Рішення № 52560846, 05.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2015

Справа №910/20333/15

За позовом

Приватного підприємства «Клєр»

до

Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна»

про

стягнення 37 647,00 грн.

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:

не з’явився;

від відповідача:

не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Клєр» (надалі – ПП «Клєр») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (надалі – ПІІ «Білла-Україна») про стягнення 37 647,00 грн., з яких: 32 400,00 - сума основного боргу та 5 247,85 грн. – пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.04.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір поставки №500270/14 на виконання умов якого позивач поставив відповідачу товар, а останній натомість свого грошового зобов’язання з його оплати належним чином не виконав, у зв’язку з чим за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 32 400,00 грн. Крім того позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 247,85 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.08.2015 р. порушено провадження у справі №910/20333/15, розгляд справи призначено на 27.08.2015 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.08.2015 р. у зв’язку із неявкою представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду від 10.08.2015 р., розгляд справи було відкладено на 05.10.2015 р.

28.08.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано клопотання про припинення провадження по справі у зв’язку із сплатою ПІІ «Білла-Україна» заборгованості в повному обсязі.

Представники позивача та відповідача, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 05.10.2015 р. не з’явились, вимог ухвали суду не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Належне повідомлення позивача та відповідача про дату, час та місце розгляду справи підтверджується відміткою про відправку на зворотній стороні ухвали суду від 27.08.2015 р., яка надіслана за адресами сторін, вказаними в позовній заяві, та повідомленнями про вручення поштових відправлень №0103035336633 (0214007601018) та №0103035336625 (0315116266530).

Таким чином, оскільки про дату, час та місце судового засідання сторони були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.10.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2014 р. між ПП «Клєр» (постачальник) та ПІІ «Білла-Україна» (покупець) було укладено Договір поставки №500270/14 (надалі – «Договір»).

За цим договором постачальник зобов’язується відповідно до замовлень покупця передавати у власність ( постачати) покупцю, а покупець – приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених цим договором, у тому числі додатковими умовами поставки, котрі погоджуються сторонами в додатку №1, додатку №2 та додатку №3, які є невід’ємними частинами цього договору (п. 1.2 Договору).

Згідно із п. 1.3 Договору конкретний асортимент, номенклатура та ціна товару, який постачається за цим договором, визначатиметься сторонами в специфікаціях до цього договору та замовленнях покупця, що становитимуть невід’ємну частину договору. Форма специфікації затверджена сторонами в додатку №1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору поставка товару здійснюється партіями на підставі замовлень покупця. Зазначений в замовленні покупця товар є замовленою партією товару, який повинен бути поставлений покупцю постачальником.

Пунктом 4.2.1 Договору визначено, що в момент поставки партії товару то торгової точки чи розподільчого центру покупця, постачальник одночасно передає приймальнику покупця наступні первинні документи для бухгалтерського обліку:

- три екземпляри товарно-транспортної накладної або видаткової накладної у формі, що встановлена чинним законодавством України;

- три екземпляри рахунку-фактури, у формі, що встановлена чинним законодавством України;

- інші документи передбачені законодавством України.

Постачальник зобов’язується поставляти покупцю товар у строк, що узгоджені сторонами у додатку №3 до цього договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору поставка товару здійснюється згідно з замовленнями покупця до торгових точок чи розподільчого центру покупця в межах території України, що вказані у відповідних замовленнях.

Поставка товару вважається закінченою по завершенню процесу його прийняття покупцем по якості та кількості, що оформлюється згідно з ст. 6.1 цього договору (п. 5.6 Договору).

Згідно із п. 6.1 Договору приймання товару покупцем і його перевірка за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом, а також на відповідність умовам цього договору відбувається в присутності представника покупця в торговій точці чи розподільчому центрі та представника постачальника, який передає товар постачальнику, в результаті чого факт приймання товару оформлюється проставленням печаток і підписами представників сторін договору, із зазначенням їхніх прізвищ на товаротранспортних (товаросупровідних) документах. Разом з тим сторони підтверджують, що вказані особи є їх уповноваженими представниками на вчинення правочинів щодо виконання договору, передбачених цією статтею.

Датою поставки товару вважається дата отримання товару покупцем в торговій точці ти розподільчому центрі, що підтверджується підписаною сторонами товарно-транспортною накладною та/або товарною (видатковою) накладною (п. 6.4 Договору).

Ціна товару встановлена в національній грошовій одиниці України – гривні. Загальна ціна договору визначається виходячи із загальної вартості товару, поставленого за умовами цього договору, що визначається на підставі належним чином оформлених видаткових накладних з обов’язковим вирахуванням з цієї суми вартості товару, що був повернутий. Ціна товару, що підлягає поставці за умовами цього договору визначається та узгоджується сторонами в специфікації, що є невід’ємною частиною договору. Ціни, зазначені в специфікації до цього договору, вважаються остаточними та не підлягають зміні за виключенням випадків, що прямо передбачені цим договором (п.п. 7.1, 7.2, 7.3, 7.4 Договору).

Розрахунки за умовами цього договору здійснюються в безготівковому порядку згідно платіжних реквізитів постачальника, що зазначені в додатку №4 до цього договору (п. 7.9 Договору).

Відповідно до п. 7.10 Договору оплата товару, покупцем здійснюється виключно після факту поставки товару, у строки, що узгоджені сторонами в додатку №2 до цього договору.

Постачальник зобов’язується своєчасно сплачувати на користь покупця всі належні останньому оплати та компенсації, в тому числі, нараховані штрафні санкції, що передбачені цим договором, а саме у строку 7 (сім) календарних днів з дати отримання від покупця відповідного повідомлення способом, що узгоджений умовами цього договору (п. 7.10.1 Договору).

Пунктом 7.11 Договору визначено, що оплата отриманого товару у строки, що узгоджені сторонами в додатку №2 до цього договору, здійснюється виключно за умови отримання покупцем від постачальника повного пакету належним чином оформлених документів на товар, відповідно до вимог цього договору, чинного законодавства, та звичаїв ділового обороту, які зазвичай застосовуються до аналогічних господарських правовідносин.

Так, згідно із додатком №2 до Договору сторони погодили строк оплати товару, який становить 40 (сорок) календарних днів з дати отримання товару покупцем за умови надання покупцем належним чином оформлених документів.

Відповідно до п. 11.1 Договору сторони домовились, що цей договір вступає в дію після його підписання повноважними представниками сторін і укладений на невизначений строк.

Як вказує позивач, у травні 2015 р. між позивачем та відповідачем було складено та підписано акт звірки взаємних розрахунків згідно якого станом на 30.04.2015 р. у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 52 736,34 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2015 р. відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості у розмірі 20 336,34 грн., у зв’язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 32 400,00 грн.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується поставка позивачем товару за Договором, прийняття, часткова його оплата відповідачем та існування заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 32 400,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту п. 1.1 Додатку №2 до Договору строк виконання грошового зобов’язання відповідача на момент розгляду справи настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

28.08.2015 р. представником відповідача через загальний відділ суду було подано докази погашення суми основної заборгованості у розмірі 32 400,00 грн. – платіжне доручення №9988 від 18.08.2015 р.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 32 400,00 грн. підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 5 247,85 грн., яка нарахована за період з 13.05.2015 р. по 31.07.2015 р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно із п. 8.7 Договору у випадку допущення покупцем прострочення строку оплати отриманих товарів, що узгоджений сторонами в додатку №2 до цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі, що узгоджено сторонами в додатку №2 до цього договору.

Так, пунктом 4.1 Додатку №2 до Договору визначено, що у випадку невиконання або неналежного виконання покупцем своїх зобов’язань щодо оплати товару за умовами цього договору, постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної вартості не своєчасно оплаченого товару, але не більше 10% від вартості несвоєчасно оплаченого товару, за кожен день прострочення оплати відповідного товару, за умови надання покупцю письмового обґрунтованого повідомлення щодо змісту неналежно виконаної покупцем умови цього договору, та із зазначенням дати з якої нараховується відповідна пеня.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку ним пеня нарахована за період з 01.05.2015 р. по 12.05.2015 р. на суму заборгованості 52 736,34 грн. та з 13.05.2015 р. по 31.07.2015 р. на суму заборгованості у розмірі 32 400,00 грн., тобто після підписання сторонами акту звірки взаємних розрахунків.

Проте, суд не може погодитись з таким розрахунком пені з огляду на те, що поставка товару здійснювалась позивачем окремими партіями та в різні дати, що свідчить про те, що початок періоду нарахування пені також є різним.

Крім того, із наданого розрахунку та матеріалів справи не можливо встановити за якими саме накладними у відповідача виникла вказана заборгованість, що в сукупності позбавляє суд можливості самостійно встановити початок періоду нарахування пені та відповідно його припинення, так як ст. 232 Господарського кодексу України визначено присічний строк нарахування штрафних санкцій після закінчення якого їх нарахування припиняється.

При цьому, зі змісту п. 4.1 Додатку №2 до Договору вбачається, що право позивача на стягнення пені виникає лише за умови надання покупцю письмового обґрунтованого повідомлення щодо змісту неналежно виконаної покупцем умови договору та із зазначенням дати з якої нараховується відповідна пеня.

Проте, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували виконання позивачем умов п. 4.1 Додатку №2 до Договору.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивач же під час розгляду справи не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача обов’язку сплатити суму пені саме у розмірі заявленому позивачем.

За таких обставин, суд дійшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 5 247,85 грн.

В частині стягнення основного боргу у розмірі 32 400,00 грн. провадження у справі підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема сплата судового збору, покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» заборгованості у розмірі 32 400,00 грн. припинити.

2. В задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Клєр» про стягнення з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» пені у розмірі 5 247,85 грн. відмовити повністю.

3. Стягнути з Підприємства з 100% іноземними інвестиціями «Білла-Україна» (02140, м. Київ, вул. Гришка, 3; ідентифікаційний код 25288083) на користь Приватного підприємства «Клєр» (03151, м. Київ, пр-т. Повітрофлотський, 66; ідентифікаційний код 32592945) судовий збір у розмірі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення – 09.10.2015 р.

Суддя В.О. Демидов