Рішення № 52560708, 15.10.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2015Справа №910/24183/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»доВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»провідшкодування шкоди в порядку регресу 4 413,00 грн.Суддя Димидов В.О.

Представники сторін:

від позивача:не прибув;від відповідача:не прибув;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група» (надалі - ПрАТ «СК "Українська страхова група») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (надалі - ВАТ НАСК «Оранта») про відшкодування шкоди в порядку регресу 4 413,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі Договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0197-00100 від 13.05.2014 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою є відповідач у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2015 р. порушено провадження у справі №910/24183/15 та призначено її до розгляду на 15.10.2015 р.

Представники сторін, що належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання 15.10.2015 р. не з'явились, вимог ухвали суду від 11.09.2015 р. не виконали, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників позивача та відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.10.2015 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.05.2014 р. між ПрАТ «СК «Українська страхова група» (страховик) та Телерадіокомпанією «Студія 1+1» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0197-00100, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова/шасі WBANE31070B952602, 2006 року випуску.

Договором визначено, що до страхових випадків відноситься, зокрема, ДТП, а вигодонабувачем є страхувальник.

Строк дії договору встановлено з 01.06.2014 р. по 31.05.2015 р.

05.12.2014 р. о 16 год. 50 хв. по Оболонському проспекту в м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі застрахованого автомобіля марки «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1 та автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем марки «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, завдавши йому технічних пошкоджень.

Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 23.12.2014 р. встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

06.12.2014 р. власник застрахованого автомобіля «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0197-00100 від 13.05.2014 р. та про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО для здійснення ремонту.

Відповідно до рахунку б/н від 11.12.2014 р. виставленого страхувальнику транспортного засобу СПД ОСОБА_2, вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 4 413,00 грн.

15.12.2014 р. позивачем був складений та підписаний страховий акт №ДККА-41606, згідно з яким пошкодження транспортного засобу автомобіля «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП визнано страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 4 413,00 грн. на рахунок СТО - СПД ОСОБА_2

На підставі складеного страхового акту №ДККА-41606 від 15.12.2014 р. ПрАТ «СК «Українська страхова група», виконуючи свої зобов'язання за Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0197-00100 від 13.05.2014 р., перерахувало суму страхового відшкодування в розмірі 4 413,00 грн. на рахунок СТО - СПД ОСОБА_2, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №30058 від 15.12.2014 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до ПрАТ «СК «Українська страхова група» перейшло в межах виплаченої суми право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб - «Mitsubishi2, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, належить громадянці ОСОБА_3 та знаходився під керуванням ОСОБА_1, вина якого у скоєнні ДТП підтверджується матеріалами справи.

Доказів того, що ОСОБА_1 не мав права керування транспортним засобом «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 та притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП матеріали справи не містять, а відтак, враховуючи положення статті 62 Конституції України, що закріплюють принцип презумпції невинуватості особи, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 на законних підставах керував транспортним засобом «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Вищого господарського суду України №30/5009/2733/11 від 02.04.2012 р.

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відтак, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а тому шкода, заподіяна внаслідок експлуатації автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 відшкодовується ОСОБА_1 як законним володільцем цього транспортного засобу, оскільки зворотного суду не доведено.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1, як володільця автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ВАТ НАСК «Оранта», згідно із полісом серії АІ №1907388 строк дії якого з 25.11.2014 р. до 24.11.2015 р., що підтверджено відповіддю МТСБУ, яка надійшла на запит суду.

Відповідно до полісу серії АІ №1907388, страхувальником - особою, цивільно-правова відповідальність, якої застрахована полісом є ОСОБА_1, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ОСОБА_1 транспортного засобу автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована відповідачем у справі.

Спеціальним законом, що регулює питання виплати страхового відшкодування за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та яким керується страховик цивільно-правової відповідальності є Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

При цьому, за умовами п. 12.1 ст. 12 вказаного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Вказаним договором (поліс серії АІ №1907388) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000,00 грн., франшиза - 0 грн.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля «BMW», реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 4 413,00 грн., а до позивача перейшло право зворотної вимоги в межах виплаченої суми.

За таких обставин, враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом серії АІ №1907388 розміри лімітів відповідальності та франшизи (0 грн.), суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4 413,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування. Відповідно до зазначених вище норм позивач може реалізувати своє право шляхом подачі позову до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України №23/279 від 28.08.2012 р., №910/17223/13 від 04.11.2014 р. та інших.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не надав доказів часткової або повної сплати заявленої до стягнення суми.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому частиною 2 статті 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Оскільки позивач при зверненні до суду із заявленими позовними вимогами повинен був сплатити судовий збір в розмірі 1 218,00 грн., втім сплатив 1 827,00 грн., про що свідчить наявне в матеріалах справи платіжне доручення №4299 від 30.03.2015 р., зайво сплачений судовий збір в розмірі 609,00 грн. підлягає поверненню Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» з Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7 корп. «Д»; ідентифікаційний код 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) суму страхового відшкодування в розмірі 4 413 (чотири тисячі чотириста тринадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Повернути Приватному акціонерному товариству «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, 32 літ. А; ідентифікаційний код 30859524) з Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №4299 від 30.03.2015 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 16.10.2015 р.

Суддя В.О. Демидов