Ухвала суду № 52559763, 06.10.2015, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 686/5000/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1664/15

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2015 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді - Карпусь С.А.

суддів: Федорової Н.О., Матковської Л.О.

при секретарі Бондарі О.В.

з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою в її інтересах представником ОСОБА_2, на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 червня 2015 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю грошових коштів в сумі 77 600 грн. та розподіл майна.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу та розподіл майна. В обґрунтування позову зазначала, що з серпня 2005 року по червень 2014 року проживала з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вела спільне господарство, що породжувало між ними спільні права та обов'язки. Вони проживали в належній її матері квартирі, в якій з 11.05.2006 року був зареєстрований відповідач. 16 квітня 2010 року у них народилась дочка ОСОБА_4. В період спільного проживання вони придбали майно. 29.10.2007 року ОСОБА_3 уклав договір на дольову участь в будівництві однокімнатної квартири по АДРЕСА_1 і відповідно до договору ними сплачена повна вартість квартири в сумі 77 600 грн.. 02.08.2006 року між відповідачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» був укладений кредитний договір на купівлю автомобіля «Audi А6», д/н НОМЕР_1. Посилаючись на те, що набуте ними під час спільного проживання без реєстрації шлюбу майно є спільною сумісною власністю, і їх частки у цьому майні є рівними, просила встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з серпня 2005 року до червня 2014 року; визнати спільною сумісною власністю грошові

_______________

Головуючий у першій інстанції - Демінська А.А. Провадження № 22-ц/792/1664/15

Доповідач - Карпусь С.А. Категорія № 57

кошти в сумі 77600 грн., сплачені за договором на дольову участь у будівництві житла по АДРЕСА_1, та автомобіль «Audi А6», д/н НОМЕР_1. Провести розподіл спільного майна, визнати за нею право власності на ? частину автомобіля та виділити їй 38 800 грн..

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 24 червня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі, поданій представником ОСОБА_2, ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким встановити факт її проживання з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 11.05.2006 року. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи судом було встановлено та доведено, що ОСОБА_3 з 11.05.2006 року постійно проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_2, яка належить на праві власності її матері. Вони проживали разом однією сім'єю близько 10 років, про що підтвердили в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 та інші свідки. Безпідставними є висновки суду щодо застосування ст. 256 ЦПК України, а саме, що вимога позивача щодо встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу не може бути задоволена, оскільки відсутні підстави для задоволення вимог щодо поділу спільного майна. З таким висновком суду не погоджується. За час проживання однією сім'єю відповідач уклав договір на дольову участь у будівництві житла і вони разом сплачували кошти за цим договором, відповідачем був укладений кредитний договір на придбання автомобіля, який був повністю повернутий в цей же період. Висновок суду про те, що спільний автомобіль вибув з власності відповідача за договором є помилковим, оскільки ОСОБА_3 16.10.2014 року перереєстрував його на підставі довідки-рахунку на свою матір ОСОБА_7. Судом помилково зазначено у рішенні, що власником спірного автомобіля є мати позивача ОСОБА_7, яка їй матір'ю не приходиться, а також невірно зазначено суму отриману відповідачем в кредит за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що до спільного проживання сторін 29 жовтня 2007 року між ВКБ УМВСУ в Хмельницькій області та ОСОБА_3 був укладений договір на дольову участь у будівництві 130-квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1, згідно з яким він фінансував будівництво однокімнатної квартири №68 загальною площею 48,5 кв.м. в цьому будинку. 21 грудня 2012 року був укладений додаток № 1 до цього Договору, згідно з яким загальна вартість квартири орієнтовно склала 77600 грн. На виконання договору відділу КБ УМВС України в Хмельницькій області сплачено 75 873,00 грн., в тому числі в період з липня 2009 року по травень 2014 року - 33873,00 грн., що підтверджується наданими відповідачем квитанціями на своє ім'я.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені кошти не можливо визнати об'єктом спільної сумісної власності, оскільки як таких коштів у володінні сторін немає, вони внесені Відділу КБ і з моменту внесення стали власністю цього підприємства. На час розгляду справи будинок не завершений будівництвом і квартира у власність відповідачу не передана.

Суд також дійшов висновку про відсутність підстав для визнання автомобіля «Audi А6» спільним майном сторін і визнання за позивачем права власності на його ? частину. 2 червня 2008 року між ПриватБанком та відповідачем укладений кредитно-заставний договір №НМІВА800000043, згідно з яким ПриватБанк надав йому кредит в сумі 7171,54 доларів США для придбання автомобіля «АУДІ А6». З 17 жовтня 2014 року на підставі довідки-рахунку від 16.10.2014 року власником автомобіля є ОСОБА_7. Таким чином на час вирішення спору у власності сторін відсутнє вказане майно, тому суд вважав, що воно поділу не підлягає.

Крім того, як видно зі змісту кредитно-заставного договору, на підставі свідоцтва реєстрації транспортного засобу від 30 травня 2008 року цей автомобіль належить відповідачу на праві приватної власності, тобто був придбаний відповідачем до спільного проживання сторонами.

Встановлені судом обставини щодо спірного майна апелянтом не оскаржуються, вона погодилась з рішенням суду в цій частині.

Разом з тим, позивач не погоджується з рішенням суду в частині відмови у встановленні факту спільного проживання без реєстрації шлюбу за період з 11 травня 2006 року по червень 2009 року.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з липня 2009 року по травень 2014 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали однією сім'єю, при цьому не перебуваючи у шлюбі між собою та іншими особами, 16 квітня 2010 року у них народилась спільна дочка ОСОБА_3 ОСОБА_4, яку відповідач забрав з пологового будинку. Між ними склались усталені відносини, які притаманні подружжю.

Ці обставини підтверджуються матеріалами справи, в тому числі свідоцтвом про народження дитини, показаннями свідків, фототаблицями, ксерокопією свідоцтва про вінчання, яке відбулось 26 вересня 2009 року.

При цьому суд правильно вважав не доведеним спільне проживання сторін з серпня 2005 року до липня 2009 року, оскільки ці обставини не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Показання свідків суд не прийняв до уваги, оскільки ці показання об'єктивно не узгоджуються з іншими доказами. Так, відповідач був зареєстрованим в квартирі АДРЕСА_2 як піднаймач, а не член сім'ї з 11 травня 2006 року, про що свідчить довідка ЖЕК №2 від 15 січня 2015 року. Як пояснили сторони в судовому засіданні така реєстрація була необхідна відповідачу для укладення договору на дольову участь у будівництві житла.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки відсутні підстави для задоволення позову в частині розподілу майна, тому й не підлягає задоволенню вимога про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, виходячи з системного аналізу ст. 256 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Не заслуговують уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно з посиланням на ст. 256 ЦПК відмовив позивачу у встановленні факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Встановлення такого факту, на думку позивача, може вплинути в майбутньому на виникнення у неї майнових прав щодо спільного майна.

За змістом ч.2 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження вимоги позивача щодо поділу спільного майна та набуття нею права власності на його частину.

Тому суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскільки факт проживання сторін однією сім'єю без шлюбу може бути встановлений у судовому порядку лише за умови, що від нього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав позивача, а такі цивільно-правові наслідки для останньої в судовому засіданні не знайшли підтвердження, підставно відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Не є підставою для скасування рішення суду в цій частині й твердження апелянта, що рішення про встановлення такого факту нею буде використано як доказ у іншій цивільній справі по майновому спору. Встановлення такого факту не з метою захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав позивача, а з іншою метою, яка вказана ним, не є можливим.

Посилання в апеляційній скарзі, як на докази по справі, на покази свідків, які підтвердили факт проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу за період з 11 травня 2006 року по червень 2009 року, відповідно до ст. 58, 59 ЦПК України в сукупності з іншими доказами не спростовують висновків суду щодо даної ним оцінки обставинам справи.

Не спростовують висновків суду першої інстанції і інші доводи апеляційної скарги, в тому числі посилання на неправильне зазначення в рішенні суду розміру кредитного договору та неправильну вказівку, що власником автомобіля є мати позивача, оскільки ці обставини не впливають на правильність висновків суду і не можуть бути підставою для його скасування відповідно до ч.2 ст. 308 ЦПК України.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану в її інтересах представником ОСОБА_2, відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 24 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча /підпис/ Судді /підписи/

Згідно оригіналу: суддя апеляційного суду С.А. Карпусь