Рішення № 52561100, 19.10.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2015р. Справа№ 914/2982/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль», м. Київ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Галичина», м. Радехів,

про: стягнення 2 494,29 грн.

Суддя М. Синчук

при секретарі О. Гринчишин

За участю представників:

позивача: ОСОБА_2 довіреність № 211/15 від 26.05.15р.,

відповідача: не зявився.

Представнику позивача розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» до Приватного акціонерного товариства «Галичина» про стягнення 3 943,93 грн.

Ухвалою суду від 28.08.2015 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 14.09.2015 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору №Р6-04-05/1/05/12 про надання послуг з інкасації коштів від 03.04.2013 р. не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2 494,29 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеня в розмірі 684,60 грн., 3% річних в розмірі 37,95 грн., інфляційні втрати 727,09 грн.

Ухвалою суду від 14.09.2015р. розгляд справи відкладено на 21.09.2015р. В судовому засіданні 21.09.2015 р. розгляд справи відкладено на 19.10.2015 р.

В судове засідання 19.10.2015 р. представник позивача зявився, надав пояснення по справі. 15.10.2015 р. представник позивача, через канцелярію суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2 494,29 грн.

Суд розглянув заяву позивача та задоволив.

В судове засідання 19.10.2015 р. представник відповідача не зявився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом, про причини неявки уповноваженого представника в судове засідання не повідомив, вимоги ухвали суду від 14.09.15р. не виконав.

В підпункті 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК.

В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи судом про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 10019119 від 03.09.15р., проте в судові засідання 14.09.2015 р., 21.09.2015., 19.10.2015 р. не зявився.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із пунктом 3.9.2 постанови № 18 від 26.12.2011р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи господарський суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та обєктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

03 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» та Приватним акціонерним товариством «Галичина укладено договір №Р6-04-05/1/05/12 про надання послуг з інкасації коштів. (надалі Договір). За умовами п. 2.1. Договору виконавець (позивач у справі) надає клієнту (відповідачу у справі) послуги з інкасації щодо збирання коштів на обєктах клієнта та доставки інкасованих коштів власними силами виконавця до каси, а банк здійснює зарахування інкасованих коштів на рахунок. (а.с.18-20)

Згідно п. 11.1. Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє один рік. Договір припиняється за згодою сторін або у випадках, передбачених чинним законодавством України та/або Договором. Якщо не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна з сторін письмово не повідомить інші сторони про намір припинити дію Договору, Договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний рік.

Згідно Додаткової угоди №1 від 01.10.2014 р., виконавець взяв на себе обовязок здійснювати інкасацію обєкта відповідача, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Хмільна, 40. (а.с.22)

Відповідно до п. 5.1. Договору, за надання виконавцем послуг за Договором клієнт сплачує виконавцю комісійну винагороду, передбачену тарифами, що зазначені у Додатку №2 до Договору. (а.с.23)

В пункті 5.2. Договору передбачено, що виконавець до 10-го числа місяця, наступного за звітним, надає клієнту рахунок на оплату послуг, наданих виконавцем клієнту протягом звітного місяця згідно з цим Договором.

Відповідно до п. 5.3. Договору, клієнт щомісячно самостійно сплачує комісійну винагороду виконавцю на підставі отриманого рахунку виконавця не пізніше 25-го числа місяця, наступного за звітним.

Пунктом 5.4. Договору передбачено, що нарахована комісійна винагорода, яка несплачена клієнтом до 25 числа місяця, наступного за звітним вважається простроченою заборгованістю починаючи з наступного робочого дня.

За несвоєчасну оплату отриманих послуг клієнт несе відповідальність, передбачену п. 7.7. Договору, згідно якого, у разі порушення клієнтом умов та строків оплати послуг, наданих виконавцем, відповідно до ст. 5 Договору або в разі їх неналежної оплати клієнт на вимогу виконавця, направлену клієнту, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від нарахованої суми за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання.

13.01.2015 р. банк, факсом отримав заяву від відповідача з проханням розірвати Договір. (а.с.26)

30.01.2015 р. між сторонами у справі підписано Угоду про розірвання Договору, відповідно до умов якої, вказаний вище Договір вважається розірваним за умови проведення остаточних розрахунків між сторонами. (а.с.27)

23.07.2015 р. на адресу відповідача було скеровано претензію в сумі 2 494,29 грн., що підтверджується описом вкладення у цінний лист. (а.с.33-34)

Станом на день розгляду справи судом, неоплаченими залишились два рахунки за інкасування обєкта відповідача в сумі 2 494,29 грн., а саме:

-Рахунок №8 від 06.01.2015 р. (послуги інкасації за період з 28.11.2014 р. по 29.12.2014 р.) на суму 1 294,29 грн.; (а.с.28)

-Рахунок №35 від 03.02.2015 р.(послуги інкасації за період з 30.12.2014 р. по 29.01.2015 р.) на суму 1 200,00 грн. (а.с.29)

Відповідач у порушення умов договору №Р6-04-05/1/05/12 про надання послуг з інкасації коштів від 03.04.2013 р. не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2 494,29 грн. Крім того, позивачем нараховано відповідачу пеня в розмірі 684,60 грн., 3% річних в розмірі 37,95 грн., інфляційні втрати 727,09 грн.

В судовому засіданні 19.10.2015 р. представник позивача надав пояснення по справі, зазначив, що 15.10.2015 р., через канцелярію суду, подав заяву про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 2 494,29 грн.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України (ст.ст.11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст.629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

03 квітня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «ОСОБА_1 Аваль» та Приватним акціонерним товариством «Галичина укладено договір №Р6-04-05/1/05/12 про надання послуг з інкасації коштів. (надалі Договір). За умовами п. 2.1. Договору виконавець (позивач у справі) надає клієнту (відповідачу у справі) послуги з інкасації щодо збирання коштів на обєктах клієнта та доставки інкасованих коштів власними силами виконавця до каси, а банк здійснює зарахування інкасованих коштів на рахунок.

Згідно Додаткової угоди №1 від 01.10.2014 р., виконавець взяв на себе обовязок здійснювати інкасацію обєкта відповідача, який знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Хмільна, 40.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 5.1. Договору, за надання виконавцем послуг за Договором клієнт сплачує виконавцю комісійну винагороду, передбачену тарифами, що зазначені у Додатку №2 до Договору.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

23.07.2015 р. на адресу відповідача було скеровано претензію в сумі 2 494,29 грн.

Станом на день розгляду справи судом, неоплаченими залишились два рахунки за інкасування обєкта відповідача в сумі 2 494,29 грн., а саме:

-Рахунок №8 від 06.01.2015 р. (послуги інкасації за період з 28.11.2014 р. по 29.12.2014 р.) на суму 1 294,29 грн.;

-Рахунок №35 від 03.02.2015 р.(послуги інкасації за період з 30.12.2014 р. по 29.01.2015 р.) на суму 1 200,00 грн.

Відповідач у порушення умов договору №Р6-04-05/1/05/12 про надання послуг з інкасації коштів від 03.04.2013 р. не оплатив надані позивачем послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 2 494,29 грн. Доказів погашення заборгованості суду не надано.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та підлягають до задоволення в сумі 2 494,29 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір в силу ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (адреса: 80200, м. Радехів, вул. Б.Хмельницького, 120; ідентифікаційний код 25553579) на користь Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_1 Аваль» (адреса: 01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9; ідентифікаційний код 14305909) 2 494,29 грн. заборгованості, 1 827,00 грн. судового збору.

3.Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 20.10.2015 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.