Рішення № 52560922, 29.09.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16тел. 235-24-26______________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"29" вересня 2015 р. Справа № 911/1580/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо», с. Велика Димерка Броварського району,

до відповідачатовариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс», м. Мінськ Республіки Білорусія,

простягнення 50 060,73 доларів США

Суддя О.В. Конюх

представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1, уповноважений представник за довіреністю від 20.01.2015р.;

від відповідача:не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо», смт. Велика Димерка Броварського району, звернувся до господарського суду Київської області з позовом від 07.04.2015р. №ПЗ07/04 відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс», м. Мінськ Республіка Білорусь, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 50 060,73 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 1 173 799,76 грн.), з яких: 25 800,00 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 604 945,89 грн.) основного боргу за Контрактом від 19.12.2013р. №1912/М, пеня в сумі 23 868,38 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 559 654,08 грн.), 392,36 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 9 199,79 грн.) процентів річних, та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов Контракту №1912/М, укладеного 19.12.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Маядо» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсіс», свої господарські зобовязання по сплаті грошових коштів за поставлений позивачем товар не виконав, у звязку з чим за товариством з обмеженою відповідальністю «Фенсіс» рахується заборгованість за Контрактом від 19.12.2013р. №1912/М в розмірі 25 800,00 доларів США. Крім того, у звязку із простроченням грошового зобовязання, позивач просить суд стягнути з відповідача договірну пеню в сумі 23 868,38 доларів США, та відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних в сумі 392,36 доларів США.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.04.2015р. №911/1580/15 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Маядо» у прийнятті позовної заяви на підставі пункту 1 частини першої ст. 62 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2015р. ухвалу господарського суду Київської області від 14.04.2015р. №911/1580/15 скасовано, а матеріали справи повернуто до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.08.2015р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс» про стягнення 50 060,73 доларів США заборгованості прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №911/1580/15 та призначено справу до розгляду.

01.09.2015р. до господарського суду Київської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» від 31.08.2015р. №ПЗ31/08-15 про зменшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс» основний борг за Контрактом від 19.12.2013р. №1912/М в розмірі 23 800,00 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 557 761,78 грн.), пеня в сумі 181152,43 грн. (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 7729,87 доларів США) та 680,55 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 15 948,84 грн.) процентів річних, а також покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.09.2015р. заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» від 31.08.2015р. №ПЗ31/08-15 про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду та зазначено, що справа розглядатиметься в редакції позовних вимог з урахуванням вищевказаної заяви про зменшення позовних вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс» на користь позивача основного боргу за Контрактом від 19.12.2013р. №1912/М в розмірі 23 800,00 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 557 761,78 грн.), пені в сумі 181 152,43 грн. та 680,55 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 15 948,84 грн.) процентів річних, та витрат по сплаті судового збору. Також, зазначеною ухвалою розгляд справи відкладено на 29.09.2015р., у звязку з незявленням представника відповідача та для забезпечення права останнього для подання відзиву на позов, з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог.

В судові засідання 15.09.2015р. та 29.09.2015р. зявився повноважний представник позивача, який подав суду витребувані докази та додаткові докази. Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань, в судові засідання 15.09.2015р. та 29.09.2015р. не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не подав.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо», смт. Велика Димерка Броварського району (далі по тексту ТОВ «Маядо»), до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс», м. Мінськ, Республіка Білорусь (далі по тексту ТОВ «Фенсіс»), всебічно та повно вивчивши зібрані у справі докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 123 ГПК України іноземні субєкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обовязки, що і субєкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно приписів ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

В силу частини 1 ст. 5 Закону України «Про міжнародне приватне право» у випадках, передбачених законом, учасники (учасник) правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Пунктом 9.3. Контракту передбачено, що при розгляді спору між сторонами буде застосовуватися матеріальне та процесуальне право України цивільне.

Крім того, відповідно до положень додаткової угоди від 03.02.2014р. до Контракту №1912/м від 19.12.2013р. сторони дійшли згоди, що у випадку, якщо спірні питання не вдалось вирішити шляхом переговорів, то керуючись Угодою про порядок вирішення спорів, повязаних із здійсненням господарської діяльності від 20.03.1992р., спори підлягають розгляду в господарському суді Київської області.

Відповідно до положень Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, яка ратифікована як Україною (19.12.1992р.), так і Республікою Білорусь (24.11.1992р.), цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з правилам, зокрема, права і обов'язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.

Враховуюче вищевикладене, до спірних правовідносин сторін правомірно застосовувати цивільне законодавство України.

Згідно з частиною 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів.

Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст. 179 ГК України) й сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (ст. 627 ЦК України).

Підставою виникнення взаємних прав та обовязків сторін у справі є укладений 19.12.2013р. між ТОВ «Маядо» (постачальник) та ТОВ «Фенсіс» (покупець) Контракт №1912/М (далі Контракт) із змінами та доповненнями до нього, згідно якого постачальник зобов'язується поставити профілі полівінілхлоридні, інші комплектуючі деталі, матеріали та аксесуари для виготовлення віконних і дверних конструкцій з ПВХ (товар) у відповідності зі специфікації, що є додатками до цього контракту і його невід'ємними частинами, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару у строки і на умовах згідно цього Контракту.

Відповідно до умов цього Контракту:

-валюта ціни і платежу за Контрактом - долар США (пункт 2.2. Контракту);

-загальна сума Контракту складається із сум специфікацій-додатків до Контракту і складає 800 000,00 доларів США (пункт 2.3. Контракту);

-покупець оплачує партію товару в узгодженій цим Контрактом валюті ціни (платежу) на рахунок постачальника, зазначений у цьому Контракті протягом 45 банківських днів з дня відвантаження партії. День відвантаження - дата експортної митної декларації постачальника (пункт 6.1. Контракту);

-у разі затримки оплати товару, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати (пункт 8.1. Контракту);

-справжній Контракт набуває чинності з дати його підписання і діє по 31.12.2014 (пункт 11.1. Контракту).

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Контракту позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 60 267,11 доларів США (26 762,50 доларів США + 33 504,61 доларів США) без зауважень та заперечень, про що свідчать залучені до матеріалів справи копії міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) №399179 від 27.03.2014р. та від 30.10.2014р.

Згідно до частини 1 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Інший строк оплати поставленого товару визначений пунктом 6.1. Контракту, згідно якого покупець оплачує партію товару в узгодженій цим Контрактом валюті ціни (платежу) на рахунок постачальника, зазначений у цьому Контракті протягом 45 банківських днів з дня відвантаження партії. День відвантаження - дата експортної митної декларації постачальника.

Подані позивачем копії експортних митних декларацій №№100250001/2014/513493 (дата митної декларації 28.03.2014р.), 100250001/2014/515389 (дата митної декларації 01.11.2014р.) дозволяють встановити момент виникнення обовязку у відповідача щодо сплати коштів за отриманий товар в порядку, встановленому умовами Контракту (45 днів з дати експортних митних декларацій).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно повинно бути виконано у цей строк. Ця норма кореспондується з приписами частини 1 статті 193 ГК України.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позивач визнає за відповідачем часткову оплату отриманого товару на загальну суму 36 467,11 доларів США, що вбачається також з виписок банківської установи по рахунку від 13.06.2014р. (4 762,50доларів США), від 27.07.2014р. (4 500,00 доларів США), від 06.08.2014р. (2 000,00 доларів США), від 20.08.2014р. (5 000,00 доларів США), від 15.10.2014р. (10 500,00 доларів США), від 06.11.2014р. (3 8000,00 доларів США), від 12.12.2014р. (3 904,61 доларів США), від 06.05.2015р. (2 000,00 доларів США).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач відзив на позов суду не подав, доказів предявлення позивачу претензій та/або зауважень щодо якості товару або доказів належного виконання своїх зобовязань за Контрактом та сплати коштів за поставлений товар суду не представив, відповідно доводи позивача не спростував.

Отже, проаналізувавши подані позивачем первинні документи, здійснивши повторний розрахунок заборгованості, суд встановив, що основна заборгованість відповідача перед позивачем за Контрактом становить 23 800,00 доларів США та враховуючи порядок оплати, встановлений Контрактом, строк оплати зазначеної суми є таким, що настав.

Таким чином, судом встановлено факт порушення відповідачем ТОВ «Фенсіс» своїх зобовязань за Контрактом щодо оплати поставленого позивачем товару, відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу є обґрунтованою, матеріалами справи підтверджується та підлягає задоволенню в сумі 23 800,00 доларів США.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, передбачену пунктом 8.1. Контракту, в сумі 181 152,43 грн. (що з розрахунку за офіційним обмінним курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 7 729,87 доларів США), а також відповідно до ст. 625 ЦК України три проценти річних в сумі 680,55 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 15 948,84 грн.).

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобовязання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 8.1. Контракту сторони погодили, що у разі затримки оплати товару, покупець зобов'язаний виплатити постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частини 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частини 3 ст. 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

Преамбула Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.

Таким чином договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», який є спеціальним з питань регулювання відносин щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, і має пріоритетне застосування щодо зазначених правовідносин сторін у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.04.2015р. у справі №909/660/14.

За таких обставин, розрахунок пені має бути здійснено відповідно до зазначених норм закону на рівні подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період та має обчислюватися та стягуватися лише у національній валюті України - гривні.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Отже, враховуючи:

-наявність у відповідача простроченого боргового зобовязання перед позивачем;

-строк та порядок оплати товару, встановлені Контрактом;

-спосіб захисту майнового права, передбачений статтею 625 ЦК України, який враховує встановлені судом розмір простроченого грошового зобовязання відповідача та належні строки його виконання, передбачені Контрактом, судом встановлено, що за заявлений позивачем в позові період з 03.01.2015р. по 03.07.2015р. з відповідача належить до стягнення пеня в сумі 181 152,43 грн. та три проценти річних в сумі 680,55 доларів США (що за курсом Національного банку України станом на 07.04.2015р. становить 15 948,84 грн.).

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи представлений позивачем розрахунок заборгованості, суд вважає вимогу позивача обґрунтованою, законною, задовольняє позов повністю та приймає рішення про стягнення з відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс» на користь позивача товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» основний борг за Контрактом від 19.12.2013р. №1912/М в розмірі 23 800,00 доларів США, пеня в сумі 181 152,43 грн. та 680,55 доларів США процентів річних.

У звязку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Приписами частини другої ст. 44 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Виходячи із зменшеного розміру позовних вимог, позовна заява мала бути оплачена судовим збором в сумі 15 097,26 грн. (2% від суми зменшених позовних вимог).

Як вбачається з доданого до позовної заяви платіжного доручення від 07.04.2015р. №4165/7, позивач сплатив судовий збір в сумі 23 476,00 грн., тобто в розмірі, більшому, ніж передбачено законом. Відповідно до пункту 1 частини першої ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За таких обставин зайве сплачений судовий збір в розмірі 8 378,74 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, шляхом винесення відповідної ухвали.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» до товариства з обмеженою відповідальністю «Фенсіс» задовольнити повністю.

2.Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Фенсіс» (220027, Республіка Білорусь, м. Мінськ, вул. П. Бровки, офіс 522, код УНП 190951265)

на користь товариства з додатковою відповідальністю «Маядо» (07442, Київська обл., Броварський район, смт. Велика Димерка, вул. Радгоспна, буд. 38, код ЄДРПОУ 35843786)

23 800,00 доларів США (двадцяти три тисячі вісімсот доларів США нуль центів), основного боргу,

181 152,43 грн. (сто вісімдесят одну тисячу сто пятдесят дві гривні сорок три копійки) пені,

680,55 доларів США (шістсот вісімдесят доларів США пятдесят пять центів) процентів річних,

15 097,26 грн. (пятнадцять тисяч девяносто сім гривень двадцять шість копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 21.10.2015р.

Суддя О.В. Конюх