Рішення № 52561112, 15.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015р. Справа№ 914/2517/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів

до відповідача 1: Військової частини А 2847, м. Стрий Львівської обл.

до відповідача 2: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м.Львів

про: стягнення 80256,04 грн.

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 представник;

від відповідача 1: ОСОБА_2 представник (довіреність №489/9 від 05.01.2015р.);

від відповідача 2: ОСОБА_3 представник (довіреність №6702 від 29.12.2014р.);

В судовому засіданні 15.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору:

позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Львівобленерго» (м. Львів) до Військової частини А 2847 (м. Стрий Львівської обл.) та до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (м.Львів) про стягнення 80256,04 грн.

Ухвалою суду від 27.07.2015 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 17.09.2015р. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обовязковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Позивач участь повноважного представника в судовому засіданні 17.09.2015 року забезпечив.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні забезпечив, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву (вх. №39286/15).

Крім того, представник відповідача подав клопотання (вх. №4175/15) про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, КЕВ м. Львова, котре суд відхилив в звязку з наявністю підстав для залучення КЕВ м. Львова в якості відповідача-2, враховуючи умови договору №1403/017 від 24.04.2014 р., копію якого долучено до матеріалів справи.

Представник позивача проти залучення КЕВ м. Львова в якості відповідача-2 не заперечив.

Ухвалою суду від 17.09.2015 року залучено до участі у справі в якості відповідача-2 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова.

Розгляд справи відкладено на 15.10.2015 року.

В судове засідання 15.10.2015 року сторони участь повноважних представників забезпечили.

Представник відповідача 2 через відділ обліку та документального забезпечення суду подав відзив на позовну заяву (вх. №43725/15 від 13.10.2015 року), в якому просить зменшити розмір пені у звязку з важким матеріальним станом.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне:

16.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго», перейменованим у Публічне акціонерне товариства «Львівобленерго» згідно рішення загальних зборів від 14.05.2011року, (постачальником згідно договору) та Військовою частиною А 2847 (споживачем згідно договору) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90519, відповідно до п. 1 якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка продажу електричної енергії: зазначена в додатку № 6 «Однолінійна схема».

Згідно п.2.3.3 договору, споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

Відповідач 1 не здійснював вчасно оплати за спожиту електроенергію та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Дані факти позивач підтверджує відповідними рахунками на оплату за активну та реактивну електроенергію, та розрахунками позовних вимог.

Позивачем нараховано 22 684,74 грн. пені, 54 966,27 грн. інфляційних втрат та 2605,03 грн. 3% річних.

Загальна сума позову складає 80 254,04 грн.

24.04.2014 року між ПАТ «Львівобленерго», військовою частиною А2847 та КЕВ м.Львова було укладено договір №1403/017 про виконання обовязку боржника іншою особою. Відповідно до цього договору обовязок виконання всіх грошових зобовязань військової частини А2847 перед ПАТ «Львівобленерго» по договору №90519 від 16.10.2006 року було покладено на КЕВ м.Львова. Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обовязку боржника третьою особою цей обовязок боржник повинен виконати сам.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, нормативними документами Кабінету Міністрів України, Міністерства палива та енергетики, а також нормативно-правові акти Національної комісії регулювання електроенергетики України.

Так, стаття 26 Закону України «Обов'язки та відповідальність споживачів енергії» вказує, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання електричної енергії.

Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996 року (із змінами та доповненнями), розділ 5 «Укладення договорів», пункт 5.1. вказують, що договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.

Згідно з підпунктом 1 пункту 10.2 Правил споживач електричної енергії зобов'язаний користуватись електричною енергією для власних потреб виключно на підставі договору.

За змістом частини 2 статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору електропостачання не допускається.

Судом встановлено, що 16.10.2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Львівобленерго» (енергопостачальною організацією) та Військовою частиною А2847 (споживачем згідно договору) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90519.

Розрахунковим періодом вважається період з 21 числа попереднього місяця до 20 числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного (п. 2 додатку № 2 від 16.10.2006 року до договору № 90519).

Рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків не має перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата отримання рахунка (здійснення рахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Судом встановлено, що відповідачем 1 не здійснювалась вчасно оплата за спожиту електроенергію та за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.

Позивачем нараховано 22 684,74 грн. пені на підставі п. 4.2.1 договору, відповідно до якого за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів оплати, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Стаття 610 Цивільного кодексу України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання недопустима. Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. А ч. 1 ст. 547 визначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом згідно ч. 1 ст. 548 ЦК України.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правомірність та правильність нарахування інфляційний втрат в сумі 54 966,27 грн. та 3% річних в розмірі 2 605,03 грн., які підлягають стягненню.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

24.04.2014 року між ПАТ «Львівобленерго», військовою частиною А2847 та КЕВ м.Львова було укладено договір №1403/017 про виконання обовязку боржника іншою особою. Відповідно до цього договору обовязок виконання всіх грошових зобовязань військової частини А2847 перед ПАТ «Львівобленерго» по договору №90519 від 16.10.2006 року було покладено на КЕВ м.Львова. Пунктом 2 вказаного договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання обовязку боржника третьою особою цей обовязок боржник повинен виконати сам.

У відповідності до ч.ч. 1,2 ст. 528 ЦК України, виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам.

Беручи до уваги положення вищевказаної норми ЦК України, а також п.2 договору від 24.04.2014 р., позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних з відповідачів солідарно.

Клопотання відповідача 2 про зменшення пені підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ч. 3. ст 551 ЦК України зазначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Положеннями частини першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

В обґрунтування свого клопотання про зменшення пені, відповідач 2 посилається на той факт, що КЕВ м.Львова є структурним підрозділом органу державної виконавчої влади Міністерства оборони України та є бюджетною організацією, перебуває у важкому фінансовому становищі, повязаному із дебіторською заборгованістю, наявність якої підтверджує довідкою №4672 від 26.08.2015 р.

Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що заборгованість зі сплати основного боргу відсутня, враховуючи інтереси позивача та відповідачів, суд вважає доцільним зменшити розмір пені на 45%. До стягнення з відповідачів підлягає 12 476,61 грн. пені.

Із врахуванням викладеного, суд вважає позов підставним, обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідачів відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути солідарно з Військової частини А 2847 (82400, м. Стрий, вул. Виговського,13, ідентифікаційний код 07694655) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м.Львів, вул. Батуринська,2, ідентифікаційний код 07638027) на користь Публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 12 476,61 грн. пені, 54 966,27 грн. інфляційних нарахувань, 2 605,03 грн. - 3% річних та 1827,00 грн. судового збору.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 20.10.2015 р.

Суддя Король М.Р.