративні права як учасника товариства на своєчасне та у повному розмірі отримання вартості належної частки у статутному капіталі товариства.

З огляду на викладене позивач звернувся з позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позов та його представник в судовому засіданні проти позову заперечили. При цьому посилається на ч. 2 п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. стосовно того що не можна задовільняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Відповідач звертає увагу суду на той факт, що в заяві особа чітко вказала дату виходу - 10 листопада 2015 р.

Представник відповідача наголошує, що права позивача не порушені, посилаючись при цьому на той факт, що статут товариства, як установчий документ, є обов'язковим для виконання учасниками товариства. В підтвердження вказує на ст. 148 ЦК України, ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", п. 4.9 Статуту товариства, ст.ст. 116,117 ЦК України. На думку відповідача вартість частки учасника визначається виключно на підставі балансу товариства, за визначеною у статуті формулою, а не на підставі визначення ринкової вартості майна, як незаконно, всупереч діючому статуту товариства, вимагає позивач.

Окрім того, товариство вказує що ОСОБА_1 подало дві заяви, одна з яких стосується наміру продати належну останній частці. Отже позивачу було запропоновано визначитись з волевиявленням, а саме щодо продажу частки або виходу з товариства.

Таким чином, відповідач просить суд відмовити у позові.

В додаткових поясненнях від 20.10.2015 р. відповідач звертає увагу суду на той факт, що в Пленумі ВСУ від 24.10.2008 р. №13 господарські суду мають застосовувати відповідні положення установчих документів товариства, у разі неврегульованості в установчих документів, в порядку встановленому законодавством. Відповідач зауважує, що п. 4.9 статуту чітко врегульовано питання щодо порядку та способу визначення вартості частини майна.

Позивачем подано заяву від 19.10.2015 р. про зміну предмету позову, зокрема позивач просить суд зобов'язати виконавчий орган - директора товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Преса" (вул. Проскурівська, 73, м. Хмельницький, код 14152340) скликати загальні збори учасників товариства з порядком денним: визначити ринкову вартість частини майна у статутному капіталі товариства яка належить ОСОБА_5 (8,404410 %).

ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові.

Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Заяви про зміну предмета або підстави позову, які відповідають вимогам статей 54 і 57 ГПК, проте подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів справи, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи) (п. 3.11, п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р.).

Відповідно до п.4 ст. 22 ГПК України до початку розгляду судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Приймаючи до уваги те, що 06.10.2015 р. розгляд справи №924/1579/15 розпочався по суті, про що зазначено в протоколі судового засідання від 06.10.2015 р., та про що був обізнаний представник позивача, присутній в судовому засіданні 06.10.2015 р., суд залишає без розгляду заяву позивача від 19.10.2015 р. про зміну предмету позову та приєднує її до матеріалів справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Згідно п. 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса", останнє створене як суб'єкт господарювання у формі господарського товариства шляхом перетворення колективного підприємства "Всесвіт".

Відповідно до п. 4.9 статуту учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Зазначене повідомлення здійснюється у формі нотаріально посвідченої заяви. У разі виходу з товариства учасник має право одержати грошові кошти у розмірі вартості частини майна Товариства, пропорційно його частці у статутному капіталі. При передання майна в натурі така зміна може бути ініційована як товариством, так і учасником товариства. Зазначені виплата або передання майна в натурі здійснюється тільки після затвердження звіту за рік, в якому учасник вийшов з товариства і в строк до 12 місяців з дня його виходу.

Для реалізації свого права на одержання вартості частини майна учасник, який має намір вийти із товариства, повинен подати товариству нотаріально посвідчену заяву про це, яка є підставою для зазначених розрахунків. В цій заяві повинна бути зазначена дата виходу з товариства.

Директором товариства протягом місяця наступного за місяцем, в якому учасник товариства вийшов з товариства видається наказ про визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі. Ця частка визначається протягом 60-ти календарних днів з дня виходу учасника з товариства на підставі балансу товариства станом на : - останній день місяця, який передує місяцю, в якому вийшов учасник з товариства, якщо день виходу припадає на період 3 1-ого по 15 - те число місяця; - останній день місяця, в якому вийшов учасник з товариства, якщо день виходу припадає на період з 16-ого числа по останній день цього місяця.

У разі неспівпадіння останнього дня місяця з 31 грудня, з 31 березня, 30 червня, 30 вересня товариством для визначення вартості частини майна складається відповідний проміжний баланс товариства.

Для цілей визначення вартості частини майна при виході учасника з товариства вартістю майна вважається сума власного капіталу товариства на дату складання балансу або проміжного балансу.

Згідно п. 5.3 статуту Розмір вкладу ОСОБА_1 становить 2825,00 грн., що дорівнює 6,831997 %.

Зі змісту свідоцтва від 19.08.2015 р. виданого директором ТОВ "Всесвіт Преса", вбачається що ОСОБА_1 є учасником ТОВ "Всесвіт Преса" з долею 8,404410 %.

Відповідно до нотаріально посвідченої заяви про вихід із товариства від 10.08.2015 р. позивач просив вважати датою виходу з товариства 10 листопада 2015 р. При цьому заявник просив виплатити йому частку у розмірі 8,404410 % шляхом перерахунку суми коштів, пропорційних до ринкової вартості частки в статутному фонді товариства.

Згідно пропозиції про продаж частки у статутному капіталі ТОВ "Всесвіт Преса" від 11.08.2015 р. позивач пропонувала директору товариства відповідача проінформувати учасників товариства про намір та пропозицію ОСОБА_1 здійснити продаж 8,404410 % частки у статному фонді підприємства з метою використання переважного права на першочергове придбання.

13 серпня 2015 р. позивачем надіслана заява про визначення вартості частки. За змістом заяви позивач просив визначити ринкову вартість майна товариства та частки учасника товариства станом на 31.10.2015 р. скликати загальні збори з внесенням даного питання до порядку денного; визначити ринкову вартість майна товариства та частки його засновників шляхом проведення економічного дослідження та встановлення ринкової вартості активів та пасивів підприємства.

Згідно листа відповідача №65 від 21.08.2015 р. (на розрахунок до заяви від 10.0 8.2015 р.) п. 4.9 статуту не передбачено визначення частки учасником, не передбачено визначення частки з урахуванням ринкової вартості майна, а згідно даного пункту таке визначення здійснюється товариством протягом 60-ти календарних днів з дня виходу учасника товариства (датою виходу є 10.11.2015р.). Отже вимоги позивача в заяві про вихід, вимоги в розрахунку до заяви, розрахунок до заяви не підлягають задоволенню.

Листом №63 від 21.08.2015 р., відповідач повідомив позивача, що вихід з товариства та продаж частки у статутному фонді є різними юридичними діями, регулюються різними нормами права (ст. 54 Закону України ""Про господарські товариства" та ст. 148 ЦК України; ст. 53 Закону України ""Про господарські товариства" та ст. 147 ЦК України - відповідно). Тому позивач зазначив, що ОСОБА_1 необхідно визначитись з діями, а тому дані заяви вважає повернутими.

Позивач вважаючи, що орган управління товариства, не дотримався вимог законодавства при отриманні заяви позивача про вихід, порушив корпоративні права як учасника товариства на своєчасне та у повному розмірі отримання вартості належної частки у статутному капіталі товариства, звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, до уваги приймається наступне.

Підстава позову - це фактичні обставини на яких ґрунтується вимога позивача.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається, що підставою для подання позову заявник зазначає невиконання відповідачем обов'язку та порядку визначення вартості майна з метою подальшої виплати його частки учаснику який виходить.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права, які визначені, наприклад, у ст. 16 ЦК України. Під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та усунення наслідків такого порушення.

Таким чином, предметом позову є зокрема, вимога позивача зобов'язати ТОВ "Всесвіт преса" визначити ринкову вартість частини майн, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі та яка належить ОСОБА_1 (8,404410%) протягом 60 календарних днів, початком відліку якого є день виходу тобто 10 серпня 2015 р.

Зі змісту ст. 22 ГПК України вбачається, що лише позивач має право до початку розгляду справи по суті змінити підставу або предмет позову.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Володіння корпоративними правами не вважається підприємництвом. Законом можуть бути встановлені обмеження певним особам щодо володіння корпоративними правами та/або їх здійснення. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно установчих документів та закону.

Статтею 97 Цивільного кодексу України унормовано, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу і рішення загальних зборів учасників Товариства мають вищу силу і є обовязковими для виконання його учасниками та органами товариства.

Статтею 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.

Згідно ст. 59 цього Закону до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належать, зокрема, встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника; виключення учасника з товариства. З питань, зазначених у пунктах "а", "б" статті 41 цього Закону, а також при вирішенні питання про виключення учасника з товариства рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право продати чи іншим чином відступити свою частку (її частину) у статутному капіталі одному або кільком учасникам цього товариства. Учасники товариства користуються переважним правом купівлі частки (її частини) учасника пропорційно до розмірів своїх часток, якщо статутом товариства чи домовленістю між учасниками не встановлений інший порядок здійснення цього права. Купівля здійснюється за ціною та на інших умовах, на яких частка (її частина) пропонувалася для продажу третім особам. Якщо учасники товариства не скористаються своїм переважним правом протягом місяця з дня повідомлення про намір учасника продати частку (її частину) або протягом іншого строку, встановленого статутом товариства чи домовленістю між його учасниками, частка (її частина) учасника може бути відчужена третій особі (стаття 53 вказаного закону, аналогічні за змістом положення містяться в п. 4.6 та п. 4.7 статуту відповідача).

Пунктом 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 р. "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" зауважено, що вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органом зв'язку.

Відповідно до ч.1, абз. 4 ч.2 ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Відповідно до п. 4.9 статуту учасник товариства має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці до виходу. Для реалізації свого права на одержання вартості частини майна учасник, який має намір вийти із товариства, повинен подати товариству нотаріально посвідчену заяву про це, яка є підставою для зазначених розрахунків. В цій заяві повинна бути зазначена дата виходу з товариства. Директором товариства протягом місяця наступного за місяцем, в якому учасник товариства вийшов з товариства видається наказ про визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі.

Згідно п. 3.5 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України №04-5/14 від 28.12.2007 р. Учасники товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю повинні повідомити товариство про свій вихід не пізніше, ніж за три місяці або у інший передбачений статутом строк. Подання заяви про вихід з товариства є дією, спрямованою на припинення корпоративних прав та обов'язків учасника товариства. Право учасника товариства на вихід з товариства не залежить від згоди товариства чи інших його учасників.

Враховуючи викладене, учасник вважається таким, що вийшов з товариства з обмеженою або з додатковою відповідальністю з моменту прийняття загальними зборами рішення про виключення учасника з товариства на підставі його заяви про вихід, а у випадку відсутності такого рішення - з дати закінчення строку, встановленого законом або статутом товариства для повідомлення про вихід з товариства.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі та частину прибутку, одержаного товариством у відповідному році до виходу учасника. При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.

Частиною 1 ст.1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Таким чином особа має право звертатись до суду за захистом саме порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Особи, що звертаються до суду, повинні довести належними та допустимими доказами порушення своїх прав та необхідність їх захисту.

Судом встановлено волевиявлення позивача про вихід останнього зі складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса" саме з 10 листопада 2015 р., про що свідчить зміст нотаріально посвідченої заяви про вихід з товариства. При цьому вказана заява та дата виходу кореспондується з нормами ст. 148 ЦК України, п. 4.9 статуту товариства.

Доводи позивача з посиланням на узагальнення судової практики Верховного Суду України від 08.01.2008 р., не може розцінюватись судом як підстава для застосування іншого строку виходу, зважаючи на те, що вказане узагальнення стосується лише того моменту, коли у заяві відсутнє волевиявлення сторони щодо конкретного дня виходу учасника з товариства, як це передбачено ст. 148 ЦК України.

З огляду на викладене, на час прийняття судового рішення відповідачем не порушено права та законні інтереси відповідача як учасника товариства. Отже, якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України викладеної в п.19 Постанови Пленуму №13 від 24.10.2008 р.). Таким чином є неможливим задоволення вимоги позивача "з початком відліку дня виходу тобто 10 серпня 2015 р.".

Згідно імперативних приписів ч.ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Тобто, відповідач не може бути примушений до дій щодо "визначення ринкової вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі та яка належить ОСОБА_1 (8,404410%) протягом 60 календарних днів, початком відліку якого є день виходу тобто 10 серпня 2015 р.", які (дії) не є обовязковими для нього (відповідача) в силу невизначеності законом та статутом.

Так, згідно п. 4.9 статуту директор товариства протягом місяця наступного за місяцем, в якому учасник товариства вийшов з товариства видає наказ про визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі. Проте, на час звернення з позовом до суду у директора товариства не настав обов'язок щодо видачі вказаного вище наказу, з огляду на встановлене вище. Крім того, у разі не виконання даного обов'язку, позивач не позбавлений права оскаржити дії директора у порядку встановленому чинним законодавством.

Крім того, з огляду на ст. 1 ГПК України, особи звертаються до суду за захистом оспорюваних та порушених прав і охоронювальних законом інтересів, однак обраний позивачем спосіб як "зобов'язати товариство визначити ринкову вартість частини майна" не є ефективним та не призведе до захисту порушених прав позивача, як учасника товариства, який подав заяву про вихід з останнього. Так, за змістом статті 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. При цьому звертається увага заявника, що виплата проводиться саме після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

Також ч.3 ст. 148 ЦК України передбачено що судом вирішуються спори, що виникають у зв'язку з виходом учасника із товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі спори щодо порядку визначення частки у статутному капіталі, її розміру і строків виплати, однак на час вирішення справи такий спір між сторонами відсутній.

Окрім того, суд погоджується з позицією відповідача викладеною у листі №63 від 21.08.2015 р., стовно наявності в матеріалах справи заяви про вихід з товариства та пропозиції позивача продажу частки. Однак дані юридичні дії регулюються різними нормами права, та застосування одночасно двох взаємовиключних дій є неможливим, оскільки при продажу частки мана позивач залишається учасником товариства, а при виплаті вартості частини майна товариства, позивач вважається таким що вийшов з товариства, а також різним є процедури продажу та виплати частки.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обовязок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене в сукупності, суд вважає що позовні вимоги є передчасними, необґрунтованими, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому у їх задоволенні належить відмовити.

Судові витрати по справі необхідно покласти на позивача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, в звязку з відмовою в позові.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 м. Хмельницький до Товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт преса" м. Хмельницький про зобов"язання ТОВ "Всесвіт преса" визначити ринкову вартість частини майна, що пропорційна частці учасника товариства у статутному капіталі та яка належить ОСОБА_1 (8,404410%) протягом 60 календарних днів, початком відліку якого є день виходу тобто 10.08.2015р. відмовити.

СуддяС.В. Заверуха

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, (м. Хмельницький, вул. Уборевича, 1/3),

3 - відповідачу, ( м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 73).